03 серпня 2022 року м. Дніпросправа № П/811/2146/15
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № П/811/2146/15 (суддя І інстанції - Жук Р.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 березня 2015 року № 000037220424.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року позов задоволений, оскаржене податкове повідомлення-рішення скасовано.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги зазначає, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Мірошнік», ТОВ «Дізфорс», ТОВ «Піраміда ЛТД», ТОВ «Комунар Престиж», ТОВ «Буд-Монтаж-Сервіс» не носили реального характеру, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за травень 2014 року на суму 138702 грн та за жовтень 2014 року на суму 7621633,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до приписів ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
На підставі наказу від 09.02.2015 № 183 посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Мірошнік» за період з 01.05.2014 по 01.10.2014, ТОВ «Дізфорс» за період з 01.10.2014 року по 31.01.2014, ТОВ «Піраміда ЛТД» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Комунар Престиж» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Буд-Монтаж-Сервіс» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складно акт від 20.02.2015 № 29/11-23-22-04/31146251. (т. № 1 а.с.10-39)
За висновками акту під час перевірки виявлено порушення:
- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 7760335 грн, в тому числі за травень 2014 року 138702 грн, жовтень 2014 року 7621633 грн.
За змістом акту перевірки зазначені порушення виявлені у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, які на думку посадових осіб відповідача не носять реального характеру, а отже, у зв'язку з відсутністю факту придбання товарів, робіт, послуг перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року № 000037220424, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1640503 грн, в том числі за основним платежем 7760335 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 3880168 грн. (т. № 1 а.с. 40).
Не погодившись з прийнятим відповідачем зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, а тому грошові зобов'язання з ПДВ визначені позивачу безпідставно.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут та далі, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Зміст зазначених норм дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Таким чином, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Правові наслідки у вигляді виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Стосовно взаємовідносин позивача із зазначеними в акті перевірки контрагентами апеляційний суд зазначає таке.
Щодо відносин з ТОВ «Мірошнік».
Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Мірошник" (Продавець) укладено договір № С13-03075 від 22.05.2014 року на поставку насіння соняшнику, урожаю 2013 року (т. № 3 а.с. 131-133).
Позивачем до податкового кредиту в травні 2014 року віднесено 138702,27 грн за податковими накладними, виданими ТОВ "Мірошник" з придбання насіння соняшника на підставі договору поставки.
Разом з тим уповноваженими особами контролюючого органу раніше вже проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Мірошнік» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014, про що складено акт від 11.08.2014 № 164/11-23-22-02/31146251, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 151 385 грн, в тому числі: за травень 2014 року на суму 208 957 грн; за червень 2014 року на суму 1 942 428,00 грн. (т. № 5 а.с. 108-126)
Тобто відповідачем у лютому 2015 року проведене документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Мірошнік» за той же період і з тих же питань, що і перевірку у серпні 2014 року.
Водночас, відповідно до абзацу другого пункту 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, який доповнений зазначеним абзацом Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, що набув чинності з 1 січня 2015 року, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
За змістом акту від 20.02.2015 № 29/11-23-22-04/31146251 перевірка проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з 10 по 14 лютого 2015 року, тобто вже під час дії п. 78.2 ст. 78 ПК України в редакції Закону № 71-VIII.
Отже, період з 1 по 31 травня 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мірошнік» уже був предметом перевірки податкового органу, а тому за приписами п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України не може бути повторно перевірений під час позапланової перевірки, призначеної на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Колегія суддів з цього приводу також наголошує, що неповне з'ясування під час попередньої перевірки питань, що повинні бути з'ясовані, не є підставою для призначення документальної позапланової перевірки тим же самим податковим органом, який таку перевірку і проводив, оскільки абзацом 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України встановлено імперативну заборону на проведення повторних перевірок тих самих питань, які вже податковим оргнаом перевірялись.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття наказу та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в цій частині відповідно до пп. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає таке.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою прийняття наказу про проведення такої перевірки.
Неправомірні дії самого податкового органу, які виразились у відсутності правових підстав для прийняття наказу про проведення перевірки, призвели до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень.
Акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених п.п. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, для прийняття спірного наказу та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
За таких підстав немає необхідності досліджувати по суті господарські операції, що виконувались між позивачем та ТОВ «Мірошнік» у травні 2014 року за висновками акту перевірки, тому що, як вказувалось вище, останній є неналежним доказом у зв'язку з незаконністю перевірки.
Разом з тим, при ухваленні судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини між позивачем та зазначеним контрагентом носили реальний характер і задовольнив позов у цій частині саме з цих підстав.
Натомість позов підлягав задоволенню у зв'язку з відсутністю правових підстав для прийняття спірного наказу про призначення перевірки відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки питання, які є предметом такої перевірки, вже були охоплені під час попередньої перевірки позивача, що суперечить приписам п. 78.2 ст. 78 ПК України.
По взаємовідносинам з ТОВ «Дізфорс».
Між ПрАТ "Креатив" (покупець за договором) та ТОВ "Дізфорс" (Постачальник) укладено договори на поставку насіння соняшника урожаю 2014 року:
договір поставки №С14-00432 від 29.09.2014 (т. № 2 а.с. 204-206);
договір поставки № С14-00439 від 30.09.2014 (т. № 2 а.с. 208-214);
договір поставки № С14-00526 від 07.10.2014 (т. № 2 а.с. 236-238).
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Дізфорс" (постачальник) укладено договори на поставку олії соняшникової:
договір поставки № МТ14-0057 від 13.10.2014 (т. № 2 а.с. 243-244);
договір поставки № МТ14-0059 від 14.10.2014 (т. № 3 а.с. 19-20);
договір поставки № МТ14-0038 від 25.09.2014 (т. № 3 а.с. 45-46);
договір поставки № МТ14-0042 від 30.09.2014 (т. № 3 а.с. 84-85).
Позивачем до податкового кредиту в жовтні 2014 року віднесено 2578723,66 грн за податковими накладними, виданими ТОВ «Дізфорс» з придбання соняшникової нерафінованої олії та насіння соняшника на підставі договорів поставки (т. № 2 а.с. 211-214, 239, т. № 3 а.с. 4-18, 38-44, 51, 77-83, 107-114, 127-130).
Поставлений товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т. № 2 а.с. 221, 229, 241, 249, 251, 253, 255, 257, 259, 261, 263, 265, 267, 269, 271, 273, 275, т. № 3 а.с. 2, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 49, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 119, 121, 123, 125).
Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т. № 2 а.с. 220, 222-228, 230-233, 235, 242, 250, 252, 254, 256, 258, 260, 262, 264, 266, 268, 270, 272, 274, т. № 3 а.с. 1, 3, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 50, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 120, 122, 124, 126).
Відповідно до умов укладених договорів, постачання товару здійснювалось на умовах DAP правил "Інкотермс 2010" склад покупця, за винятком застережень встановлених умовами договору, за адресою просп. Промисловий,14-а та просп. Інженерів,10а (для насіння соняшникового),на умовах DAP правил "Інкотермс 2010" склад покупця за адресою просп. Промисловий, 19 (для олії соняшникової).
Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т. № 2 а.с. 207, 215-218, 240, 245-248, т. № 3 а.с. 21-23, 47-48, 54-57, 60-62, 86-90, 117-118).
Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Піраміда ЛТД».
Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Піраміда ЛТД» (Постачальник) укладено договори на поставку насіння соняшника урожаю 2014 року:
договір поставки №С14-00193 від 05.09.2014 (т. № 2 а.с. 125-127);
договір поставки № С14-00456 від 30.09.2014 (т. № 2 а.с.128-130);
договір поставки № С14-00528 від 06.10.2014 (т. № 2 а.с. 186-188);
договір поставки № С14-00550 від 04.10.2014 (т. № 2 а.с. 193-195)
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Піраміда ЛТД" (постачальник) укладено договори на поставку олії соняшникової:
договір поставки № МТ14-0034 від 24.09.2014 (т. № 2 а.с. 1-2);
договір поставки № МТ14-0037 від 26.09.2014 (т. № 2 а.с. 8-9);
договір поставки № МТ14-0051 від 08.10.2014 (т. № 2 а.с. 46-47);
договір поставки № МТ14-0065 від 23.10.2014 (т. № 2 а.с. 66-67);
договір поставки № МТ14-0076 від 31.10.2014 (т. № 2 а.с. 117-118).
