02 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/5600/21 пров. № А/857/8682/22
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Хобор Р.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року (рішення ухвалене у м. Рівне судом у складі головуючого судді Махаринця Д.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
У травні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;, зобов'язання відповідача призначити, провести нарахування та виплачувати позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11 лютого 2021 року.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він має статус потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи та відпрацював в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 27 років, а тому після досягнення віку 55 років він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії, мотивуючи це тим, що доданими до заяви документами не підтверджується постійне проживання або робота позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, визначеного статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки факт його постійної роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років, в повній мірі підтверджується записами у його трудовій книжці, а також довідкою роботодавця. Просив позов задоволити.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11 лютого 2021 року.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 14 грудня 1992 року.
10 лютого 2021 року позивачу виповнилося 55 років.
Позивач 29 березня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті.
Відповідач листом від 13 квітня 2021 року за № 1700-0304-8/15948 повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Згідно частини 1 статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796, позивачем були додані, зокрема:
- копія посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 14 грудня 1992 року;
- копія трудової книжки серії НОМЕР_2 ;
- копія трудової книжки серії НОМЕР_3 ;
- копія довідки Малинської сільської ради від 23 лютого 2021 року № 253 (далі - довідка № 253), згідно з якою позивач з 15 лютого 1966 року по 28 листопада 1984 року, з 24 лютого 1987 року по 12 травня 1988 року, з 28 жовтня 1988 року по 06 грудня 1999 року був зареєстрований та проживав в селі Малинськ Березнівського району Рівненської області.
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 (далі - Перелік № 106), село Малинськ Березнівського району Рівненської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вказаною довідкою органу місцевого самоврядування підтверджується проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом 11 років 03 місяців 26 днів.
В даному випадку початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки не застосовується до позивача, оскільки останній не проживав на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
За критерієм «проживання» загальний пенсійний вік може бути зменшений позивачу лише на 3 роки, оскільки приписами статті 55 Закону № 796 чітко визначено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають у зоні посиленого радіологічного контролю пенсійний вік зменшується на 1 рік за 3 роки проживання.
Доданими позивачем до заяви про призначення пенсії документами не підтверджується його право на зменшення пенсійного віку на 5 років.
Відповідно до приписів статті 55 Закону № 796 критерій «проживання» не є єдиним для набуття особою права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Норма абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796 пов'язує можливість набуття особою права на зниження пенсійної віку з фактом постійної роботи у зоні посиленого радіологічного контролю. При цьому, умови для набуття права зниження пенсійного віку за критерієм «робота» є такими самими як і за критерієм «проживання», а саме: особам, які постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно записів №№ 7 - 13 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , останній з 02 грудня 1988 року працює в Державному підприємстві «Березнівське лісове господарство» у місті Березне Рівненської області, яке відповідно до Переліку № 106 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
З 01 березня 2015 року місто Березне Рівненської області більше не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, у зв'язку з набранням чинності пунктом 2 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якими абзац 5 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року № 791а-ХІІ щодо визначення зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.
Відтак, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 підтверджується, що він постійно працював у зоні посиленого радіологічного контролю з 02 грудня 1988 року по 01 березня 2015 року, що становить 26 років 00 місяців 26 днів.
Початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки в даному випадку також не застосовується до позивача, оскільки останній не відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Станом на 01 січня 1993 року позивач відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю понад 4 роки, а тому з урахуванням загального строку роботи у вказаній зоні (26 років) та приписів статті 55 Закону № 796, позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Як вказує відповідач, на першій (титульній) сторінці трудової книжки не повністю зазначено дату народження позивача. Також вказано, що трудова книжка заповнена 27 січня 1987 року, хоча перший запис про період роботи внесений 24 серпня 1984 року. Крім того, вказано, що запис на внутрішньому боці обкладинки про виправлення по батькові позивача засвідчений печаткою Державного підприємства «Березнівське лісове господарство», однак до заяви про призначення пенсії не додана довідка про реорганізацію названого підприємства.
На момент заповнення трудової книжки позивача вперше порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Згідно пункту 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Відповідно до 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція № 162.
Таким чином, обов'язок щодо внесення до трудової книжки прізвища, імені, по батькові, дати народження працівника, а також достовірної дати її заповнення, покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність недоліків при внесені таких відомостей до трудової книжки позивача не може бути підставою для не врахування періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №м162 та № 58, зокрема, для визначення права на зменшення пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону № 796.
В матеріалах справи наявна довідка Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 27 квітня 2021 року № 06-485, якою підтверджується працевлаштування позивача на вказаному підприємстві з 02 грудня 1998 року.
Обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах згідно з абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно частини першої статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 позивач має право на зменшення на 5 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.
За змістом заяв по суті наявність у позивача щонайменше 25 років страхового стажу. При цьому, питання щодо фактичного обсягу страхового стажу, набутого позивачем, не є спірним в межах цієї справи, а тому суд його не досліджує.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване йому державою право на пенсійне забезпечення.
За приписами статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки пенсійного віку (тобто, 55 років) позивач досягнув 10 лютого 2021 року, а з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 29 березня 2021 року, тому пенсію останньому належить призначити з 11 лютого 2021 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року у справі №460/5600/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. Б. Хобор