02 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/18453/21 пров. № А/857/8481/22
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Карп'як О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання до вчинення дій,-
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області щодо не призначення з 17 вересня 2021 року пенсії по інвалідності в розмірі 70 % грошового забезпечення відповідно до пункту «а» статті 13, статті 23 Закону України від 09.04.1992 року № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов'язання відповідача призначити з 17.09.2021 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до п."а" статті 13, статті 23 Закону України від 09.04.1992 року № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що станом на час звільнений зі служби вона має пільгову вислугу 27 років 03 місяці 19 днів, що дає йому право на отримання пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 року за № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, відповідач протиправно відмовив в обрахунку пенсії у вказаному розмірі. З цього приводу посилається на постанову Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, виходячи із 70 % відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області провести ОСОБА_1 з 17.09.2021 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, виходячи із 70 % відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 17 квітня 2020 року за № 1268-ос, ОСОБА_1 , старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за п. 64 «б» через хворобу.
Як зазначено у наказі, вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 21 рік 11 місяців 28 днів, в пільговому обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 27 років 03 місяців 19 днів (з урахуванням раніше виплаченої).
Наказом від 27.04.2020 року за № 1269 ГУ МВС у Львівській області, частково змінено наказ ГУ МВС України у Львівській області від 17.04.2020 року за № 1268 о/с, в частині звільнення з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за п. 64 «б» через хворобу, майора міліції ОСОБА_1 , який слід читати: «вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 21 рік 11 місяців 28 днів, (з урахуванням раніше виплаченої) у пільговому обчисленні складає: 27 років 03 місяців 19 днів.».
У зв'язку з виниклими підставами та умовами для призначення пенсії, 04 серпня 2020 року за № 847, Міністерство внутрішніх справ України, направлено до ГУ ПФ України у Львівській області подання про призначення пенсії, по інвалідності.
Згідно із перерахунком пенсії у пенсійній справі №0903007164 з 28 жовтня 2020 року пенсію позивача по інвалідності перераховано виходячи із 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач 17.09.2021 року звернувся із заявою до Головного управління в Івано - Франківській області, в якій просив встановити розмір призначеної пенсії по інвалідності в розмірі 70 процентів грошового забезпечення вказаного в довідці від 19.06.2021 року № 789 зарахувавши до календарної вислуги років для призначеної пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця період служби у підрозділах карного розшуку з 14.12.2000 р. по 06.02.2008 р., та період служби посаді дільничного інспектора з 06.02.2008 по 26.07.2011 р.
Проте, позивач отримав лист-відповідь Головного управління ПФУ в Івано - Франківській області від 29 вересня 2021, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як зазначено в оскаржуваному листі, що в матеріалах пенсійної справи знаходиться копія наказу ГУ МВС у Львівській області від 27.04.2020 за №1269 о/с, згідно якого вислуга років позивача на день звільнення складена у календарному обчисленні 21 рік 11 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні становила 27 років 03 місяці 19 днів.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-XII.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Згідно ст. 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Статтею 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Згідно пункт "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу ГУ МВС України у Львівській області від 17.04.2020 року № 1268-ОС, наказу ГУ МВС у Львівській області від 27.04.2020 року за № 1269 о/с та подання про призначення пенсії від 04.08.2020 року за № 847, вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 21 рік 11 місяців 28 днів, (з урахуванням раніше виплаченої) у пільговому обчисленні складає: 27 років 03 місяців 19 днів.».
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо врахування до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як календарної, так і пільгової вислуги, суд дійшов висновку, що маючи на час звільнення зі служби та призначення пенсії по інвалідності станом на 05.06.2020 року загальну вислугу 27 років 03 місці 19 днів, позивач на підставі норм ст. 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мав право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13), тобто у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявна у позивача вислуга понад 27 років надавала право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення (ч. 2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на час призначення пенсії по інвалідності).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року у справі №380/18453/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. Б. Хобор