Ухвала
Іменем України
2 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 0308/1851/2012
провадження № 51- 3148 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 березня 2022 року щодо нього,
встановив:
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
Апеляційним судом Волинської області ухвалою від 7 лютого 2013 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з обвинувачення щодо ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку - вимагання хабара. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2012 року залишено без задоволення.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2022 року зазначену ухвалу місцевого суду залишив без змін.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У вказаний строк засудженийзвернувся до касаційного суду зі скаргою на виконання ухвали Верховного Суду, в якій порушує питання про перегляд ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року та Волинського апеляційного суду від 21 березня 2022 року на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, та просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. ОСОБА_4 також висловив бажання брати участь у касаційному розгляді.
При цьому ОСОБА_4 посилається на те, що:
- оскаржувані ухвали невмотивовані, необґрунтовані, підстави відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги не є належними та достатніми;
- суди не розібрались, які обставини переглядались судами, а які існували на час розгляду, але залишились невідомими на той час і стали відомі тільки з відповідей ГУНП у Волинській області, що перешкодило їм ухвалите законне та обґрунтоване рішення;
- під час розгляду кримінальної справи у 2012 році суд намагався отримати інформацію про те, чи була станом на 28 вересня 2011 року заведена оперативно-розшукова справа, але ця інформація суду надана не була, а стала відомою лише з відповідей ГУНП у Волинській області в 2020-2021 роках, а отже не могла перевірятись під час кримінального провадження у судах у 2012-2013 роках, що залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанції;
- посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що відповіді ГУНП у Волинській області є суперечливими за своїм змістом, є необґрунтованими, оскільки суди не вказали, в чому конкретно вони вбачають суперечність у цих відповідях, яким чином ці суперечності спростовують наявність нововиявлених обставин;
- суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. ст. 370, 412, 419 КПК під час розгляду апеляційної скарги не навів суті всіх зазначених доводів в ухвалі, ретельно їх не перевірив, не дав відповідей на усі доводи у скарзі і не мотивував належним чином свого рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення;
- судові провадження здійснено за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, а тому оскаржувані ухвали мають бути безумовно скасовані на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 та п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК. Неявка потерпілої позбавила захист можливості здійснити її допит з приводу нововиявлених обставин та погіршила його (засудженого) становище. Разом з тим потерпіла розлучилась зі своїм чоловіком ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), судилась із ним щодо виплати аліментів, її допит, на його думку, міг надати докази їх спільної участі як агентів правоохоронних органів у провокації підкупу щодо нього.
Водночас засуджений вказує на те, що згідно з останньою відповіддю ГУНП у Волинській області від 13 січня 2021 року, наданою на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду, станом на 28 вересня 2011 року стосовно нього в УМВС України у Волинській області не було заведено оперативно-розшукової справи. Оскільки цей факт під час розгляду кримінальної справи судам першої, апеляційної та касаційної інстанцій не був відомий, конкретно ці обставини не могли перевірятись судами при розгляді кримінальної справи у 2012-2013 роках, тому вважає їх нововиявленими. Також зазначає, що, якби суду було відомо про відсутність оперативно-розшукової справи, то усі докази та їх похідні, що зібрані в результаті цієї дії не могли би бути визнані допустимими і використані при постановленні вироку. Вважає також, що відмова у наданні інформації УМВС України у Волинській області на запит суду про наявність оперативно-розшукової справи під час розгляду кримінальної справи у 2012 році була протиправною і призвела до тяжких наслідків - незаконного його засудження.
