30 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та робочим місцем прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_5 , матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року, зокрема, ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 серпня 2022 року включно.
Таке рішення суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі і особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від восьми років, а також, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, врахувавши особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, та те, що на даний час у судових засіданнях сторона обвинувачення надає письмові докази сторони обвинувачення, які необхідно буде дослідити, допитати свідків обвинувачення, потерпілих, та з урахуванням доводів, викладених у клопотанні прокурора про продовження ОСОБА_7 ______________________________________________________________
Справа №11-кп/824/2565/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1
строку тримання під вартою, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілих та свідків по справі, продовжувати злочинну діяльність, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки та виконання процесуальних рішень суду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою,просить її скасувати та відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, обвинувачуючи ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, представник державного обвинувачення не надав суду жодного прямого чи непрямого доказу на підтвердження вини та наявності, передбачених ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, підстав та ризиків для застосування та продовження тримання під вартою ОСОБА_7 , а досліджені у судовому засіданні докази обвинувачення, станом на час продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 оскаржуваною ухвалою суду, не дають підстав для висновків про обґрунтованість обвинувачення відносно нього.
Крім того, ніхто не вказує на те, що ОСОБА_7 вчиняв щось протиправне чи знав про чиюсь протиправну діяльність, і все це дає підстави для висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_7 є необґрунтованим та основується на припущеннях.
Разом з тим, ОСОБА_7 станом на 14.06.2022 року, тобто на час постановлення оскаржуваної ухвали, більше ніж три роки знаходиться під вартою за інкримінованим йому обвинуваченням, що є порушенням, визначених ч. 1 ст. 318 КПК України та практикою ЄСПЛ, розумних строків судового розгляду справи.
При цьому, жодних правопорушень ОСОБА_7 не скоював, до жодних видів відповідальності не притягувався, істотного впливу на свідків та потерпілих не здійснював та не може здійснювати, і жодних доказів про вплив на свідків та потерпілих, чи про інші ризики прокурором не надано. Все, що можна було вилучити у обвинувачених, досудовим слідством вилучено у результаті обшуків, речові докази зберігаються поза можливим впливом ОСОБА_7 .
Крім того зазначає, що ОСОБА_7 проживав до затримання по місцю своєї реєстрації і ні від кого не переховувався та від досудового слідства не ухилявся, а затримано його було біля його місця проживання поза межами приміщення гаража, у якому знаходились боєприпаси та вибухівка, але при ньому не було виявлено якихось заборонених законом речей, зброї, боєприпасів, вибухівки. До того ж ОСОБА_7 не є власником чи користувачем цього гаража.
При цьому, жодних даних про особисту участь ОСОБА_7 у підготовці до вчинення злочинів, безпосереднього вчинення злочину, замаху на таке орган досудового слідства суду не надав.
Також вказує на те, що мати ОСОБА_7 страждає на онкологічне захворювання, а батько, який на даний час помер, страждав на серйозне захворювання нирок, і ОСОБА_7 , проживаючи разом з батьками та з братом до затримання, постійно надавав їм допомогу. До того ж ОСОБА_7 позитивно характеризується по місцю проживання.
За таких обставин, вважає, що підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 не має, проте суд, всупереч ст.ст. 177, 183, 193, 194, 196, 331, 369-372 КПК України, не навів в оскаржуваній ухвалі мотивів незгоди з наведеними вище доводами захисту при розгляді питання про запобіжний захід, а обмежився лише формальним посиланням на тяжкість можливого покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_9 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014100070005886 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 263-1 КК України, та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 263-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. При цьому суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі і особливо тяжкого злочину, а також оцінивши у сукупності всі обставини - вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень; особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, та те, що на даний час судове провадження не завершене, а суду необхідно дослідити письмові докази, що надає сторонаобвинувачення, та допитати свідків обвинуваченняі потерпілих, та з урахуванням доводів викладених у клопотанні прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілих та свідків по справі, продовжувати злочинну діяльність.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі і особливо тяжкого злочину - замаху на умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, і тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у їх вчиненні, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого - його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків і те, що на даний час судове провадження не завершено - письмові докази, що надає сторона обвинувачення, судом не досліджені, а свідки обвинувачення та потерпілі - не допитані, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілих та свідків по справі, продовжувати злочинну діяльність, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається захисник ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Щодо посилань захисника ОСОБА_6 на те, що не існує ризику переховування ОСОБА_7 від суду, оскільки обвинувачений від досудового слідства не ухилявся та ні від кого не переховувався, а проживав по місцю своєї реєстрації, де його і було затримано, то вони є непереконливими, зважаючи на характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, його конкретні обставини та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які переконливо доводять існування ризику втечі, що є надто високим, тому, на переконання колегії суддів, достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_7 під вартою, щоб завадити цьому.
З огляду на те, що потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитувалися, то на противагу твердженням захисника, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного впливу на них.
Наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та перебування на його утриманні матері, яка страждає на онкологічне захворювання, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому доводи захисника ОСОБА_6 в частині недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду, як виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали і посилання захисника на недотримання розумних строків судового розгляду справи, внаслідок тримання ОСОБА_7 під вартою більше ніж три роки, що разом з цим і не може слугуватипідставою для звільнення ОСОБА_7 за наявності вищенаведених обгрунтованих ризиків, які виправдовують продовження тримання його під вартою.
Отже, враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року, якою, зокрема, ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 серпня 2022 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3