Справа № 495/2962/22
Номер провадження 3/495/1482/2022
15 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, КУпАП, -
20.05.2022 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
12.05.2022 року поліцейським Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області було складено протокол серії ДПР 18 № 169604 про вчинення гр. ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що 12.05.2022 року о 00:01 в с. Білолісся по вул. Центральна 143 водій керував автомобілем ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатору «Драгер» та проведення такого огляду у мед закладі відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями порушив вимоги 2.5 ПДД, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі серії ДПР № 169604 вказані свідки вчинення правопорушення: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .
В судове засідання свідок гр. ОСОБА_2 не з'явився. Про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки на вказану адресу місця проживання: АДРЕСА_2 .
08.07.2022 року від канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, надійшла довідка, відповідно до якої вбачається, що 28.06.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, було направлено сп на ім'я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .
В судове засідання свідок гр. ОСОБА_3 не з'явився. Про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки на вказану адресу місця проживання: АДРЕСА_2 .
08.07.2022 року від канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, надійшла довідка, відповідно до якої вбачається, що 28.06.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, було направлено сп на ім'я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .
Крім того, гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 , викликалися до суду шляхом надсилання телефонограми.
Таким чином суд вважає, що здійснив всі належні та можливі заходи задля повідомлення осіб про розгляд вказаної справи.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 , з'явився. Надав на адресу суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, оскільки обставини, які зазначені в адміністративному протоколі не відповідають дійсності та зазначений вище адміністративний протокол був складений з численними порушеннями, належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення до протоколу не додано.
Крім того, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень свідків гр. ОСОБА_4 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 5146 від 11.10.2018 року, та ОСОБА_5 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 5146 від 21.09.2021 року.
Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає наступне « зі ст. 63 КУ, ст. 84 КК України ознайомлений, я ОСОБА_4 , був поруч з ОСОБА_6 , та став свідком інциденту, коли ОСОБА_7 вийшов за телефоном, та побачив, що йому світить ліхтар, після чого зав'язалась розмова і було попереджено нас, щоб ми розходились по домівкам. Після чого ОСОБА_8 , запропонував відвезти автомобіль додому, відправивши його та ОСОБА_5 , додому. Після чого приїхала поліції, та я став свідком та підтверджую той факт, що ОСОБА_9 , не був за кермом автомобілю».
Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначає наступне « зі ст. 63 КУ, 84 КК України ознайомлений, я ОСОБА_5 , був поруч з ОСОБА_6 та став свідком інциденту, коли ОСОБА_10 , вийшов за телефоном, побачив як йому світять ліхтариком, після чого зав'язалася розмова і було попереджено, щоб вони розходились по домівкам. Після чого ОСОБА_8 , запропонував відвезти автомобіль додому, відправивши ОСОБА_4 , та мене по домівкам. Після чого приїхала поліція, я був свідком та підтверджую, що ОСОБА_9 , не був за кермом автомобіля».
Аналіз законодавства.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом про винність особи та за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, якщо протокол було складено без порушень, у відповідності до чинного законодавства передбаченого ст. 256 КУпАП.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що гр. ОСОБА_1 , порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
При цьому, відповідно до п.6. розділу I, п. 1 розділу II Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський, на місці зупинки транспортного засобу, проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 22 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Судом бере до уваги пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, згідно якого зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статті 238 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими ознаками, за наявності сукупності яких діяння визнається правопорушенням є: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення та суб'єктивна сторона правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати: чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом та інше.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Інспектор поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини адміністративного правопорушення, виявити як ті обставини, що вказують на вину, так і ті, що вказують на невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, суд, керуючись ст. 252 КУпАП, повинен надати належну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись при цьому лише законом та правосвідомістю.
Обставини встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
В матеріалах справи відсутній диск з відеозписом фіксування поліцейськими події яка зазначена в протоколі про притягнення гр. ОСОБА_1 , до адміністративного відповідальності передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
А це дає підстави мати сумніви, щодо законності розгляду поліцейськими події яка вказана в протоколі серії ДПР 18 № 169604.
Крім того в матеріалах справи відсутня інформація, щодо приладу на який здійснювалась фіксація події.
Аналогічно позицію до вищезазначеного висловив Верховний суд КАС по справі № 428/2769/17 від 24.01.2019 року, в якій суд зазначив, що жодної інформації про фіксацію правопорушення із застосуванням технічних засобів та про технічний засіб не містить, а тому це є грубим порушенням законодавства.