Крім того, як на докази, які доводять існування нововиявлених обставин щодо провокації підкупу стосовно нього, засуджений посилається також на:
- сюжет програми «Гроші» на телеканалі «1+1» який вийшов у 2018 році, відповідно до якого щодо свідка ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) за три місяці до того, як дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_8 написала заяву від 28 вересня 2011 року про нібито вимагання ОСОБА_4 хабаря, а сам ОСОБА_5 дав свідчення про участь разом зі своєю дружиною у переговорах про хабар з ОСОБА_9 . Однак правоохоронні органи приховали відомі їм факти протиправної діяльності ОСОБА_5 і використали подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_8 як агентів у провокації підкупу ОСОБА_4 в обмін на непритягнення самого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності;
- копію ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 17 вересня 2018 року, згідно з якою подружжя ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) - ОСОБА_8 за кілька місяців перед порушенням щодо ОСОБА_4 кримінальної справи у 2011 році змінили свої прізвища і паспорти. Проте, в матеріалах кримінальної справи ОСОБА_7 фігурує як ОСОБА_10 і допитувався як ОСОБА_10 , в той час, коли він вже був ОСОБА_7 . Дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_8 14 травня 2011 року також змінила прізвище.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Як убачається із наданої копії ухвали місцевого суду, цей суд залишив без задоволення заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2012 року на тих підставах, що засудженим у поданій заяві не наведено обставин, які в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК є нововиявленими, оскільки під час розгляду кримінальної справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій перевірялись фактичні обставини цієї справи, в тому числі законність проведення оперативно-розшукової діяльності, а самі по собі письмові відповіді ГУНП у Волинській області від 18 червня 2020 року, 23 липня 2020 року та 13 січня 2021 року є суперечливими за своїм змістом, та не можуть свідчити про наявність обставин, які б не перевірялись судом та доводити неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Переглядаючи ухвалу суду в апеляційній інстанції за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_4 , цей суд погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Проте, посилаючись у касаційній скарзі лише на останню з трьох письмових відповідей, ОСОБА_4 не обґрунтовує яким чином, при тому, що кримінальна справа розглядалась у першій інстанції за КПК 1960 року, наявність зазначеної ним довідки у сукупності з іншими встановленими судом обставинами доводить неправильність вироку та ухвали, які, на його думку, необхідно було переглянути.
Відповідно до ст. 433 КПК касаційний суд не має права досліджувати докази та вирішувати питання про їх достовірність.
З урахуванням вищезазначених положень закону, не є предметом дослідження суду касаційної інстанції письмові відповіді ГУНП у Волинській області від 18 червня, 23 липня 2020 року та 13 січня 2021 року з метою встановлення наявності чи відсутності суперечностей викладеної у них інформації. Разом з тим судом першої інстанції, який вправі досліджувати докази, була надана їм відповідна оцінка.
Також не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи ОСОБА_4 про те, що відмова у наданні інформації УМВС України у Волинській області на запит суду про наявність оперативно-розшукової справи під час розгляду кримінальної справи у 2012 році була протиправною і призвела до тяжких наслідків.
Суд апеляційної інстанції також дослідив доводи ОСОБА_4 про те, що потерпілій ОСОБА_8 не були належним чином надіслані повідомлення, а судове провадження здійснено у її відсутності. Суд апеляційної інстанції визнав такі доводи необґрунтованими, мотивуючи це тим, що 11 червня 2011 року потерпіла була знята з реєстрації за місцем свого проживання, у зв'язку з чим їй неодноразово направлялись рекомендовані повідомлення на відомі суду адреси, а засуджений ОСОБА_4 , висуваючи вимоги про направлення судових повідомлень потерпілій на адресу, яка зазначена у долученому ним судовому рішенні, будь-яких належних доказів, що вона дійсно проживає саме за тією адресою, суду апеляційної інстанції не надав.
Водночас, згідно з положеннями ст. 425 КПК, касаційну скаргу, окрім інших, мають право подати засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого, потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
Проте, ОСОБА_4 , вказуючи, що розгляд судових проваджень відбувався за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судових засідань, не наводить належних обґрунтувань наявності в нього повноважень представляти інтереси потерпілої в цій частині та, висуваючи свої припущення щодо можливих показань потерпілої, також не наводить належних обґрунтувань щодо наявності порушень саме його прав.
При цьому, зазначаючи про те, що потерпіла розлучилась зі своїм чоловіком ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), судилась з ним щодо виплати аліментів, тому, на його думку, її допит міг надати докази їх спільної участі як агентів правоохоронних органів у провокації підкупу, засуджений не наводить жодних підтверджень такого міркування.
Тому доводи в касаційній скарзі в цій частині з урахуванням положень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки відсутні дані про те, що зазначені обставини вплинули чи могли вплинути на законність прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції також визнав інші доводи ОСОБА_4 , викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, та до уваги не взяв, мотивуючи це тим, що вони повністю були враховані судом першої інстанції та відповідно не спростували висновків місцевого суду і не давали жодних підстав для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень щодо нього.
Водночас, посилаючись на зміну прізвища ОСОБА_5 , засуджений не обґрунтовував, чому це не могло бути відомо суду під час розгляду, і, яким чином сюжет програми «Гроші» на телеканалі «1+1» відносно іншої особи, та за відсутності належних процесуальних документів у цій частині, з урахуванням раніше виявлених обставин щодо самого ОСОБА_4 , доводить неправильність судових рішень щодо нього.
З урахуванням зазначеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4 у своїй заяві не навів нововиявлених обставин у розумінні ст. 459 КПК.
З урахуванням вищезазначеного, Суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави, які б свідчили про наявність тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 березня 2022 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3