01 серпня 2022 року
м. Київ
справа №364/95/21
провадження № 22-ц/824/7403/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарченка Вадима Павловича
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року у складі судді Петрова Д.В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів,-
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - Захарченко В.П. звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір №52 на розробку дизайн-проекту інтер'єру від 02 вересня 2020 року, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 98 675,15 грн та судовий збір в розмірі 1 894,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №52 на розробку дизайн-проекту інтер'єру, за умовами якого виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов'язувалась по затвердженому технічному завданню розробити дизайн-проект інтер'єру квартири площею 200 м?. Строк виконання - 50 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати. Вартість робіт - 7 000 доларів США. ОСОБА_1 сплатила на користь ФОП ОСОБА_2 аванс: 06 вересня 2020 року - 3 500 доларів США, 10 вересня 2020 року - 3 500 доларів США.
Посилався на те, що відповідач виконувала роботу за договором настільки повільно, що її виконання в обумовлений договором строк стало неможливим, у зв'язку з чим позивач відмовилась від договору та вимагала повернення авансу.
27 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 3 500 доларів США, решту авансу у розмірі 3 500 доларів США повертати відмовилась.
Позивач уважала, що відповідач допустила істотне порушення договору, оскільки вона значною мірою позбавилась того, на що розраховувала при укладанні договору, тому договір може бути розірвано за рішенням суду.
На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 26 квітня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Захарченко В.П. звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує на те, що за умовами договору з моменту отримання замовницею 11 листопада 2020 року скоригованих робіт по першому етапу розпочався 10-ти денний строк на затвердження (прийняття) таких робіт, внесення до них нових коригувань або відмови від їх затвердження. 21 листопада 2020 року на 10-й календарний день з моменту отримання скоригованих ескізів дизайн проекту, виконавець ФОП ОСОБА_2 у переписці Viber повідомила, що відмовляється продовжувати працювати із замовницею.
Зазначає, що виконавець ФОП ОСОБА_2 у порушення умов договору відмовилась від виконання взятих на себе обов'язків до моменту спливу 10-ти денного строку на затвердження замовником робіт по першому етапу, у зв'язку з чим розірвала договір в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України та вимагала повернення повної суми попередньої оплати. Фактичною датою розірвання договору є 21 листопада 2020 року.
Вказує, що роботи по першому етапу так і залишились не прийнятими (не затвердженими) замовницею.
Уважає, що на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, п. 8.2. договору відповідач ФОП ОСОБА_2 зобов'язана повернути позивачу ОСОБА_1 решту суми отриманої попередньої оплати, а саме 3 500 доларів США, що є еквівалентом 98 675,15 грн за офіційним курсом НБУ на момент подачі позову.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів того, що з вини відповідача відбулося порушення строків виконання за договором або істотне порушення умов договору, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 849 ЦК України.
Позивачем не було надіслано відповідачу протягом 10 днів засобами електронної пошти затвердження або відмова від проектної документації. Даний факт підтверджує і позивач у своїй відповіді на відзив. Таким чином, у розумінні п. 5.3 Договору роботи за першим етапом виконані та прийняті відповідачем.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 02 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір №52.
За умовами вказаного договору відповідач зобов'язалася по затвердженому технічному завданню розробити дизайн-проект інтер'єру квартири площею 200 кв.м.
Договором передбачено виконання робіт поетапно: 1 етап - розробка планування, концепції дизайну і ескізів приміщень, 2 етап - візуалізація приміщень в 3D, побудова робочих креслень.
Вартість кожного етапу виконання робіт становить 3 500 доларів США, за кожний етап замовник здійснює передоплату (п.п.2.4, 3.2 Договору).
Згідно п. 2.2 договору, строк виконання дизайн-проекту - 50 робочих днів.
Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору №52 загальна вартість робіт за договором становить 7 000 доларів США. Перший етап - замовник виплачує виконавцю передоплату в розмірі 50% (3 500 доларів США), що відповідає 50% робіт (розробка планування, концепції дизайну та ескізів приміщень). Другий етап - замовник виплачує виконавцю інші 50% (3 500 доларів США), що відповідає 50% робіт (візуалізація приміщень в 3Д, створення робочих креслень). Кожен етап оплачується на умовах повної передоплати.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами по справі, що позивачем 06 вересня 2020 року було внесено передоплату за виконання першого етапу робіт у сумі 3 500 доларів США та 10 вересня 2020 року - за виконання другого етапу робіт у сумі 3 500 доларів США.
Посилаючись на порушення відповідачем строків виконання за договором, позивач відмовилася від договору та вимагала повернення авансу.
27 листопада 2020 року відповідач повернула позивачу 3 500 доларів США, сплачених раніше як аванс.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на частину другу статті 849 ЦК України та частину першу статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та вважає, що аванс, який був сплачений позивачем та не повернутий відповідачем, у розмірі 98 675,15 грн, що є еквівалентом 3 500 доларів США на дату подання позову, є збитком і просила суд стягнути його з відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Договір №52 від 02 вересня 2020 року, укладений ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , є договором підряду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За змістом ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У той же час, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання» не є тотожними.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 2 ст. 837 ЦК України, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст 849 ЦК України).
Частиною 3 ст. 865 ЦК України визначено, що до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
За приписами статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Згідно з частиною дванадцятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.
Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.
Правовий аналіз положень статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої, третьої та четвертої статті 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Частина третя статті 849 ЦК України надає право замовнику, у разі якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, призначити підрядникові строк для усунення недоліків. І лише в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника.
Разом з цим, частина 2 вказаної статті надає замовнику право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №910/7981/17).
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків (у розмірі попередньої оплати за договором підряду), у зв'язку з відмовою замовника від договору підряду, необхідно достовірно з'ясовувати обставини, щодо підстав такої відмови з урахуванням положень статті 849 ЦК України.
Згідно п.2.1 договору №52, виконавець приступає до виконання робіт з дати оплати грошової суми, вказаної у п.3.2 Договору та надання виконавцю вихідних даних, передбачених п.1.2 договору. Відповідно до п.1.2 договору направлення робіт, концепції та стильові і кольорові рішення, визначаються анкетою та замірами приміщення, які надає замовник та висилає на електронну пошту виконавця.
Таким чином, перебіг строку виконання починається лише з дати, коли позивач не тільки здійснив оплату авансу, але і надав відповідачу вихідні дані, без яких відповідач не може розпочати роботу.
Відповідно до п. 5.1 договору №52 від 02 вересня 2020 року проектна документація по кожному етапу робіт надсилається виконавцем на електронну пошту замовника. Відповідно до п.5.2 договору, замовник зобов'язаний протягом 10-календарних днів після отримання від виконавця проектної документації по поточному етапу робіт, прийняти (затвердити) або внести коригування в письмовому вигляді. Пунктом 5.3 Договору, зокрема, передбачено, що після закінчення 10 календарних днів, передбачених п.5.2 для прийняття виконаних робіт по першому або другому етапу, за відсутності письмових тверджень або вмотивованої відмови або затвердження, роботи вважаються виконаними та прийнятими Замовником.
Позивачем не надано доказів, за якими можна встановити факт та дату надсилання позивачем на електронну пошту замовника всіх вихідних даних, передбачених п.1.2. договору.
Відповідно до матеріалів справи, спілкування між сторонами щодо виконання договору відбувалося переважно через додаток «Вайбер». Як видно з переписки сторін у додатку «Вайбер», інформація, яка зазначена в п.1.2. Договору надавалася позивачем частинами та поступово, щодо окремих приміщень квартири. У зв'язку з цим відповідач здійснював виконання робіт на основі наявних у нього даних. Крім того, в процесі виконання позивачем неодноразово вносилися корективи до вже створених відповідачем ескізів, що також збільшувало строки виконання робіт.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що порушення строків виконання є наслідком порушення позивачем строків вчинення дій, що випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку.
Доказів того, що саме з вини відповідача відбулося порушення строків виконання за договором або істотне порушення умов договору, стороною позивача не надано, а отже відсутні підстави для застосування частини другої статті 849 ЦК України.
Під час спілкування у додатку «Вайбер» позивачем було схвалено та прийнято ескізи дизайн-проекту окремих приміщень та об'єктів квартири: студії, спальні, їдальні, туалетної кімнати, сходів.
Окрім того, відповідно до витягів з листування сторін за допомогою електронної пошти, які надані відповідачем, під час виконання робіт за договором відповідач направляв на електронну пошту позивача ескізи дизайн проекту та проектну документацію. Останній допрацьований з урахуванням правок позивача варіант дизайн проекту та проектної документації було направлено позивачу 11 листопада 2020 року.
Позивачем не було надіслано відповідачу протягом 10 днів засобами електронної пошти затвердження або відмова від проектної документації. Даний факт підтверджувала і позивач у своїй відповіді на відзив.
Таким чином, у розумінні п. 5.3 договору підряду роботи за першим етапом виконані та прийняті відповідачем, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Оскільки відповідачем виконаний перший етап роботи за договором підряду, а позивачем така робота фактично прийнята, оскільки протягом 10 днів засобами електронної пошти затвердження або відмова від проектної документації не були надіслані відповідачу, ФОП ОСОБА_2 вправі очікувати оплату за наданий обсяг послуг у розмірі, передбаченому умовами укладеного договору, а саме 3 500 доларів США.
Отже, позивач, здійснивши 06 вересня 2020 року передплату за виконання першого етапу робіт у сумі 3 500 доларів США, фактично оплатила перший етап робіт, виконаних ФОП ОСОБА_2 , за договором.
Доказів того, що відповідач виконала перший етап роботи неналежної якості стороною позивача також не надано.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановивши факт виконання відповідачем першого етапу робіт за договором, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі сплаченого авансового платежу, оскільки стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами, що понесені ОСОБА_1 витрати були результатом порушення зобов'язання саме відповідачем.
При цьому, доводи апелянта, що оскільки виконавець ФОП ОСОБА_2 у порушення умов договору відмовилась від виконання взятих на себе обов'язків до моменту спливу 10-ти денного строку на затвердження замовником робіт по першому етапу та 21 листопада 2020 року розірвала договір в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України, а тому роботи по першому етапу так і залишились не прийнятими (не затвердженими) замовницею, не заслуговують на увагу суду та є необґрунтованими з огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 виконала перший етап роботи та надіслала її замовнику, як це передбачено умовами договору, а остання, у свою чергу, не відмовилася від отримання надісланої проектної документації, що свідчить про прийняття позивачем виконаної за першим етапом роботи у відповідності до 5.3 Договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, встановлених на їх підставі обставин справи, а також власного тлумачення апелянтом норм чинного законодавства.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарченка Вадима Павловича - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик