Справа № 132/3451/21
Провадження № 2/132/165/22
Іменем України
(заочне)
"18" липня 2022 р. м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої Ставнійчук С.В.,
за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Калинівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
встановив:
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Калинівської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовула тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10.12.2021 року шлюб був розірваний.
З моменту розірвання шлюбу відповідач припинив брати участь у вихованні доньки, не цікавиться її життям. Судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 15.11.2018 року з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Дочка на даний час проживає з позивачкою її батьками та братом по АДРЕСА_1 , повністю перебуває на її утриманні. Фактично з 2019 року і по даний час батько дитини не цікавиться її життям, не виявляє бажання бачитись з нею, тобто свідомо нехтує своїми обов'язками. Тому звернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 13.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання та було зобов'язано Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Ухвалою суду від 31 травня 2022 року була закрито підготовче провадження по справі і справа призначена до судового розгляду
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. Пояснила, що відповідач не цікавиться дитиною, не телефонує, не приходить, допомоги на утримання дитини не надає, зацікавленості в утримуванні та вихованні дитини не має. Єдина допомога, це аліменти, які відраховуються з його пенсії. На даний час дитина проживає разом з позивачкою та її цивільним чоловіком. Батько дитиною не цікавиться взагалі, бажання налагодити відносини з дитиною у батька немає. Під час випадкових зустрічей з дитиною не спілкується, дає обіцянки, що забере дитину, однак ніколи не виконує. Позивач ніколи не заперечувала проти спілкування дитини з батьком, однак ніякої ініціативи від нього не було.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, в порядку п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.
За наявності підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача ОСОБА_1 суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Представник органу опіки та піклування Калинівської міської ради Круликівська М.А. в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Пояснила, що відповідач ОСОБА_2 викликався на комісію з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Калинівської міської ради стосовно доцільності позбавлення його батьківських прав, однак на засідання комісії він не з'явився, представники комісії спілкувались з ним в телефонному режимі. З розмови стало зрозумілим, що він дитиною не цівиться, коли йому повідомили про питання, яке виносилось на комісію, а саме щодо позбавлення його батьківських прав, якогось занепокоєння чи стурбованості він не проявив, з розмови стало очевидним, що йому байдуже. Тому комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності психолога КУ "Центр професійного розвитку педагогічних працівників Калинівської міської об'єднаної територіальної громади " ОСОБА_5 пояснила, що проживає разом з мамою ОСОБА_6 та татом ОСОБА_7 . Раніше ходила до садочку, на даний час готується до школи. Коли вона з мамою проживала в с.Писарівка, коли їй було 3 роки, тоді з ними проживав тато ОСОБА_8 , а ще дідусь ОСОБА_9 та бабуся ОСОБА_10 . В чотири роки вона переїхала з мамою проживати в м.Калинівка до тата ОСОБА_7. Тато ОСОБА_8 не телефонує, не приходить, не спілкується з нею. Вона хотіла зателефонувати йому, однак мама сказала, якщо він сам не телефонує, йому також не потрібно телефонувати. Колись тато ОСОБА_8 пообіцяв приїхати погуляти, однак не приїхав і не поздвонив. Вона б хотіла можливо побачитися з татом ОСОБА_8 , поспілкуватися з ним, але мамі про це не казала, бо в неї є тато ОСОБА_7 , вона його любить, вони разом проводять час, граються. З часу переїзду до м. Калинівка тата ОСОБА_8 не бачила.
Судом встановлені наступні обставини та правовідносини сторін.
Як встановлено судом, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
На підставі рішення Калинівського районного суду від 10.12.2018 року за № 132/4140/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.
15.11.2018 року Калинівським районним судом Вінницької області за № 132/4142/18 було винесено судовий наказ, про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відповідно до довідки за №12 від 18.10.2021 року, дошкільного навчального закладу ясла-садок №1 м.Калинівка, батько ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ніякої участі у вихованні дитини не приймає, контакту із садочком немає і не підтримує, досягненням дитини не цікавиться. Дитину до закладу приводить мати ОСОБА_1 та її цивільний чоловік ОСОБА_11 .
Згідно з довідкою КП "Калинівський міський центр первинно медико-санітарної допомоги" КМР від 28.09.2021 ОСОБА_1 приводить свою дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до сімейного лікаря на профогляд, огляди по хворобі. Батька дитини сімейний лікар жодного разу не бачив.
Згідно з довідкою про склад сім'ї за №311 від 22.10.2022 року, ОСОБА_3 зареєстрована разом з ОСОБА_1 , її батьками: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та братом ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ухвали від 13 грудня 2021 року Калинівською міською радою були направлені: Рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради №89 "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та висновком №17 від 22.02.2022 року "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку №17, Комісія з питань захисту прав дитини вирішила: вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований по АДРЕСА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.п 57, 58).
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.
У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, докази, що відповідачу раніше виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків і його поведінка була предметом розгляду компетентних органів, також у справі відсутні докази, що дитина насправді усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав відносно її батька.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні батьків з дітьми, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.
В свою чергу, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що органом опіки надано недостатньо мотивований висновок на користь позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням дотримання перш за все інтересів дитини, і тому суд не погоджується з таким висновком.
Докази, які були надані позивачкою в судове засідання, а саме: довідка дошкільного навчального закладу ясла-садочок №1, довідку Калинівського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .
Заяви ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дитини суд до уваги не приймає, оскільки такі не відповідають критеріям допустимості доказів, а саме будь-які пояснення осіб суд може покласти в основу судового рішення лише у разі надання таких безпосередньо у судовому засіданні.
Суд не вбачає достатніх підстав вважати, що відсутність спілкування батька з дитиною пов'язана з суто винними, злісними, умисними діями відповідача, оскільки і сама позивач не сприяла цьому. З пояснень малолітньої ОСОБА_16 ,встановлено, що зі слів матері потреби у відповідачеві як батькові, а також необхідності прояву ініціативи для пошуку контакту з ним немає. Нинішній цивільний чоловік ОСОБА_1 замінив їй батька і саме до нього вона відчуває прихильність. Однак наразі не встановлено беззаперечних обставин, що ця ситуація не може бути виправлена на краще в майбутньому, у випадку мудрої та виваженої поведінки сторін відносно дитини.
Та обставина, що через відсутність спілкування, як зазначено позивачкою, дитина не знає батька, не свідчить, що ситуація не може бути виправлена на краще в майбутньому.
В обґрунтування цього доводу суд приводить приклад справи «Mandet c. France, в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв'язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.
В даній конкретній ситуації, суд, співставляючи інтереси окремої особи, в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотнє, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров'я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і батька для належного спілкування і розвитку дитини, створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру.
Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у розглядуваній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема стосовно участі у вихованні дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у позові відмовити.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Враховуючи поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_3 , його слід попередити, що у разі неналежної поведінки він буде позбавлений батьківських прав.
На підставі викладеного, ст. 164 -167 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Калинівської міської ради про позбавлення батьківських прав щодо дочки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на Орган опіки та піклування Калинівської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ), своїх батьківських обов'язків відносно його дитини - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Калинівської міської ради (місцезнаходження вул. В. Нестерчука, 19, м. Калинів.ка, код ЄДРПОУ 04326106).
Повний текст судового рішення виготовлено 29.07.2022
Головуюча суддя С.В. Ставнійчук