Позивачем до податкового кредиту в жовтні 2014 року віднесено 2356373,15 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Піраміда ЛТД» з придбання соняшникової нерафінованої олії та насіння соняшника на підставі договорів поставки (т. № 2 а.с. 16-25, 51-55, 73-81, 105-108, 119-120, 134-138, 190, 197, 211-214).
Поставлений товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т. № 2 а.с. 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 56, 58, 60, 62, 64, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 109, 111, 113, 115, 121, 123, 139, 160, 179-180, 184, 191,198).
Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т. № 2 а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 57, 59, 61, 63, 65, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 110, 112, 114, 116, 122, 124, 140-159, 161-173, 175-178, 181-183, 185, 192, 199-201).
Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т. № 2 а.с. 3-7, 10-15, 48-50, 68-72, 102-104, 131-133, 189, 196, 202-203).
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Комунар-Престиж».
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Комунар-Престиж» (постачальник) укладено договори на поставку олії соняшникової нерафінованої:
договір поставки № МТ14-0044 від 03.10.2014 (т. № 1 а.с. 55-56);
договір поставки № МТ14-0048 від 07.10.2014 (т. № 1 а.с. 71-72);
договір поставки № МТ14-0053 від 08.10.2014 (т. № 1 а.с. 80-81);
договір поставки № МТ14-0056 від 13.10.2014 (т. № 1 а.с. 103-104);
договір поставки № МТ14-0076 від 31.10.2014 (т. № 2 а.с. 117-118).
Позивачем до податкового кредиту в жовтні 2014 року віднесено 1247839,67 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Комунар-Престиж" з придбання соняшникової нерафінованої олії на підставі договорів поставки (т. № 1 а.с. 59-62, 74-75, 85-90, 112-122).
Поставлений товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т. № 1 а.с. 63, 65, 67, 69, 76, 78, 93, 95, 97, 99, 101, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142).
Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т. № 1 а.с. 64, 66, 68, 70, 77, 79, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143).
Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями(т. № 1 а.с. 58, 73, 82-84, 105-111).
По взаємовідносинам з ТОВ «Буд-Монтаж-Сервіс».
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Буд-Монтаж-Сервіс» (постачальник) укладено договори на поставку олії соняшникової нерафінованої:
договір поставки № МТ14-0030 від 23.09.2014 (т. № 1 а.с. 162-163);
договір поставки № МТ14-0039 від 26.09.2014 (т. № 1 а.с. 168-169);
договір поставки № МТ14-0047 від 06.10.2014 (т. № 1 а.с. 183-184);
договір поставки № МТ14-0052 від 08.10.2014 (т. № 1 а.с. 203-204);
договір поставки № МТ14-0064 від 24.10.2014 (т. № 1 а.с. 260-261);
договір поставки № МТ14-0067 від 29.10.2014 (т. № 1 а.с. 271-272);
договір поставки № МТ14-0075 від 31.10.2014 (т. № 1 а.с. 278-279).
Позивачем до податкового кредиту в жовтні 2014 року віднесено 1438696 грн за податковими накладними, виданими ТОВ «Буд-Монтаж-Сервіс» з придбання соняшникової нерафінованої олії на підставі договорів поставки (т. № 1 а.с. 175-177, 187-190, 208-212, 233-239, 263-264, 274, 280).
Поставлений товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т. № 1 а.с. 177, 180, 191, 194, 197, 200, 213, 216, 219, 222, 225, 240, 243, 246, 251, 254, 257, 265, 268, 275, 281).
Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т. № 1 а.с. 178-179, 181-182, 192-193, 195-196, 198-199, 201-202, 214-215, 217-218, 220-221, 223-224, 226-227, 241-242, 244-245, 247-248, 249-250, 252-253, 255-256, 258-259, 266-267, 269-270, 276-277, 282-283).
Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т. № 1 а.с. 164-167, 170-174, 185-186, 205-207, 230-232, 262, 273).
19.06.2014 між позивачем та ТОВ "Буд-Монтаж-Сервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 0306-14 на виконання будівельно-монтажних робіт. Предметом укладеного договору є виконання робіт по монтажу обладнання сушарки «Мега№ потужністю 50 т/год, транспортного обладнання, силосу, виготовлення та монтаж норійної вежі, опорних м/к, а також тічок та самопливів (т.1,а.с.144-149).
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме довідка про вартість виконаних робіт та витрати від 01.10.2014, акт приймання виконаних будівельних робіт та податкова накладна № 1 від 01.10.2014 на загальну суму 390000 грн, в тому числі ПДВ 65000 грн (т. № 1 а.с. 150-159,160), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.
Оплата за надані послуги підтверджується долученою до справи копією платіжного доручення № 7972 від 23.10.2014 на загальну суму 390000 грн. (т. № 1 а.с. 160).
Послуги з монтажу та обладнання сушарки «Мега», які проведені ТОВ «Буд-Монтаж-Сервіс», позивачем обліковано по рахунку 1522 "Виготовлення і модернізація основних засобів" (т. № 4 а.с. 148-151). Після доведення об'єкта до повної готовності та введення в експлуатацію, сушарка «Мега» обліковується на рахунку 1521 «Придбання основних засобів» (т. № 4 а.с. 152).
Отже, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції, реальність взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами підтверджується наданими позивачем первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.
Основним видом діяльності ПрАТ "Креатив" є, зокрема, виробництво олії та тваринних жирів.
Товар, придбаний у зазначених контрагентів, позивачем використаний у подальшому для виробництва власної продукції (жирів, маргарину, фасованого масла, майонезу) та реалізований: за договором поставки від 27.12.2012 № 2730, укладеним з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (т. № 4 а.с. 61-64), за договором поставки від 23.12.2013 № 14003, укладеним з ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (т. № 4 а.с. 65-71), контрактом № 3226 від 27.12.2013, укладеним з ТОВ «Андрушівський сирзавод» (т. № 4 а.с. 72-74), контрактом № 81/10 від 28.10.2014, укладеним з ВТП «КРОМ» (т. № 4 а.с. 159-161), дистриб'юторським договором № 77/10 від 01.10.2014, укладеним з ТОВ «ПромАгроТрейд» (т. № 4 а.с. 162-167), контрактом № 3022 від 01.06.2013, укладеним з ТОВ «Лозівський молочний завод» (т. № 4 а.с. 168-173), контрактом № 0106/1 від 01.06.2013, укладеним з ТОВ «Гадячсир» (т. № 4 а.с. 177-182).
Для зберігання товарів і виробництва продукції позивачем орендуються основні засоби відповідно до договорів оренди майна № 2426 від 01.07.2011, укладеного з ПрАТ «Вісма Плюс», - цілісний майновий комплекс (т. № 4 а.с. 183-191), № 2480 від 01.09.2011, укладеного з ПП «Еллада», - обладнання (т. № 4 а.с. 197-210), договору № 3573 від 01.09.2014, укладеного з ПП «Еллада» - обладнання (т. № 4 а.с. 211-237) та № 3104 від 01.08.2013, укладеного з ТОВ «Кіровоградський комбікормовий завод», - цілісний майновий комплекс. (т. № 4 а.с. 192-196).
Отже, у позивача наявні виробничі ресурси як для зберігання придбаного товару, так і для виробництва з цього товару продукції, яка в подальшому реалізується іншим контрагентам.
З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реальність господарських операцій між позивачем і зазначеними вище контрагентами підтверджена наданими позивачем первинними документами, які повністю підтверджують рух активів позивача і свідчать про реальне здійснення цих господарських операцій.
Отже, судом першої інстанції правильно задоволено позов, проте помилково зазначені підстави його задоволення в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Мірошнік».
Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування висновків суду. В іншій частині постанова суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № П/811/2146/15 змінити в частині мотивування висновків суду.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з тієї ж дати.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко