Справа № 733/277/22 Головуючий у 1 інстанції Вовченко А. В.
Провадження № 33/4823/248/22
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
02 серпня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Сакун І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2022 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 05 червня 2022 року, в 22.00 год., по вул. Вокзальній, у м. Ічня, Прилуцького району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21070», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України. Огляд проводився із застосуванням приладу Аклофор 505, результат тесту - 0,323%.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об'єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він здійснював керування транспортним засобом. Вказує, що у протоколі відсутні позначення про конкретні ознаки сп'яніння, які стали підставою вважати його таким, що підлягає огляду на місці події. Звертає увагу на те, що отримані показники приладу Алкофор пояснюються тим, що він вживав лікарські засоби на основі спирту, а тому апелянт вважає, що його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. Матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанова складені відносно ОСОБА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , тоді як його прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_1 , і місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а тому, на думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено відносно іншої особи. Також, акцентує увагу на тому, що в Україні на законодавчому рівні допустимий рівень алкоголю в крові взагалі не передбачений, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми міжнародного права в галузі дорожнього руху, відповідно до яких мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння повинна становити 0,2 проміле. При цьому зауважує, що працівниками поліції його не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 474800 від 05.06.2022, ОСОБА_1 , 05 червня 2022 року, в 22.00 год., по вул. Вокзальній, у м. Ічня, Прилуцького району, керував транспортним засобом «ВАЗ 21070», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України. Огляд проводився із застосуванням приладу Аклофор 505, результат тесту - 0,323%. року (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу Алкофор 505, результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,323 проміле (а.с.2).
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ним автомобілем, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_3 не заперечував факт керування ним автомобілем. В подальшому при спілкуванні з водієм працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, і ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер», результат огляду 0,323 проміле. З даним результатом останній погодився та підтвердив вживання алкоголю в незначній кількості, що також свідчить про його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Також, в ході розмови між поліцейськими та ОСОБА_1 , водій жодного разу не сказав про те, що вживав лікарські засоби на основі спирту, не показав їх поліцейським, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є непереконливими.
Крім того, згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння також побічно підтверджує той факт, що саме він перебував за кермом автомобіля та як водій погодився пройти такий огляд.
Також, водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
Що стосується доводів апелянта щодо відсутності в Україні допустимого рівня алкоголю в крові, то такі апеляційний суд не приймає до уваги, з наступних підстав. Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п. 7 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у видихаємому повітрі водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихаємому повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2%. З огляду на наведене, порушень норм національного законодавства при розгляді справи в суді першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Доводи апелянта про те, що після проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу. Наведені обставини, на думку апеляційного суду, жодним чином не спростовують вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і безпідставними. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний