02 серпня 2022 року Київ справа №320/9470/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України та Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Київський інститут Національної гвардії України, про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням закладів вищої освіти,
До Київського окружного адміністративного суду звернулися Міністерство внутрішніх справ України (далі - Позивач 1, МВС України) та Національна академія Національної гвардії України (далі - Позивач 2, Академія) з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просять стягнути суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 26.08.2016 по 01.03.2018 у розмірі 199482,21 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачі зазначили, що Відповідач проходив навчання та військову службу в Академії з 01.08.2016 по 14.03.2018, але контракт був достроково розірваний та Відповідача відраховано з навчального закладу у зв'язку із небажанням останнього продовжувати навчання, тож Відповідач зобов'язаний, відповідно до норм чинного законодавства та умов контракту, відшкодувати витрати, пов'язані з фактичним його утриманням в Академії.
Ухвалою від 13.09.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Позивачами, всупереч пункту 6 Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, заявлена до відшкодування повна сума витрат, у той час, як Відповідач навчався менше встановлених законодавством строків строкової військової служби (01 рік 07 місяців 22 дні навчання прирівнююся приблизно до 10 місяців строкової служби). Також Відповідач наголосив, що в законах України відсутні умови відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв'язку з чим він дійшов висновку, що умови Порядку №964 та наказу №419 мають дискримінаційні ознаки та не відповідають нормам статей 17, 22, 41, 43 Конституції України, статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Враховуючи викладене, Відповідач зазначив про відсутність підстав для стягнення з нього витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в сумі 149021,21 грн, оскільки закони України не містять умов щодо можливого зворотнього стягнення (відшкодування) сум грошового забезпечення військовослужбовця та сум компенсації витрат доходів від утримання ПДФО, у разі, якщо відповідні виплати нараховані правильно.
Ухвалою від 17.11.2021 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивачів залучено Київський інститут Національної гвардії України (далі - Третя особа, Інститут).
Представник Третьої особи подав письмові пояснення по суті спору, в яких підтримав правову позицію Позивачів та заявлені вимоги.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, пояснення третьої особи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Між Відповідачем та МВС України 01.08.2016був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами факультету №2 - підготовки фахівців для Національної академії Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ (том 1, а.с. 25), за умовами якого курсант зобов'язувався, зокрема, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням на Факультеті №2 - підготовки фахівців для Національної академії Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ, в якій проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення Факультету №2 - підготовки фахівців для Національної академії Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ.
З 01.08.2016 Відповідача (старшого солдата, який прибув з військової частини 4114) було зараховано в списки особового складу факультету та на всі види забезпечення, що підтверджується витягом з наказу начальника факультету №2 - підготовки фахівців для Національної академії Національної гвардії України Навчально-наукового інституту №3 Національної академії внутрішніх справ №129 від 01.08.2016 (том 1, а.с. 24).
Відповідачем 27.02.2018 на ім'я начальника курсу №12 подано рапорт про відрахування з навчального закладу у зв'язку з небажанням продовжувати навчання (том 1, а.с. 26).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 14.03.2018 №56 с/ч Відповідача було відраховано з навчання та виключено зі списків перемінного складу курсантів академії, припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), зараховано в розпорядження начальника Академії та прикомандировано до курсу №12 Київського факультету (том 1, а.с. 27). Також наказано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 "Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" провести утримання фактичних витрат згідно з нормами утримання курсантів та зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету.
Згідно з даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 2.1.1.5.2. по Відповідачу за 2018-2021 роки, сальдо на кінець періоду (Дебет) становить 199 482, 21 грн (том 1, а.с.28-31).
Відповідно до розрахунків витрат та зведеного рахунку фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню Відповідачем за період навчання з 26.08.2016 по 01.03.2018, фактичні витрати пов'язані з утриманням Відповідача в Академії складають 199 482, 21 грн, за яких: 149021,21 грн - грошове забезпечення; 2311,57 грн - предмети, обладнання, матеріла, інвентар; 400,11 грн - медикаменти та перев'язувальні матеріали; 36134,61 грн - продукти харчування; 7158,53 грн - оплата теплопостачання; 1231,75 грн - оплата водопостачання та водовідведення; 2777,23 грн - оплата електроенергії; 447,20 грн - оплата послуг (крім комунальних) (том 1, а.с. 32-42).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №320/7233/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, було задоволено повністю позов Військової прокуратури Київського гарнізону, що діє в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 01.08.2016 по 14.03.2018 у розмірі 199 482 (сто дев'яносто дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 21 коп.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено у повному обсязі (том 1, а.с. 44-57). Підставою для відмови у задоволені адміністративного позову був висновок, що у вимірі спірних правовідносин Академія була зобов'язана після отримання рапорту відповідача про відрахування здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного Академією строку добровільного відшкодування, остання могла звернутися до суду.
При цьому, Верховний Суд констатував, що погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у Відповідача обов'язку відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Також колегія суддів звернула увагу, що суди попередніх інстанцій у цій справі правильно виходили з того, що у власноручно підписаних відповідачем контракті про проходження військової служби (навчання) та рапорті про відрахування з навчального закладу вказувалося на обов'язок відповідача відшкодувати, відповідно до вимог Постанови №964, фактичні витрати за навчання в навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання ним контракту.
На підставі постанови Верховного Суду, Позивачі надіслали Відповідачу претензію від 16.06.2021 №84/1-1138 (на адресу місця реєстрації), в якій вимагали від Відповідача сплатити на користь Академії заборгованість вартості витрат, пов'язаних з утримання його в Академії у сумі 199482,21 грн, протягом 10 дів з дня отримання претензії (том 1, а.с. 15-19).Відповідач отримав вказану претензію 26.06.2021 за адресою місця реєстрації, що підтверджується підписом на зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення, а також не заперечується ним у відзиві на позовну заяву.
Згідно з доводами Позивачів Відповідач оплату боргу по витратам, пов'язаним з утримання його в Академії в сумі 199482,21 грн не здійснив, відповіді на претензію не надав. Доказів зворотного Відповідач суду не надав.
Зважаючи на наведене Позивачі дійшли висновку про виникнення у них права на звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
У свою чергу, механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантамита особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку №964).
На виконання вимог пункту 3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).
За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.
Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Таким чином, у разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Судом встановлено, що оскільки у період проходження військової служби (навчання) Відповідачем було подано рапорт про відрахування з навчального закладу через небажання продовжувати навчання, на підставі якого його буловідраховано з навчання та виключено зі списків перемінного складу курсантів Академії з 14.03.2018, то у Відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Аналогічний висновок констатований у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №320/7233/19.
Окрім того, судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення Верховного Суду, Позивачі здійснили відповідний розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням Відповідача у ВНЗ, відобразили узагальнену суму відшкодування у претензії, встановивши час для добровільного відшкодування таких витрат, яку направили Відповідачу. Проте вказана претензія, отримана Відповідачем, була залишена без виконання та відповіді, що підтверджує ігнорування Відповідачем можливості добровільного відшкодування витрат та його не бажання такого добровільного відшкодування.
Разом з тим, за приписами частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Більше того, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведені норми та обставини справи, у взаємозв'язку зі встановленими Верховним Судом обставинами у справі №320/7233/19, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі Національної академії Національної гвардії України (місцезнаходження: м. Харків, майдан Захисників України, буд. 3, код ЄДРПОУ 08610502) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 26.08.2016 по 01.03.2018 у розмірі 199482,21 грн (сто дев'яносто дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн 21 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.