28 липня 2022 року
м. Київ
справа №9901/506/21
адміністративне провадження №П/9901/506/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Грабовської Т.О.,
учасників справи:
позивача: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
09.12.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, у якій позивачка просить:
визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невидання указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва за поданням Вищої ради правосуддя про призначення судді на посаду від 07.09.2021 № 83/0/12-21;
зобов'язати Президента України видати указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва за поданням Вищої ради правосуддя про призначення судді на посаду від 07.09.2021 № 83/0/12-21.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на виконання вимог частини 2 статті 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач не видав указ про її призначення на посуду судді Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито провадження у справі.
04.01.2022 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником - Саввіним С.C., у якому ставиться питання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Із посиланням на приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, відповідач зазначив, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідач вважає, що строк оскарження бездіяльності сплинув 10.11.2021, оскільки завершився місячний строк на ухвалення Президентом України відповідного рішення з моменту надходження відповідного подання Вищої ради правосуддя (далі також ВРП) про призначення позивачки на посаду судді.
11.01.2022 позивачка надала пояснення щодо строків звернення до суду, у яких наголосила на їх дотриманні, оскільки з інформації, наданої ВРП листом № 28505/0/9-21 від 26.11.2021 у відповідь на адвокатський запит, дізналась, що подання про призначення судді на посаду від 07.09.2021 № 83/0/12-21 супровідним листом від 07.09.2021 № 26018/0/9-21 направлене до Офісу Президента України.
Вважає, що про порушення прав дізналась 26.11.2021, а отже позов був поданий із дотриманням строків звернення до суду 09.12.2021.
У судовому засіданні позивачка підтримала надані письмові пояснення, вважала, що строк звернення до суду не пропустила.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 205 КАС України, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши позивачку, дослідивши частково матеріали справи щодо строків звернення, суд установив таке.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 23.05.201З № 302/2013 позивачка була призначена на посаду судді Господарського суду Луганської області строком на п'ять років.
На підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 06.09.2013 № 503/2013 була переведена на посаду судді Господарського суду міста Києва.
23.05.2018 п'ятирічний строк повноважень судді Отрош І. М. закінчився.
На підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 було призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (прийнятим у складі колегії) № 573/ко-19 від 04.07.2019 визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 є такою, що відповідає займаній посаді.
31.08.2021 ВРП ухвалила рішення № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва».
У поданні про призначення судді на посаду від 07.09.2021 № 83/0/12-21 вказано, що за результатами розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1 . ВРП не встановлено обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення її на посаду судді.
У судовому засіданні позивачка пояснила, що їй було відомо про дату ухвалення позитивного рішення ВРП. Проте вона не була обізнана про дату направлення відповідного подання на адресу Президента України та отримання його останнім, а отже не могла визначити початок перебігу строку розгляду Президентом України подання ВРП.
Дізнавшись про наявність указів про призначення на посаду судді осіб, відносно яких одночасно з нею приймалось рішення ВРП, звернулась до адвоката, який своєю чергою зробив відповідні запити до ВРП та Офісу Президента щодо часу направлення та надходження подання.
У відповідь на адвокатський запит, листом № 28505/0/9-21 від 26.11.2021 ВРП повідомила, що:
за результатами ухвалення рішення № 1900/0/15-21 від 31.08.2021 ВРП внесла Президентові України подання про призначення судді на посаду від 07.09.2021 № 83/0/12-21, яке супровідним листом від 07.09.2021 № 26018/0/9-21 направлене до Офісу Президента України;
відповідно до реєстру № 44 на відправлення, що надсилається через УФС ГУУФЗ Держспецзв'язку Вищою радою правосуддя згідно з договором № 103-18/Д, передано на відправлення до Офісу Президента України документи, зокрема за №№ 26018/0/9-21, 83/0/12-21.
Згідно з відповіддю заступника керівника Офісу Президента України, подання ВРП про призначення судді на посаду від 07.09.2021 № 83/0/12-21 разом із супровідним листом та рішенням надійшло 09.09.2021 року та знаходиться на опрацюванні.
Також зазначила, що за інформацією, розміщеною на офіційному сайті Укрпошти поштове відправлення було отримано Офісом Президента України 09.09.2021.
Станом на час звернення до суду та розгляду клопотання відсутня інформація про видання указу Президентом України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.
Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо невидання Указу Президента України про призначення позивачки на посаду судді Господарського суду м. Києва на підставі подання Вищої ради правосуддя, що скероване листом від 07 вересня 2021 року № 26018/0/9-21.
Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі з приводу призначення на посаду судді, врегульовані нормами Конституції України та Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі також Закон № 1402-VІІІ).
За змістом частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 80 Закону України № 1402-VІІІ призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.
Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя.
Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя (далі також Закон № 1798-VIII).
Частиною четвертою статті 30 Закону № 1798-VІІІ визначено, що інформація про дату, час і місце проведення засідання Вищої ради правосуддя, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом Вищої ради правосуддя, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Особа, питання щодо якої має розглядатися Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом (частина п'ята цієї ж статті).
Відповідно до частини шостої статті 34 Закону № 1798-VІІІ резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Отже, Закон України № 1798-VІІІ не передбачає обов'язку з боку Вищої ради правосуддя або її апарату повідомляти особу, якої стосується подання, про час та дату його направлення до Офісу Президента України.
Водночас законодавство не передбачає обов'язку ВРП або Офісу Президента України розміщувати наведену інформацію на офіційному сайті.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог статті 77 КАС України, відповідачем не спростовано твердження позивача, що на офіційному сайті Президента України не розміщена інформація про надходження подання Вищої ради правосуддя про призначення суддів.
Положення Конституції України про видання указу про призначення на посаду судді презюмується із нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який визначає тридцятиденний строк для видання відповідного указу.
Згідно з частинами 1, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частини 2 статті 80 Закону України № 1402-VIII Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя.
Отже, початок відліку тридцятиденного строку починається з дня отримання Президентом подання Вищої ради правосуддя.
Водночас позивачка має бути обізнана або мати можливість дізнатись про день отримання Президентом України подання Вищої ради правосуддя.
Спори щодо оскарження дій та бездіяльності Президента України неодноразово мали місце та судами напрацьована певна практика у тому числі щодо початку обліку строку звернення до суду та врахування статусу відповідача при оцінці бездіяльності у разі пропуску строку прийняття певного рішення.
Так, у подібній за предметом спору справі № 9901/64/21, у якій, серед іншого, ставилось питання про визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо невидання указу про призначення на посаду судді, Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності звернення уваги на початок перебігу строку звернення до суду, який в адміністративному судочинстві розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Отже, законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав (пункт 8 постанови від 16 вересня 2021 року). У пункті 9 цієї постанови зазначено, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися саме 30 вересня 2016 року, тобто з моменту втрати Президентом України повноважень здійснювати перше призначення на посаду судді строком на п'ять років.
Водночас у справі № 9901/191/19, у якій вирішувалось питання щодо подібних правовідносин (постанова ВС від 09 червня 2021 року) Суд наголосив, що, беручи до уваги обставини щодо надходження великої кількості подань за короткий час, суттєве навантаження на Президента України як Главу держави та його Офіс, а також те, що пропущений строк є незначним, колегія суддів вважає, що невчинення відповідачем дій у передбачений законом строк наразі не має характеру протиправної бездіяльності і не може бути визнане такою, оскільки обумовлено сукупністю обставин, які об'єктивно унеможливили своєчасне вчинення відповідних дій, а не безпідставним зволіканням чи небажанням їх вчиняти.
Отже, у цій справі Суд при оцінці дій відповідача врахував його статус.
У колегії немає сумніву, що позивачка після ухвалення відповідного рішення ВРП мала сподівання на призначення, проте також мала підстави враховувати статус відповідача при їх реалізації.
Суди неодноразово наголошували, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17 і Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), від 27.02.2020 у справі № 800/304/17.
Отже, у подібних спорах, момент початку обліку строку на звернення до суду необхідно встановлювати з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин та їх суб'єктного складу, а також поведінки позивача щодо отримання інформації, необхідної для захисту своїх прав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що позивачка не була і не могла бути своєчасно обізнана про день надходження подання до Президента України, проте, враховуючи статус відповідача, мала легітимні очікування на своєчасне ухвалення рішення.
Водночас з моменту підтвердження об'єктивних сумнівів у дотриманні відповідачем строків розгляду подання ВРП, позивачка вчинила активні дії щодо отримання інформації про дату надходження до Офісу Президента України подання від ВРП та невідкладно звернулась до суду.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою не пропущений строк звернення до суду, а отже, відсутні підстави для задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 47,77,122, 241, 248 КАС України,
Відмовити у задоволені клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
Повний текст ухвали складено 01.08.2022.