01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 457/500/15-к
провадження № 51-2185 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього,
встановив:
Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого, він порушує питання про перевірку судового рішення щодо нього у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання пунктів 1, 3, 4, 5 ч. 2 та ч. 3 цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Згідно ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційна скарга засудженого адресована до Верховного Суду України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі необхідно зазначити судові рішення, що оскаржуються. Проте, усупереч вказаному у вступній частині касаційної скарги не зазначено, яке саме судове рішення оскаржується засудженим, яким судом та коли постановлено це рішення.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону у касаційній скарзі засуджений не покликається на порушення вимог кримінального процесуального закону передбачені ч. 1 ст. 438 КПК та не конкретизує яких саме порушень допустився суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо нього, та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваного рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412 - 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
Крім того засудженим не вказано, які конкретно доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 419 цього Кодексу належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, суд апеляційної інстанції та на які з них не надав відповіді.
Також засуджений не зазначає, які саме порушення закону допущені судом при зарахуванні строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання у відповідності до положень ст. 72 КК та належним чином не обґрунтовує свою точку зору.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Згідно положень ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак, засудженим не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ст. 72 ч. 5 КК, про що вказується у касаційній скарзі засудженого, може бути вирішене за наявності відповідних підстав в порядку ст. ст. 537, 539 КПК місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, за клопотанням засудженого.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього, залишити без руху і надати йому строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3