26.07.2022 року м. Дніпро Справа № 908/2137/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б.,
суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А,,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 (суддя Топчій О.А.; повне рішення складено 11.10.2021) у справі № 908/2173/21
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро
до Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя
про стягнення коштів, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Запорізької обласної прокуратури заборгованості за утримання орендованого майна та прилеглої території у сумі 701361,75 грн, інфляційні втрати у сумі 44572,39 грн, 3% річних у сумі 24867,32 грн і пені у сумі 3868,93 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині повного і своєчасного внесення орендних платежів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 позов у справі № 908/2137/21 задоволено.
Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» заборгованість за утримання орендованого майна та прилеглої території у сумі 701361,75 грн, інфляційні втрати у сумі 44572,39 грн, 3% річних у сумі 24867,32 грн, пеню у сумі 3868,93 грн і судовий збір у розмірі 11620,06 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано порушенням відповідачем обов'язку з внесення передбачених умовами договору оренди платежів на утримання орендованого нерухомого майна.
Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача щодо закінчення строку дії договору оренди, оскільки сторонами договору акт приймання-передачі орендованого майна не підписано, доказів вчинення будь-ким зі сторін договору оренди заяв про його припинення матеріали справи не містять, а неотримання відповідачем рахунків та актів виконаних робіт, за висновком місцевого господарського суду, не звільняє орендаря від обов'язку здійснення всіх визначених умовами договору оренди платежів.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Запорізька обласна прокуратура звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/2137/21 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин справи, внаслідок чого ухвалене рішення є необґрунтованим, неправомірним і підлягає скасуванню.
Скаржник вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду, що за відсутності заяви однієї зі сторін договору про його припинення стосовно продовження дії спірного договору на той самий строк і на тих самих умовах після закінчення строку його дії, оскільки після 30.06.2018 додаткових угод щодо продовження строку дії договору всупереч вимог пункту 10.4 сторони не укладали.
Зважаючи на припинення договору оренди 30.06.2018, скаржник вважає також припиненим укладений сторонами договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, оскільки пунктом 7.1 цього договору визначено, що він діє протягом строку дії договору оренди.
Скаржник зазначає, що всупереч встановленої пунктом 5.9 спірного договору оренди умови за якої орендар зобов'язаний повернути орендоване майно після закінчення строку дії договору, - вимоги балансоутримувача про повернення предмету договору оренди, відповідач не отримував, тому не повернув орендоване майно орендодавцю.
Оскільки пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат встановлено обов'язок орендаря вносити оплату на рахунок балансоутримувача згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг, відповідач вважає, що такий обов'язок у нього не виник, оскільки з 2019 року акти виконаних робіт та рахунки на сплату до нього не надходили.
Також скаржник звертає увагу, що місцевий господарський суд не надав оцінки його доводам щодо необхідності застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» відзив на апеляційну скаргу не надало.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/2173/21.
У судовому засіданні 26.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) уклало 19.04.2013 з прокуратурою Запорізької області (орендар) укладено договір № 3092/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу «Перший загін воєнізованої охорони» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (надалі - Договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що розташоване по вул. Залізничній, 17, у м. Запоріжжя та складається: з будівлі гаражу (літ. Г), загальною площею 134,5 м2; частини адміністративної будівлі (літ. В-2) загальною площею 1092,9 м2, у складі приміщення II (приміщення з № 3 по № 17 включно) та приміщення III (приміщення з № 1 по № 21 включно) першого поверху будівлі, площею 522,2 м2, приміщення III (частини приміщень з № 3 по № 17 включно) другого поверху будівлі, площею 570,7 м2 (т. 1, а.с. 12-14).
Майно прийнято орендарем, про що свідчить підписаний орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем 19.04.2013 акт приймання-передачі (т. 1, а.с. 15).
Додатковим договором від 25.04.2018 дія договору встановлена з 01 квітня до 30.06.2018 (т. 1, а.с. 24).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено Публічне Акціонерне Товариство «Українська Залізниця». Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». До нього, зокрема, увійшло Державне підприємство «Придніпровська залізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено статут Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», відповідно до пункту 2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків «Укрзалізниці» та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до Постанови КМУ від 25.06.2014 № 200. Пунктом 12 Статуту закріплено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». До даних «про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа увійшло й Державне підприємство «Придніпровська залізниця». Регіональна філія «Придніпровська залізниця» значиться як відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Згідно витягу з протоколу № 1 засідання Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 21.10.2015 датою початку фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» визначено 01.12.2015.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мереж, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Межі філії затверджуються рішенням правління товариства.
