02 серпня 2022 рокум. Ужгород№ 260/8230/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.,
при секретарі судового засідання - Зейкан М.М.,
за участі сторін:
представника позивача - Шама Р.І.,
представника відповідача - Гончарук А.Р.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради про скасування рішення,
Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, в якій просить суд: 1. Визнати незаконним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання Ужгородської міської ради за №349 від 03.08.2021 «Про затвердження детального плану території, обмеженої Слов'янською набережною, Боздоським парком та річкою УЖ». 2. Визнати незаконним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання Ужгородської міської ради за №350 від 03.08.2021 «Про затвердження детального плану території Боздоського парку».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.
16 лютого 2022 року представник відповідача подала суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване відсутністю доказів наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, а також переконана, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
01 червня 2022 року керівник Ужгородської окружної прокуратури подав суду заперечення на вказане клопотання, в якому зазначив, що звернення в суд з даним позовом обумовлено захистом інтересів держави у зв'язку з протиправними рішеннями відповідача.
У підготовчому засіданні представник відповідача клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання.
Оцінивши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону №1697-VII.
Відтак, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.
У справі, що розглядається, керівник прокуратури обґрунтував наявність «інтересів держави», на його думку, тим що звернення в суд з даним позовом обумовлено захистом інтересів держави у зв'язку з прийнятими незаконними рішеннями відповідачем №349 від 03.08.2021 року «Про затвердження детального плану території, обмеженої Слов'янською набережною, Боздоським парком та річкою УЖ» та №350 від 03.08.2021 року «Про затвердження детального плану території Боздоського парку».
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», відтак суд вважає, що у даній справі прокурором позовної заяви мало на меті захист «інтересів держави».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в аналогічній категорії справ Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, зокрема, на подання даної позовної заяви.
Крім того, виключний перелік підстав залишення позову без розгляду визначений ст.240 КАС України. Зокрема, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Доказів наявності вказаних підстав для залишення позовної заяви без розгляду суду не доведено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-21, 238-239, 240, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури (вул. Небесної Сотні, буд.6, Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про скасування рішення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03 серпня 2022 року.
СуддяЯ. М. Калинич