26.07.2022 року м. Дніпро Справа № 904/8119/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б.,
суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 (суддя Кеся Н.Б.; повне рішення складено 30.12.2021) у справі № 904/8119/21
за позовом Акціонерного товариства «Дніпроважмаш», м. Дніпро
до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне ім. М.К. Янгеля», м. Дніпро
про визнання недійсною відмови від контракту, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними односторонніх правочинів Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» щодо відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, вчинених 10.06.2021 і 18.06.2021.
Позов обґрунтовано невідповідністю спірних правочинів положенням цивільного законодавства, оскільки дії відповідача щодо відмови від виконання робіт за договором на виконання дослідно-конструкторських робіт не узгоджуються з вимогами статті 849 Цивільного кодексу України, тому що вчинені після припинення дії договору підряду.
Також спірні правочини, на думку скаржника, суперечать умовам додаткової угоди № 25 від 14.04.2014, оскільки всупереч пункту 1.2 додаткової угоди, відповідно до якого повернення авансу у сумі 46436000,00 грн замовнику здійснюється виконавцем протягом семи банківських днів після укладення Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» контракту на виготовлення, випробування та поставку наземного технічного обладнання (НТО) технічного комплексу (ТК) та стартового комплексу (СК) космічного ракетного комплексу (КРК) «Циклон-4» з новим замовником і отримання першого авансового платежу, новий контракт не укладено.
Крім того, правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, вчинено 10.06.2021 особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відповідно до змісту довіреності № 14/69 від 10.07.2020 Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» не уповноважувало адвоката Панича Олексія Володимировича на вчинення правочину щодо відмови від вказаного контракту.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 позов у справі № 904/8119/21 задоволено:
- визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи №6-32/003 від 31.08.2006, вчинений державним підприємством Конструкторське бюро Південне імені М.К. Янгеля 10.06.2021;
- визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи №6-32/003 від 31.08.2006, вчинений державним підприємством Конструкторське бюро Південне імені М.К. Янгеля 18.06.2021.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що контракт № 6-32/003 від 31.08.2006 в редакції додаткової угоди № 26 від 28.05.2015 припинив свою дію 31.12.2015, тому відмова відповідача від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006 з посиланням на частину четверту статті 849 Цивільного кодексу України, оформлену у формі претензій від 10.06.2021 та від 18.06.2021 після припинення дії контракту, протирічить положенням статті 849 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 у справі № 904/8119/21 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин справи, внаслідок чого ухвалене рішення є необґрунтованим, неправомірним і підлягає скасуванню.
Скаржник вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України правових підстав визнання спірних правочинів недійсними.
Скаржник зазначає, що позивач не виконав передбачені умовами договору підряду роботи у повному обсязі, внаслідок чого залишилась невикористаною частина авансу у сумі 46463000,00 грн.
Скаржник звертає увагу, що закінчення строку дії договору підряду, не свідчить про припинення невиконаного зобов'язання, тому невиконання у даному випадку позивачем у повному обсязі передбачених умовами договору підряду робіт свідчить про наявність зобов'язання по їх виконанню і після припинення строку дії договору підряду, що в свою чергу не позбавляє замовника права відмовитись від договору підряду до закінчення роботи у будь-який час на підставі положень частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Позивач вважає, що вчинення відповідачем дій щодо односторонньої відмови від контракту, строк дії якого закінчився, суперечить положенням частини першої статті 631 та частині четвертій статті 849 Цивільного кодексу України, тому спірні правочини підлягають визнанню недійсними на підставі положень статті 203 Цивільного кодексу України.
Позивач посилається на відсутність підстав для повернення невикористаної частини авансу за контрактом № 6-32/003 від 31.08.2006, оскільки не виконані встановлені додатковою угодою № 25 умови його повернення, відповідно до яких така сума грошових коштів підлягає поверненню замовнику, у разі укладення виконавцем з новим замовником іншого договору підряду на виконання робіт по виготовленню, випробуванню та поставці НТО ТК та СК КРК «Циклон-4», в той час новий контракт з іншим замовником не укладено.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 у справі № 904/8119/21.
У судовому засіданні 26.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Законом України № 1429-ІV від 04.02.2004 ратифіковано укладений 21.10.2003 Україною та Федеративною Республікою Бразилія договір про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара.
Після підписання в 2003 році вказаного Договору в Україні, не чекаючи створення міждержавної структури по організації робіт на пусковому центрі Алкантара, почалися розробка конструкторської документації виготовлення наземного технологічного обладнання (НТО) за рахунок бюджетних коштів України.
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» (замовник) уклало 31.08.2006 з Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш» контракт № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) (т. 1, а.с. 13-17; далі - Контракт).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати складові частини ДКР у складі:
1. стаціонарний стенд зборки головного блоку (ГБ);
2. пусковий стіл;
3. транспортно-установчий агрегат;
4. підйомно-установчий агрегат;
5. платформа буферна;
6. вантажний макет.
Замовник зобов'язаний прийняти роботи і оплатити їх.
Результати виконання є науково-технічною продукцією (НТП) за Контрактом.
Згідно з пунктом 1.2 Контракту підставою для укладання контракту є Держконтракт № 14-01/04 від 09.04.2004.
Попередня вартість робіт встановлена у сумі 22260000,00 грн, крім того ПДВ у сумі 4452000,00 грн, всього з ПДВ - 26712000,00 грн (пункт 3.1 Контракту).
Пунктами 3.2, 3.3 Контракту встановлено, що обсяг фінансування та представлення структури попередньої ціни з розшифровками витрат на кожний наступний етап, починаючи з другого, визначається додатковою угодою. Замовник надає виконавцю аванс у розмірі 80% від вартості за контрактом, на підставі виставленого рахунку виконавця. Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за кожен етап.
Пунктом 3.4 Контракту сторони визначили, що датою виконання робіт за ним, вважається дата підписання замовником акту здачі-приймання.
Відповідно до пункту 3.12 Контракту джерелом фінансування робіт за контрактом є кредитні кошти залучені під Гарантію Уряду України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 786-р.
Контракт набуває чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2008 року (пункт 8.1 Контракту).
Згідно протоколом погодження сторонами встановлено ціну Контракту у розмірі 62536968,00 грн разом з ПДВ (додаток № 4; т. 1, а.с. 41 на обороті).
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля», на виконання умов Контракту, в якості авансу перерахувало Акціонерному товариству «Дніпроважмаш» 50345996,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 107-109) та не заперечується позивачем.
На виконання умов Контракту Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» виконало роботи загальною вартістю 3909996,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання науково-технічної продукції (т. 1, а.с. 110-113) і не заперечується сторонами.
Додатковою угодою № 25 від 14.04.2014 сторони домовились про припинення дії Контракту після виконання наступних умов:
1.1 виконавець поверне отримані від замовника аванси по контракту у сумі 46436000,00 грн з ПДВ;
1.2 повернення авансів у сумі 46436000,00 грн з ПДВ повинно бути здійснено виконавцем протягом 7 банківських днів після укладання ПАТ «Дніпроважмаш» контракту на виготовлення, випробування та поставку НТО ТК та СК для КРК «Циклон-4» з новим замовником і отриманням першого авансового платежу.
У пункті 2 цієї додаткової угоди визначено, що сторони цілком і повністю звільняють один одного від контрактних зобов'язань, окрім тих, що викладені у пунктах 1.1 і 1.2 нинішньої додаткової угоди № 25, а також відмовляються від будь-яких судових, позасудових, розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом (т. 1, а.с. 47).
Додатковою угодою № 26 від 28.05.2015 сторони погодили викласти пункт 8.1 Контракту в наступній редакції: «Контрак набуває чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2015 року».
Інші умови, не передбачені даною угодою, визначаються контрактом (т. 1, а.с. 48).
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля», через довірену особу, - адвоката Панича Олексія Володимировича, звернулося до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» з претензією від 10.06.2021, в якій на підставі положень частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України відмовилося від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006 та вимагало на протязі трьох днів з дня отримання даної претензії повернути невикористану частину авансу за Контрактом у розмірі 46436000,00 грн (т. 1, а.с. 49-50).
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» звернулося до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» з претензією № 14/1197 від 18.06.2021, в якій на підставі положень частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України відмовилося від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006 та вимагало на протязі трьох днів з дня отримання даної претензії повернути невикористану частину авансу за Контрактом у розмірі 46436000,00 грн (т. 1, а.с. 51).