Відокремлений структурний підрозділ «Перший загін воєнізованої охорони» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (балансоутримувач) уклало 25.10.2013 з прокуратурою Запорізької області (орендар) договір № 273 про відшкодування витрат на утримання орендованого державного майна та надання комунальних послуг, за умовами пункт 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт державного нерухомого майна, орендованого прокуратурою Запорізької області згідно договору оренди державного нерухомого майна № 3092/д від 19.04.2013 (т. 1, а.с. 25-26).
Договір № 273 втратив чинність на підставі укладеної сторонами 22.03.2018 додаткової угоди № 7 (т. 1, а..с 27).
Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця» (балансоутримувач) уклало 22.03.2018 з прокуратурою Запорізької області (орендар) договір № ПР/НОР-1-18-004/НКМ-В про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором № 3092/д від 19.04.2013 (надалі - Договір № ПР/НОР-1-18-004/НКМ), за умовами пункту 1.2, якого орендар користується гаражом (літ. Г) загальною площею 134,5 м2; частиною адміністративної будівлі (літ. В-2) загальною площею 1092,9 м2, що складається з приміщення II (приміщення з № 3 по № 17 включно) та приміщення III (приміщення з № 1 по № 21 включно) першого поверху будівлі, площею 522,2 м2, приміщення III (частини приміщень з № 3 по № 17 включно) другого поверху будівлі, площею 570,7 м2 (т. 1, а.с. 28-29).
Пунктом 1.3 Договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ встановлено, що орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та прилеглої території (експлуатаційні, адміністративні витрати, комунальні послуги, компенсацію плати податку на землю та нерухоме майно) пропорційно до займаної ним площі, згідно додатку № 2 до цього договору.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ встановлено, що розмір плати за утримання та обслуговування орендованого майна і прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачем і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом) витрат згідно додатку № 2.
Орендар зобов'язується не пізніше 5 числа місяці, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання та обслуговування орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ).
Відповідно до пункту 7.1 Договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ, договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом строку дії Договору оренди. Сторони домовились, що згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України дія цього договору розповсюджується на відносини що виникли між сторонами з 01.01.2018 і до повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актом приймання-передачі.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № НОР-1-4/621, якою просив вжити заходів щодо погашення заборгованості з оплати за орендоване майно та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна з 01.01.2019 у сумі 701361,72 грн.
У відповіді на претензію від 27.04.21 № 34-121 Запорізька обласна прокуратура відмовилась від сплати заборгованості, посилаючись на припинення чинність договорів оренди та відшкодування витрат.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Апеляційним господарським судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди державного нерухомого майна № 3092/д від 19.04.2012 та договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ від 22.03.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання пункту 5.10 Договору оренди сторонами у справі укладено договір № ПР/НОР-1-18-004/НКМ від 22.03.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
За умовами договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ від 22.03.2018 балансоутримувач, - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (організаційно-правову форму в подальшому змінено на акціонерне товариство), здійснює обслуговування орендованого нерухомого майна, а орендар, - прокуратура Запорізької області, відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та прилеглої території (експлуатаційні, адміністративні витрати, комунальні послуги, компенсацію плати податку на землю на нерухоме майно) пропорційно до займаної площі.
Позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача витрат на утримання орендованого майна та прилеглої території у сумі 701361,74 грн за період з 01.01.2019 по 21.12.2020.
Заборгованість складається з нарахованої за вказаний період вартості послуг з опалення у сумі 233036,59 грн, земельного податку в розмірі 437488,67 грн і 30836,48 грн податку на нерухоме майно.
На підтвердження вказаних витрат до матеріалів позовної заяви додано рахунки-фактури та акти виконаних робіт.
Водночас доказів отримання таких рахунків-фактур та актів виконаних робіт відповідачем, матеріали справи не містять.