Таким чином можна прийти до висновку, що поліцейськими було порушено наказ МВС № 1026 від 18.12.2018 року Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного суду від 02.07.2020 року, у справі № 686/4414/20. «Відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належними доказами у справі, оскільки вони не відображають відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність».
Крім того, суд звертає увагу на те, що відео фіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення. При цьому, переривати відео фіксування процесу розгляду справи не можна, оскільки це є підставою вважати відео та фото докази, як неналежні.
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають фото і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліції для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання ПДР.
Порушення вказаних вимог вказує на факт порушення поліцейськими процедури зібрання доказів правопорушення.
Крім того як зазначає, гр. ОСОБА_1 , поліцейські його затримали на вулиці через те, що він порушив правила комендантського часу, та не роз'яснили йому, до чого взагалі причетний транспортний засіб який стояв неподалік від гр. ОСОБА_1 .
При цьому в з наданих матеріалів справи, суд не вбачається належних доказів, щодо керування гр. ОСОБА_1 , транспортного засобу а це є порушенням поліцейськими ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
Таким чином можна прийти до висновку, що зупинка т/з взагалі як такою не відбувалося.
Таку ж позицію висловив у своїй постанові Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі № 136/651/21 від 23.07.2021 року, якщо зупинка транспортного засобу була безпідставною, штраф за порушення правил ПДР - незаконний.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Як зазначає гр. ОСОБА_1 , йому не було роз'яснено прав, зокрема на право надання правової допомоги, суд приймає цей факт до уваги, оскільки протилежного не наведено в матеріалах справи, тому суд не може не враховувати такі обставини.
А отже, суд приходить до висновку, що поліцейськими не дотримано передбаченої законом процедури яка має важливу роль для встановлення об'єктивної істини при розгляді справи, а саме: розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу.
Поліцейський оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи,їх права і обов'язки. З протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, чи інспектор роз'яснив водію його права ( відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України), як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що являється грубим порушенням процедури накладання стягнення і скасування штрафу. (ст. 280 КУпАП).
Крім того, згідно ст. 62 Конституції України де закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідну позицію висловив у своїй постанові Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду України від 18.02.2020 року по справі №524/9827/16-а у адміністративному провадженні № К/9901/20742/18, ненадання інспектором поліції можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, як зазначає гр. ОСОБА_1 , йому не було вручено письмового направлення на проходження медичного обстеження в закладах охорони здоров'я. Оскільки вищенаведений факт не спростовується матеріалами справи, суд приймає до уваги такі пояснення та погоджується з ними.
Крім того суд вважає, що поліцейськими було порушено вимоги щодо направлення особи на медичне обстеження.
У цьому письмовому направленні має бути вказаний конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, з яких причин працівники поліції вирішили, що гр. ОСОБА_1 , дійсно відмовився від проходження медичного обстеження.
Крім того, слід зазначити, що після складання поліцейськими протоколу серії ДПР 18 № 169604 про вчинення гр. ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній не був відсторонений від керування т/з, що дає можливість мати сумніви, щодо самої події правопорушення, оскільки з огляду на пояснення свідків та самого гр. ОСОБА_1 , вбачається що останній не керував транспортним засобом.
Крім того, в матеріалах справи відсутній акт вилучення транспортного засобу.
Як вбачається з протоколу «12.05.2022 року о 00:01 в с. Білолісся по вул. Центральна 143 водій керував автомобілем ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатору «Драгер» та проведення такого огляду у мед закладі відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями порушив вимоги 2.5 ПДД, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З фабули вбачається, що особа відмовилась він проходження медичного обстеження за допомогою приладу «Драгер», але суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутній «Чек» приладу «Драгер», де має бути зазначено, що особа дійсно відмовилась від проходження такого тесту.
Крім того, в протоколі зазначено, що особа відмовилась від проходження медичного обстеження в медичному закладі відмовився, але суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутній «Висновок медичний», відповідно, до якого має бути зазначено, що особа дійсно відмовилась від такого проходження.