Позивач не визнає односторонню дію відповідача про відмову від контракту у відповідності до частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, оформлену у формі претензій від 10.06.2021 і від 18.06.2021 № 14/1197, оскільки вважає їх такими, що не відповідають положенням статті 203 Цивільного кодексу України.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, а предметом спору є матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між сторонами, - наявність чи відсутність у відповідача права на вчинення правочину щодо односторонньої відмови від раніше укладеного між сторонами договору підряду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 Цивільного кодексу України).
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів відноситься, зокрема, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини є вольовими діями суб'єкта, вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків та спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на:
- суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
- такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України).
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або з підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.
При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18.
Апеляційний господарськи суд зазначає, що укладений між сторонами у даній справі Контракт за своєю правовою природою є договором підряду.
Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 849 Цивільного кодексу визначені підстави для вчинення замовником одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду, частина четверта якої встановлює, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України законодавець встановив безумовне право замовника відмовитися від договору підряду, яке не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника і не може бути обмежене.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач на адресу позивача надіслав листи (претензії) від 10.06.2021 та від 18.06.2021 № 14/1197 про відмову від Контракту на підставі частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України.
Тобто відповідач скористався своїм безумовним правом на відмову від договору підряду у будь-який час до завершення робіт, - вчинив односторонній правочин щодо відмови від Контракту, що не суперечить нормам цивільного права.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що частина четверта статті 849 Цивільного кодексу України не ставить право замовника на вчинення одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду до виконання робіт у залежність від будь-яких умов (підстав) здійснення цього безумовного права.
Розглядаючи спір в аналогічних правовідносинах, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 13.09.2019 № 911/1433/18) дійшла висновку, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з'ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 Цивільного кодексу України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.
Згідно з частиною першою статі 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а у частині першій статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.
При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між кількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.
У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Наведене з урахуванням положень частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.
Як зазначено вище, відмова від Контракту вчинена на підставі частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України.
Апеляційний господарський суд зазначає, що диспозиція частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору підряду, покладає на замовника обов'язок зі сплати підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, завданих відмовою від договору підряду.
Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» перерахувало Акціонерному товариству «Дніпроважмаш» 50345996,00 грн авансу за виконання робіт за Контрактом.
В свою чергу Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» виконало роботи за Контрактом загальною вартістю 3909996,00 грн.
Таким чином, замовник у даному випадку повністю оплатив підряднику виконану частину роботи, а залишок невикористаної частини авансу, отриманого підрядником від замовника, становить 46436000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що відмовляючись в односторонньому порядку від договору підряду, відповідач виконав свій обов'язок щодо сплати позивачу вартості виконаної частини робіт, покладений на нього частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України.
Інший обов'язок, який покладає частина четверта статті 849 Цивільного кодексу України на замовника у разі його односторонньої відмови від договору підряду до виконання роботи, є відшкодування збитків підряднику, завданих такою відмовою.
За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Апеляційний господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору недійсним, вимог щодо стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок односторонньої відмови від Контракту позовна заява не містить.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсними односторонніх правочинів Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» щодо відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, вчинених 10.06.2021 і 18.06.2021 є належним, оскільки відмова від договору підряду призведе до припинення правовідносин щодо договору підряду, на які розраховував позивач при його укладенні, що прямо впливає на його права та обовязки щодо виконання умов договору підряду.
Водночас апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що договір підряду не може бути розірвано шляхом вчинення одностороннього правочину через припинення строку його дії, з огляду на наступне.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд доходить висновку, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Апеляційний господарський суд зазначає, що поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання» не є тотожними.
Слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
З огляду на те, що зобов'язання з виконання підрядних робіт визначених умовами Контракту позивачем у повному обсязі не виконане, то закінчення строку дії Контракту не звільняє підрядника від обов'язку їх виконання у повному обсязі, як і не позбавляє замовника права на односторонню відмову від цього договору до закінчення виконання робіт на підставі частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 у справі № 904/8119/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 у справі 904/8119/21 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 00168076) на користь Конструкторського бюро «Південне» імені М.К. Янгеля (вул. Криворізька, 3, м. Дніпро, 49008, ЄДРПОУ 14308304) витрати на сплату судового збору за пред'явлення апеляційної скарги у сумі 6810,00 грн (шість тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок).
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.08.2022
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд