Справа № 298/844/22
Номер провадження 3/298/865/22
02 серпня 2022 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевич П.П., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Домашин, Великоберезнянського району Закарпатської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , інспектора прикордонної служби ІІІ категорії - тракториста відділення інспекторів прикордонної служби «Княгиня», українця, громадянина України,
- за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 червня 2022 року, офіцером ВВ та ВБ майором ОСОБА_5 виявлено, що на місці тривалого несення служби на напрямку 87 п/зн прикордонний наряд «Чатовий» в складі інспектора прикордонної служби 3 категорії-тракториста групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби «Княгиня» відділу прикордонної служби «Великий Березний» сержанта ОСОБА_1 на якого було покладено обов'язки не виконував, спав на місці несення служби.
Своїми діями сержант ОСОБА_1 порушив вимоги п.10 «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом МВС №1261 від 19.10.2015 року, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Під час судового засідання ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення заперечив, зокрема, зазначив, що не спав, службу організував вірно та порушень в своїх діях не вбачає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до наступних висновків.
Частиною 2 ст.172-18КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, а саме за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,показаннями технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото-і кінозйомки,відеозапису, у тому числі тими,що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками,а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками,а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,протоколом про вилучення речей і документів,а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності п.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.02.2005 року № 111, службове розслідування в обов'язковому порядку проводиться у разі порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді.
В матеріалах справи наявні витяги з книги прикордонної служби ВІПС «Княгиня», та обліку складу ВІПС «Княгиня», проте немає будь-якої інформації про результати проведеного службового розслідування, можлива подія вчинення правопорушення вказана за датою 25.06.2022 року, згідно протоколу.
Таким чином, керівництву підрозділу стало відомо про правопорушення, однак жодних дій для розслідування не було вжито, тому наявне порушення ст.254 КУпАП про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, з матеріалів даної справи не вбачається, що відповідальною особою Чопського прикордонного загону взагалі приймалось рішення про проведення службового розслідування і в матеріалах справи відсутній висновок службового розслідування, а інші зібрані докази самі по собі та у взаємозв'язку не свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним до допустимим доказам вини особи, оскільки такий є лише засобом фіксації обставин, які мають доказуватися іншими долученими до матеріалів справи доказами.
Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №01176 від 29.06.2022 року складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП, а саме, у такому зазначено, що ОСОБА_1 при покладенню на нього обов'язків не виконав, спав на місці несення служби, разом з цим до протоколу не додано матеріалів, що ОСОБА_1 отримав відповідний наказ та інформацію про несення служби. Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-18 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, котра входить до складу прикордонного наряду, що вчинене в умовах дії особливого періоду. Однак, при викладі дати часу місця та обставин вчинення адміністративного правопорушення кваліфікуюча ознака, що передбачена ч.2 ст. 172-18 КуПАП, а саме вчинення правопорушення в умовах дії особливого періоду та час не вказано.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення. Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.
У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
З огляду на викладене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, направлених на порушення правил несення прикордонної служби.
Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 172-18, 283-285, 287-291 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-18 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, потерпілим, представником, захисником до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Великоберезнянського
районного суду Тарасевич П.П.