З досліджених матеріалів справи про адміністративні правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що долучені письмові пояснення свідків гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 , відмови правопорушника від проходження огляду на стан сп'яніння не відповідають критерію належності доказів, зокрема в ст. 272 КУпАП вказується, що свідок зобов'язаний дати правдиві пояснення щодо обставин, які йому відомі та підлягають установленню по даній справі, тобто в даному випадку на інспекторів патрульної поліції покладається обов'язок документування відомостей про адміністративне правопорушення шляхом належного процесуального закріплення пояснень свідків щодо обставин справи, зокрема з-приводу часу, місця, способу та інших відомостей вчинення адміністративного правопорушення.
Однак, в даному випадку суд не може визнати належним закріплення пояснень свідків уповноваженою посадовою особою патрульної поліції, оскільки в них відсутні відомості щодо суті правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, з якими саме ознаками сп'яніння перебувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. З таких пояснень свідків неможливо встановити чи були підстави вважати, що водій ОСОБА_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, та таким чином перевірити обґрунтованість вимог співробітників патрульної поліції для проходження правопорушником відповідного огляду на стан сп'яніння.
У поясненнях гр. ОСОБА_2 , не вказує на ознаки алкогольного сп'яніння які мав гр. ОСОБА_1 , крім того, в поясненнях відсутня інформаціє, про те чи взагалі особа знаходилась за кермом автомобіля.
У поясненнях гр. ОСОБА_3 , не вказує на ознаки алкогольного сп'яніння які мав гр. ОСОБА_1 , крім того, в поясненнях відсутня інформаціє, про те чи взагалі особа знаходилась за кермом автомобіля.
Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_9 , не перебував за кермом транспортного засобу .
Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_9 , не перебував за кермом транспортного засобу.
Таким чином з огляду на вищезазначені пояснення свідків, суд не може констатувати факт того, що гр. ОСОБА_1 , дійсно перебував 12.05.2022 року о 00:01 год., за кермом автомобіля ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення гр. ОСОБА_1 , відібрані капітаном поліції Дерен А.В., від 12.05.2022 року. Як зазначає гр. ОСОБА_1 , ознайомившись с матеріалами справи він вперше побачив ці пояснення, вказуючи що при оформленні матеріалів справи він такі пояснення не надавав.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява гр. ОСОБА_1 , про долучення до матеріалів доказів. Так суд зазначає, що аркуш пояснень і заява гр. ОСОБА_1 , мають підозрілу несхожість між собою, відрізняється написання та підпис особи.
З урахуванням вищезазначеного, суд критичного ставиться до пояснення гр. ОСОБА_1 , відібрані капітаном поліції Дерен А.В., від 12.05.2022 року.
Дані обставини не залишають у суду сумнівів в упередженості дій співробітників поліції, якими не було виконано вимог ст. 266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння встановлений Законом, оскільки, всупереч тому, що спочатку у водія було встановлено наявність ознак сп'яніння, його все-одно не було відсторонено від керування всупереч складеному відносно нього протоколу.
Таким чином застосовуючи аналогію з рапортом поліцейських вважаю що протокол серії ААД № 169604 про вчинення гр. ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не є беззаперечним доказом.
Відповідно правову позицію висловив Верховний Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а, де зазначив «що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень».
Крім того, суд вважає що водій не забов'язаний доказувати, що він не винен. Цей обов'язок покладений на інспектора.
Таку ж позицію висловив Шостий апеляційний адміністративний суд у справі (№760/28161/19), відповідно до правової позиції якого вказано, що водієві достатньо лише вказати на факт протиправного рішення, дії чи бездіяльності якщо допустимі докази для цього недостатні. Своєю чергою інспектор має довести доказами факт законності свого рішення.
Висновки.
Суд враховує принцип jura novit curia («суд знає закони»), який передбачає обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.
Суд забов'язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування в стані сп'яніння), як такий, що складений з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності. Інші докази не вказують на беззаперечне доведення вини гр. ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому правопорушення в передбаченому законом порядку.
Таким чином суд приходить до висновку, щодо неможливості констатувати об'єктивну сторону правопорушення, а саме, щодо факту вчинення особою дій викладених в фабулі протоколу, крім того, поясненями свідків спростовується факт, того, що гр. ОСОБА_1 , дійсно керував т/з, що в свою чергу є основним правилом застосування ст. 256 КУпАП. Крім того, суд намагався ретельно з'ясувати всі обставини справи, здійснив виклик свідків, але при ухвалені рішення суд зробив висновок з матеріалів які наявні в матеріалах справи. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини гр. ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8 9 , 24, 33, 38, 401, 130 ч. 1, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Боярський О.О.