02 серпня 2022 року
м. Київ
справа №560/7409/20
адміністративне провадження № К/990/18714/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №560/7409/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2020 №220650002030 про припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу періоди роботи на посаді тракториста в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» с. Маків Дунаєвецького району: з 10.10.1990 по 10.11.2008, з 30.03.2009 по 21.12.2009, з 23.03.2010 по 25.11.2010, з 14.03.2011 по 18.11.2013, з 08.04.2014 по 10.11.2014, з 02.03.2015 по 19.11.2015, з 22.03.2016 по 24.11.2016, з 04.04.2017 по 12.01.2018 до пільгового стажу та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 25.05.2020.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» надійшла 20.07.2022 касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак просить Верховний Суд прийняти до розгляду цю справу.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Як зазначено вище, процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, позаяк скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Поза тим, у касаційній скарзі скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 по справі №21-1660а16, постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №676/1433/17, від 27.03.2020 у справі №716/617/17, від 30.09.2019 у справі №754/11370/16-а та від 19.02.2020 у справі №155/920/17.
Однак оцінюючи посилання на зазначену судову практику, варто зауважити наступне:
- виходячи із диспозиції пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, незастосований судом апеляційної інстанції висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, повинен бути викладений у постанові виключно Верховного Суду, тому посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 06.12.2016 по справі №21-1660а16 є безпідставним;
- у постановах від 27.03.2020 у справі №716/617/17 та від 19.02.2020 у справі №155/920/17 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу фізичної особи та вирішив спір на їхню користь;
- у постанові від 29.11.2019 у справі № 676/1433/17 Верховний Суд передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, та, відповідно, не формулював висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- висновки, викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №754/11370/16-а стосуються оцінки судом інших фактичних обставин, що унеможливлює використання висновків Верховного Суду в межах даних правовідносин.
Крім того, слід наголосити, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 у справі № 672/455/17, у постановах від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а, від 20.02.2020 у справах № 607/14316/16-а, №171/1900/16-а, від 27.04.2020 у справі №648/1613/17.
Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №560/7409/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа
С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій