27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 159/882/19
провадження № 51-5554км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні №12018030110002130 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Голоби Ковельського району Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 за обставин, викладених судом у вироку, визнано винуватим у тому, що він 29 вересня 2018 року о 18 год. 45 хв., перебуваючи на ґрунтовій дорозі, яка є межею території загально - зоологічного заказника місцевого значення «Урочище Стахор» та прилеглих до неї угідь, що розташовуються між смт Голоби Ковельського району Волинської області та с. Битне Ковельського району Волинської області і перебувають у користуванні Ковельської міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - УТМР), діючи умисно, пов'язуючи свої дії з перебуванням потерпілого ОСОБА_8 на посаді єгеря УТМР та усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є особою, яка виконує громадський обов'язок і здійснює охорону мисливських угідь, наніс ОСОБА_8 не менше п'яти ударів кулаком у грудну клітку та по обличчю, після чого схопив останнього правою рукою зверху за шию і, утримуючи таким чином, повалив його на землю, не відпускаючи захвату, тим самим вчинив насильство щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, допоки його не відтягнув в сторону і не припинив протиправні дії єгер УТМР ОСОБА_9 . Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року зазначений вирок залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення. Зокрема, зазначається на порушення строків досудового розслідування, оскільки направлення обвинувального акту до суду відбулось поза межами строку досудового розслідування і суд повинен був закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім того вказується, що висновки судів ґрунтуються на суперечливих доказах та показаннях потерпілого і свідків, які є зацікавленими особами, що судами не перевірено належним чином всі доводи сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що судами не усунуті суперечності щодо тілесних ушкоджень, завданих потерпілому і залишено поза увагою той факт, що постанова про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності була скасована.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала касаційну скаргу захисника в частині, що стосується строку досудового розслідування, вважала, що необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції для перевірки вказаних доводів сторони захисту.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд доходить таких висновків.
Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 були внесені зміни та доповнення, окрім іншого, до статей 219 та 284 КПК України, які відповідно до пункту 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» названого Закону вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом (а саме з 15.03.2018 року), не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
У даному кримінальному провадженні відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені 02 жовтня 2018 року, а отже чинні положення статей ст. 219 та 284 КПК України підлягають застосуванню в цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
При цьому ч. 1 ст. 219 КПК України визначає, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Однак у цей строк не включається строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу (ч. 5 ст. 219 КПК України).
У даному кримінальному провадженні 27 жовтня 2018 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, про що вказано як в обвинувальному акті, так і в реєстрі матеріалів досудового розслідування. 22 грудня 2018 року ОСОБА_6 та його захисник були повідомлені про завершення досудового розслідування та їм надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування ознайомлення з матеріалами відбулося 29 грудня 2018 року.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 219 КПК України, останній день строку досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 - не пізніше 3 січня 2019 року.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт був складений лише 15 січня 2019 року, і спрямований до суду 21 січня 2019 року (відповідно до супровідного листа). Більше того, він надійшов до суду тільки 15 лютого 2019 року. Таким чином обвинувальний акт направлений до суду і отриманий ним поза межами строку, визначеного у ст. 219 КПК України.
Отже, виходячи з наведеного, кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 підлягало закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України ще на стадії підготовчого судового засідання в суді першої інстанції відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Згідно з вимогами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, має скасувати обвинувальний вирок чи ухвалу і закрити кримінальне провадження.
За таких обставин касаційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню в частині, яка стосується порушення строків досудового розслідування та наявності безумовних підстав для скасування судових рішень.
Враховуючи наявність указаної вище безумовної підстави для скасування судових рішень і закриття кримінального провадження, Верховний Суд не дає оцінку іншим доводам касаційної скарги захисника щодо порушень кримінального процесуального закону, які на його думку, мали місце під час судового розгляду.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
З цих підстав Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження - закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3