Справа № 456/418/20
Провадження № 1-кп/456/102/2022
02 серпня 2022 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
в присутності обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
потерпілого: ОСОБА_6 , -
встановив:
В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду від 06.06.2022, відносно ОСОБА_3 , було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 04.08.2022 року однак, судове провадження по даній справі не закінчено.
Згідно вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки, є достатньо підстав та ризиків, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню інших кримінальних правопорушень, на його думку, інші більш м?які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків. Обвинувачений судом двічі оголошувався в розшук, а відтак просить задоволити клопотання.
Обвинувачений заперечив в задоволенні клопотання та показав, що працює в страховій медичній компанії «Метлайф» і за нього можуть поручитися, він не переховувався, а перебував з матір?ю і лікарні, в тому числі в Одесі. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник заперечив в задоволенні клопотання прокурора та просить обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту мотивуючи тим, що обвинувачений раніше не судимий, прокурор подаючи дане клопотання повинен був обґрунтувати всі ризики передбачені КПК однак, цього не зроблено, потерпілий претензій до обвинуваченого не має і він допитаний в судовому засіданні, мама обвинуваченого є інвалідом 2 групи і потребує підтримки, а відтак цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю буде достатнім для забезпечення процесуальних обов?язків обвинуваченого.
Потерпілий щодо клопотання прокурора поклався на думку суду.
Суд, заслухавши думку прокурора, який просить продовжити строк тримання під вартою до двох місяців, обвинуваченого, захисника, потерпілого, приходить до наступного висновку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, які прокурором не долучалися до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків, які не допитані в судовому засіданні без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст..177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.
По справі не допитані свідки, не досліджені докази по справі.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, обвинувачений за викликом суду неодноразово не з?являвся, до нього застосовувався привід, однак він доставлений не був у зв?язку із відсутністю по місцю проживання. Ухвалою суду 16.07.2020 був оголошений у розшук. 30.11.2021 ухвалою суду, повторно, був оголошений у розшук, тому суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, до матеріалів справи не подано жодного доказу щодо перебування обвинуваченого в лікарняних закладах разом з матір?ю та надання ій допомоги під час її перебування в лікарняному закладі, не подано жодного доказу, щодо причин неявки в судові засідання, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задоволити.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 331 КПК України суд, -
ухвалив:
Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_3 продовжити строк тримання під вартою - з 02 серпня 2022 року по 30 вересня 2022 року, включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_3 , захиснику та скерувати начальнику ЛСІ УДДУ з ПВП Львівської області для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п?яти діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1