Як зазначено вище, до витрат по утриманню орендованого майна до сплати включено вартість послуг з опалення, земельний податок і податок на нерухоме майно.
Апеляційний господарський суд зазначає, що на орендаря покладено обов'язок з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та прилеглої території саме пропорційно до займаної ним площі.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що Договором № ПР/НОР-1-18-004 не встановлено розмір плати, який орендар має зарахувати балансоутримувачу в якості відшкодування витрат останнього на утримання орендованого майна, крім того, оскільки розмір цієї плати залежить від площі займаної орендарем території по відношенню до загальної площі майна балансоутримувача, в якому орендар займає приміщення. Також розмір такої плати залежить від кількості та якості наданих послуг та ряду інших чинників, як то зміна тарифів на теплову енергію, розмір податку на землю тощо, які не є статичними, оскільки мають змінний характер.
Положеннями розділу 2 Договору № ПР/НОР-1-18-004 саме на балансоутримувача покладено обов'язок здійснювати щомісячний розрахунок (кошторис витрат) розміру плати за утримання та обслуговування орендованого майна, який залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються, інформувати орендаря про зміни витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, прилеглої території і тарифів на послуги.
Водночас орендар зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання та обслуговування орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг (пункт 2.2.3 Договору № ПР/НОР-1-18-004).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що сторони Договору № ПР/НОР-1-18-004 виконання обов'язку орендаря поставили у залежність від виконання обов'язку балансоутримувача щодо розрахунку вартості понесених витрат на утримання орендованого майна пропорційно займаної орендарем площі та надання рахунку фактично наданих послуг, оскільки самостійно визначити розмір плати за договором орендар не може.
Крім того, відповідно до пункту 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції чинній на момент укладання договору оренди), до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Апеляційний господарський суд зазначає, що договірні відносини регулюються Цивільним кодексом і не стосуються питань, що належать до компетенції Податкового кодексу.
Компенсація орендарем розміру податку, який сплачує орендодавець як платник податку, не означає делегування орендарю повноважень платника податку, тому за відсутності передбачених умовами Договору № ПР/НОР-1-18-004 рахунків щодо витрат зі сплати податку на землю та нерухоме майно, які положеннями договору має надавати балансоутримувач із розрахунку пропорційності до займаної орендарем площі, останній не має можливості вирахувати розмір суми відшкодування, яку він має сплатити балансоутримувачу.
Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що у даному випадку позивачем не доведено настання у відповідача обов'язку з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, через відсутність доказів отримання ним рахунків на сплату за фактично отримані послуги пропорційно займаній площі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Водночас апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на припинення строку дії Договору оренди і Договору № ПР/НОР-1-18-004/НКМ з 30.06.2018 з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992, чинного на час виникнення спірних правовідносин, термін договору оренди визначається за погодженням сторін (Закон втратив чинність на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019).
Відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та за відсутності заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Частина друга статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Строк Договору оренди неодноразово продовжено сторонами, шляхом укладення додаткових угод.
За додатковою угодою від 25.04.2018 дія Договору оренди встановлена з 01.04.2018 до 30.06.2018, тобто на три місяці.
Апеляційний господарський суд зазначає, що норми законодавства стосовно умов продовження дії договору оренди на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
Таким чином Закон № 2269-ХІІ від 10.04.1992 визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Істотне значення має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, яке обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як і форма вираження волевиявлення орендодавця. При цьому зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі.
Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору не лише протягом одного місяця після закінчення договору, а й протягом строку його дії.
Якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 02.07.2019 у справах № 906/743/18, № 906/742/18, № 906/746/18, у постанові від 08.07.2019 у справі № 906/739/18, у постанові від 09.07.2019 у справі № 906/745/18 та № 906/744/18 від 16.07.2019.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з заявою про припинення Договору оренди після спливу строку його дії, встановленого додатковою угодою від 25.04.2018, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо продовження строку дії Договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були встановлені договором.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі № 908/2173/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 у справі 908/2173/21 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, б. 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, б. 29-А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) витрати на сплату судового збору за пред'явлення апеляційної скарги у сумі 17430,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста тридцять гривень 00 копійок).
Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.08.2022
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд