Головуючий у І інстанції Бусик О.Л.
Провадження №22-ц/824/5114/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
21 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,
за участю секретаря: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного судусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадайз Фінанс», відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Парадайз Фінанс», відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння.
22 грудня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Шупика А.В. про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1733262880000); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:513:0082 площею 0,1 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 370595480000).
Крім цього, заявник просив заборонити ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на квартиру АДРЕСА_1 , іншим особам в будь-який спосіб - до набрання законної сили рішенням у даній справі;заборонити ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:513:0082 площею 0,1 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , іншим особам в будь-який спосіб - до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборонити ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на житловий будинок площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 370595480000).
Обгрунтовуючи заяву, представник позивача посилався на те, що відчуження спірного нерухомого майна відповідачами відбулося на підставі підроблених документів, а саме: договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , через те, що його підписано ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності, якої позивачка не видавала, не підписувала і не могла підписати, оскільки перебувала за межами України, що підтверджено довідкою Державної прикордонної служби України № 0.184-15612/0/15-19-Вих. Договори купівлі-продажу земельної ділянки і будинку підписано від імені позивачки, хоча позивачка не підписувала вказаних договорів і не могла підписати, оскільки на час їх оформлення також перебувала за межами України.
Крім того, ОСОБА_2 звернулась до органів Національної поліції із заявою про вчинення злочину. За вказаними вище фактами розпочато кримінальне провадження № 12021100040001872 від 25 червня 2021 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому її визнано потерпілою, що підтверджується постановою старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві Майбороди О.
Заявник вказував, що спірна квартира відчужена всупереч діючому іпотечному обтяженню даної квартири, на погашення якого іпотекодержатель ПАТ «Родовід Банк не давав згоди, що підтверджено листами ПАТ «Родовід Банк», матеріалами нотаріальної справи нотаріуса Щура О.І. № 02-33, матеріалами виконавчого провадження № АСВП: 51596924. Запис про дане обтяження було вилучено з реєстру речових прав державним реєстратором Прошкіним О.В.
При цьому, спірна квартира була відчужена без згоди органу опіки і піклування, хоча в квартирі зареєстровані неповнолітні діти, що підтверджується листом Печерської РДА № 105/01-2220/В-12 від 12 вересня 2017 року.
Всі спірні об'єкти нерухомості були відчужені всупереч арешту на все майно позивачки, накладеному постановою державного виконавця Магди С.Г від 08 липня 2016 року, в межах виконавчого провадження № АСВП: 51596924.
Разом з тим, інформація про вказане обтяження була відома нотаріусу Щуру О.І., що підтверджується наявністю в матеріалах нотаріальної справи нотаріуса Щура О.І. № 02-33 інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухомість від 13 жовтня 2016 року № 70505930.
На момент відчуження спірної квартири на неї було накладено арешт постановою від 14 грудня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві (третя особа), Нещадимом І.С. в рамках виконавчого провадження № 34259775.
Запис про даний арешт було вилучено з реєстру речових прав державним реєстратором Прошкіним О.В., що докладно описано в позові і підтверджено матеріалами справи, зокрема в інформаційній довідці з реєстру речових прав №177529529 від 15 серпня 2019 року та інших документах, які містяться у наданих відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві матеріалах виконавчого провадження.
Вищенаведені обставини свідчать про наявність ризиків умисного ухилення відповідачів від виконання судового рішення, оскільки нерухоме майно за оспорюваними договорами на сьогоднішній день зареєстровано на праві приватної власності за особами, які можуть вільно ним розпорядитись. При цьому, існує велика вірогідність того, що вони скористаються таким правом та вчинять юридичні дії, які зможуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі його постановлення на користь позивача.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 24 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Шупика А.В. про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1733262880000), земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:513:0082 площею 0,1 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 370595480000).
Заборонено ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на квартиру АДРЕСА_1 , іншим особам в будь-який спосіб - до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:513:0082 площею 0,1 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , іншим особам в будь-який спосіб - до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на житловий будинок площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 370595480000).
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити по справі нову ухвалу про відмову у забезпеченні позову.
Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що суд, оцінюючи обґрунтованість доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки позивачем дані обставини не доведені належними та допустимими доказами.
При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин щодо вчинення відповідачами дій, направлених на відчуження майна, чи направлених на ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення на користь позивача. Навпаки, спірне майно знаходиться у власності відповідача ОСОБА_3 з 2018 року (квартира), а відповідача ОСОБА_1 з 2016 року і жодним чином не обтяжене з цього часу правами інших осіб.
Відповідач зазначив, що вживаючи заходи забезпечення позову, фактично судом вирішено спір по суті, надано позитивну оцінку тим доводам позивачки, які безпосередньо нею наведені у позовній заяві.
Позивач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Матюшко В.В. проти задоволення скарги відповідача ОСОБА_1 заперечив.
Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, у зв'язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Шупика А.В. про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов в тому числі забезпечується забороною вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують спірні правовідносини, предметом яких є право власності на квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:513:0082 площею 0,1 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 370595480000).
Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо нерухомого майна, у зв'язку із чим обґрунтованим є висновок суду про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони вчиняти дії по відчуженню спірного майна, яке на даний час перебуває у власності відповідачів, є співмірним та виправданим заходом, який забезпечить можливість реального виконання судового рішення у разі задоволення вимог ОСОБА_2 , а також забезпечить ефективне поновлення порушених прав заявника.
При цьому суд виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки нерухоме майно перебуває у власності відповідачів, які, як власники, у будь-який момент можуть здійснити його відчуження, або іншим чином розпорядитися ним.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.
При вжитті заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано як зміст вимог позивача, які полягають у оспоренні законності вчинення відповідачами правочинів у відношенні нерухомого майна і реєстрації права власності на це нерухоме майно, так і співмірність вжитих заходів із позовними вимогами та вид забезпечення позову (пункти 3 і 4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Погоджуючись із ухвалою суду, колегія суддів враховує те, що вжиті заходи у вигляді накладення арешту та зобов'язання не вчиняти дії не призведуть до суттєвого обмеження прав ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективний засіб захисту, який гарантований ст.13 Конвенції, передбачає, зокрема, що за результатами розгляду скарги особа отримує відповідний захист.
Скаржник ОСОБА_1 залишається власником спірної земельної ділянки та житлового будинку і їх користувачем, а вжиті судом заходи перешкоджають лише розпорядженню даним майном, що є співмірним із вимогами позивача.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження можливого відчуження нерухомого майна чи ускладнення виконання можливого судового рішення, не спростовують висновків суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як титульні власники нерухомого майна мають право в будь-який час провести його відчуження. Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову і можливе відчуження квартири, будинку та земельної ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_2 , які полягають у поверненні майна у власність позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, де Верховний Суд вказав, що через ризик відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту 1/2 частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. А те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір.
Отже, вжиті судом заходи безпосередньо стосуються предмета спору та поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Такі заходи є співмірними, розумними і адекватними, в тому числі такими, що не перешкоджають відповідачу у здійсненні прав власника, зокрема володінні і користуванні майном.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: