Справа № 760/6915/22 Головуючий в суді І інстанції Калініченко О.Б.
Провадження № 33/824/1971/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
26 липня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Писаної Т.О., розглянувши апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Короля Леоніда Івановича на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 17 червня 2022 року в складі судді Калініченко О.Б. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України,
Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0826/10000/22 від 15 лютого 2022 року вбачається, що 6 квітня 2021 року на митну територію України з Грузії через п/п «Чорноморський морський торговельний порт» м/п «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби громадянином України ОСОБА_1 ввезено автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «JETTA», номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1400 см?, модельний рік виготовлення - 2019.
Вказаний автомобіль переміщено через митний кордон України на підставі попередньої митної декларації від 6 квітня 2021 року № UA100060/2021/446335, а також контракту від 23 березня 2021 року № 1949468, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 15 листопада 2019 року № НОМЕР_2 , інвойсу від 23 березня 2021 року №23/03/1820 з зазначенням вартості товару - 3648 дол. США.
Після прибуття у зону діяльності Київської митниці Держмитслужби зазначений автомобіль для вільного обігу на митній території України був заявлений декларантом ФОП ОСОБА_2 на митному посту «Столичний» за ЕМД від 9 квітня 2021 року №UA100060/2021/277419, у графі 8 якої задекларовано відомості про одержувача - ОСОБА_1 .
Разом із вказаною митною декларацією до митниці були надані такі документи: контракт від 23 березня 2021 року № 1949468, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15 листопада 2019 року № НОМЕР_2 , експортна декларація від 23 березня 2021 року № 69050/1949468, інвойс від 23 березня 2021 року № 23/03/1820 та інші необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в графі 44 вказаної митної декларації.
У п. 2 контракту від 23 березня 2021 року № 1949468, укладеного між компанією «CAUCASUS AUTO IMPORT» та ОСОБА_3 , зазначено, що вартість предмета правочину відображено в рахунку-фактурі № 23/03/1820. Інвойс від 23 березня 2021 року № 23/03/1820 був виставлений компанією «CAUCASUS AUTO IMPORT» (Georgia, Tbilisi,) для ОСОБА_3 на вказаний автомобіль за фактурною вартістю 3648 дол. США.
12 серпня 2021 року було направлено запит до митних органів Грузії (вих. № 20/20-02- 01/11/2760) з метою перевірки законності ввезення на митну територію України вказаного автомобіля.
29 грудня 2021 року до Київської митниці надійшла відповідь митних органів Грузії (лист Державної митної служби України від 29 грудня 2021 року № 08-6/26-04/7.8/11738) на вищезазначений запит з наданням копій документів, а саме: контракту від 9 вересня 2021 року № 1949468, експортної декларації від 23 березня 2021 року № 69050/1949468, інвойсу від 23 березня 2021 року № 23/03/1820.
Згідно з інвойсом від 23 березня 2021 року № 23/03/1820 (наданим митними органами Грузії) вартість автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «JETTA», номер кузова - НОМЕР_1 , становить 5263 дол. США. Але відповідно до інвойсу від 23 березня 2021 року № 23/03/1820 (надавався для здійснення митного оформлення за ЕМД №UA100060/2021/277419) вартість цього ж автомобіля - 3648 дол. США.
Отже, відомості щодо вартості зазначеного автомобіля в документах, отриманих від митних органів Грузії, не відповідають даним, вказаним у документах, поданих при митному оформленні в Україні.
Таким чином, митний орган вважав, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «JETTA», номер кузова - НОМЕР_1 , вартістю 5263 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на дату переміщення товару через митний кордон України (6 квітня 2021 року) складає 147042,96 грн., було переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів. Зазначені дії, мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України.
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 17 червня 2022 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України.
В апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби Король Л.І. просить скасувати постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 17 червня 2022 року, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за ч.1 ст. 483 МК України та застосувати до нього стягнення у відповідності до санкції статті, також у зв'язку з неможливістю конфіскації предметів правопорушення, просить стягнути їх вартість на суму 147 042,96 грн відповідно до ч. 2 ст. 541 МК України.
При цьому апелянт посилається на зміст протоколу про порушення митних правил №0826/10000/22 від 15 лютого 2022 року, і зазначає, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про порушення митних правил № 0826/10000/22 від 15 лютого 2022 року.
Вважає, що судом не прийняті до уваги та не враховані вказані обставини, що в свою чергу призвело до прийняття, на думку митного органу, необ'єктивного рішення.
20 липня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від захисника ОСОБА_1 - адвоката Соколик Д.І., в яких він просить залишити апеляційну скаргу Київської митниці без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва суду від 17 червня 2022 року без змін.
У судовому засіданні представник Київської митниці Держмитслужби Король Л.І. апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за ч.1 ст. 483 МК України та застосувати до нього стягнення у відповідності до санкції статті, також у зв'язку з неможливістю конфіскації предметів правопорушення, просить стягнути їх вартість на суму 147 042,96 грн відповідно до ч. 2 ст. 541 МК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Соколик Д.І. просив апеляційну скаргу відхилити та залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення сторін, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.
Згідно положень ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Так, відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного суду від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).
При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.
Як вбачається з протоколу, митний орган зазначає, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «JETTA», номер кузова - НОМЕР_1 , було переміщено ОСОБА_1 через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості (тобто інвойс), необхідні для визначення митної вартості товарів.
Таким документом, на думку митного органу є інвойс від 23 березня 2021 року №23/03/1820 (наданий Київській митниці митними органами Грузії), відповідно до якого вартість автомобіля, що імпортувався ОСОБА_1 , марки «VOLKSWAGEN», модель «JETTA», номер кузова - НОМЕР_1 становила 5263 дол. США, в той самий час відповідно до інвойсу з такими ж реквізитами 23 березня 2021 року №23/03/1820 (надавався ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення за ЕМД No UA100060/2021/277419) вартість цього ж автомобіля 3648 дол. США.
В якості висновку митний орган зазначає, що оскільки вартість автомобіля зазначена в інвойсі є відомостями, що необхідні для визначення митної вартості, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил, відповідальність за що передбачена ч. 1 статті 483 Митного кодексу України.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючими змінами від 30 травня 2008 року №8, для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України (стаття 352 Митного кодексу України у попередній редакції до 2012 року) необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, не можна розглядати, як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровіднідокументи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митніправила, передбачені чинним законодавством України.
Положення статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином системний аналіз статей 50, 483 Митного кодексу України, статей 9 та 10 КУпАП дає підстави дійти висновку, що об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 порушення мала б передбачати дії з переміщення товарів з приховуванням товарів від митного контролю, шляхом подання для митного оформлення документів, що містять неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості товару. При цьому такі дії повинні мати на меті настання шкідливих наслідки - в даному випадку виражених у вигляді зменшення митних платежів, оскільки останні сплачуються в залежності від митної вартості.
Саме такі дії посягатимуть на встановлений законом порядок митного оформлення та створюватимуть подію адміністративного правопорушення, відповідальність за що передбачена статтею 483 Митного кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Главою 9 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, яка визначає особливості визначення митної вартості за основним методом, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Таким чином, відомості щодо ціни товару, що відображена в інвойсі та контракті(фактурної вартості) є необхідними для визначення митної вартості у разі застосування декларантом основного (першого) методу визначення митної вартості за ціною контракту.
Втім, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа метод визначення» у Графі 43 митної декларації "Метод визначення вартості" у лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.
Як вбачається із графи 43 ЕМД N0 UА100060/2021/277419, відповідно до якоїавтомобіль, що ввозився ОСОБА_1 було заявлено до митного оформлення, у лівомупідрозділі зазначений порядковий номер - 6, що означає застосування декларантомдругорядного резервного методу визначення митної вартості.
Відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантомз метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Так, відповідно до положень частини 1 та 2 статті 64 Митного кодексу України, яка визначає особливості застосування резервного методу митної вартості, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінювальних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Тобто митна вартість визначена за другорядним резервним методом ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях, а не на ціні контракту, як випадку з першим (основним) методом.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа метод визначення» у Графі «45» зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, у Графі «47» наводяться відомості про нарахування митних платежів.
Як вбачається із граф 45, 46, 47, 12 митної декларації поданої для оформлення автомобілю, митні платежі сплачувались ОСОБА_1 від митної вартості визначеної згідно другорядного резервного (6) методу за результатами консультацій з митним органом, яка складала 173 120,44 грн.
Така митна вартість була визначена декларантом в тому числі за результатом здійснення процедури консультацій саме з митним органом та визнана й затверджена митним органом з огляду на завершення останнім митного оформлення за декларацією та випуском автомобіля у вільний обіг, і як правильно зазначив суд першої інстанції жодних рішень про коригування митної вартості митним органом не приймалось, так само не призначалося й позапланових перевірок щодо повноти сплати ОСОБА_1 по факту отримання таких відомостей.
Відтак, з огляду на те, що для визначення митної вартості ОСОБА_1 використовувався другорядний резервний метод, що не ґрунтується на ціні контракту, а ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, інвойс, який митний орган визначає як єдиний та основний доказ вчинення порушення митних правил не доводить наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, адже фактично у випадку даного митного оформлення такий інвойс не був документом,на підставі якого було визначено митну вартість автомобіля, що в тому числі євизначальним для об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 статті 483 Митного кодексу України.
До того ж митна вартість автомобіля, що визначена ОСОБА_1 (173 120,44 грн) є фактично вищою, ніж фактурна вартість на підставі спірного інвойсу, про який зазначає митний орган (вартістю 5263 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на дату переміщення товару через митний кордон України (6 квітня 2021 року) складає 147 042,96 грн), отже відсутні будь-які негативні наслідки у вигляді ненадходження до державного бюджету митних платежів, з цього додатково слідує, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст. 483 Митного кодексу України, а відповідно відсутня і подія адміністративногоправопорушення, як така.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до положень статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Зазначені вище позиції Конституційного Суду України щодо застосування презумпції невинуватості особи відповідають і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому слушно також відзначити, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В контексті визначення доказів, обов'язку їх збирання та виконання стандарту доведення поза розумним сумнівом у даній справі, преш за все варто звернути увагу, що єдиним доказом, який на думку митного органу підтверджує винуватість ОСОБА_1 та яким митний орган обґрунтовує наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, є інвойс 23 березня 2021 року №23/03/1820, що отриманий митним органом від митних органів Грузії на відповідний запит.
Тобто розглядаючи дану справу, суду фактично належить досить детально дослідити такий доказ з точки зору його належності допустимості та достовірності, а також виконання стандарту доведення вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом на підставі такого доказу.
Здійснюючи належну оцінку такого доказу, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на такі обставини:
Як вбачається із відповіді митних органів Грузії №142035-21-10-2-202112011115 від 1 грудня 2021 року на запит було надано не документи, що подавались саме клієнтом (або його представником) для митного оформлення експорту автомобіля у митні органи Грузії, а «документи одержані від «Сервісної служби Міністерства внутрішніх справ Грузії», що дає підстави вважати, що фактично інвойс від 23 березня 2021 року №23/03/1820 з «недостовірними даними» міг бути поданий продавцем умисно для отримання певних економічних вигод (в тому числі податкових наприклад).
Додатково варто зауважити, що текст відповіді митних органів Грузії №142035-21-10-2- 202112011115 від 1 грудня 2021 року всупереч положенням ч. 1 статті 492 Митного кодексу України не містить офіційного перекладу виконаного перекладачем, залученого відповідно до статті 503 Митного кодексу України. Інвойс від 23 березня 2021 року №23/03/1820, отриманий від митних органів Грузії, що наданий митним органом в якості основного та єдиного доказу, не містить підпису посадової особи компанії «CAUCASUS AUTO IMPORT» LTD, так само, як не містить жодних засвідчуваних підписів уповноважених осіб державних органів Грузії, так само, як не містить жодних зауважень, щодо засвідчення такого документу електронним цифровим підписом посадових осіб органів державної влади Грузії, або «CAUCASUS AUTO IMPORT» LTD.
Наведені обставини свідчить про неналежність такого доказу, а також створюють об'єктивні сумніви в його достовірності. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які запити митного органу, що направлялись безпосередньо продавцю автомобіля - компанії «CAUCASUS AUTO IMPORT» LTD та митних органів Грузії для встановлення дійсних обставин вчинення правопорушення, всупереч статті 251 КУпАП.
Контракт №1949468, який наданий із відповіді митних органів Грузії датований 9 вересня 2021 року, тобто датою, що настала вже після переміщення автомобіля 6 квітня 2021 року через митний кордон України, при цьому у даному контракті також міститься посилання на Інвойс 23 березня 2021 року №23/03/1820, що просто не вбачається за можливе. Втім, вказаний контракт не містить жодних засвідчуваних підписів уповноважених осіб державних органів Грузії, так само, як не містить жодних зауважень, щодо засвідчення такого документу електронним цифровим підписом посадових осіб органів державної влади Грузії, не містить й підписів сторін такого контракту.
Наведені обставини також свідчать про неналежність такого доказу, а також створюють об'єктивні сумніви в його достовірності.
У матеріалах справи відсутній запит митного органу № 20/20-02- 01/11/2760 від 12 серпня 2021 року, а сама відповідь митних органів Грузії не містить жодних відомостей щодо предмету запиту та предмету самої відповіді, що не дає можливості стверджувати, що даний запит, як і відповідь взагалі стосувалися ОСОБА_1 , автомобіля, що імпортувався та митного оформлення, що здійснювалося представником ОСОБА_1 .
Що також викликає сумніви у тому, чи дотримується строк накладення адміністративного стягнення, визначений статтею 467 Митного кодексу України, адже без зазначення у запиті та відповіді предмету звернення не можна достовірно стверджувати про факт «виявлення правопорушення» встановлюється датою отримання відповіді від митних органів Грузії. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не здійснював особисто жодних дій, направлених на переміщення зазначеного автомобіля через державний кордон України, як вбачається із митної декларації та зазначається митним органом, декларацію було подано митним брокером - ФОП ОСОБА_2 . Так само, як ОСОБА_1 не здійснював особисто жодних дій направлених на купівлю та оформлення автомобіля у Грузії, особисто не отримував від продавця товаросупровідні документи (в тому числі і інвойс № 23/03/1820. Інвойс від 23 березня 2021 року), не здійснював особисто сплату грошових коштів за автомобіль, всі дії на території Грузії вчинялися представником ОСОБА_1 за довіреністю від 3 липня 2020 року - ТОРНІКЕ ГЕЛАШВІЛІ (Додаток №1), що підтверджується зокрема наведеним у контракті №1949468 від 23 березня 2021 року, що подавався митному органу для митного оформлення.
В матеріалах справи відсутні будь-які запити митного органу адресовані уповноваженим особам ОСОБА_1 , що придбавали автомобіль, для встановлення дійсних обставин вчинення правопорушення, так само як відсутні будь які пояснення таких осіб, наданих в ході здійснення провадження у справі про порушення митних правил, всупереч статті 251 КУпАП.
Відповідні висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги, а незгода з оцінкою судом першої інстанції доказів без доведення порушення судом процесуальних норм, не може бути підставою для скасування відповідного судового рішення.
Зазначене вище свідчить про не доведення митним органом обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення поза розумним сумнівом на підставі належних та допустимих доказів.
Як зазначалось раніше, для притягнення особи до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Втім, ОСОБА_1 не міг бажати настання шкідливих наслідків у вигляді ухилення від сплати митних платежів та/або їх зменшення, адже фактурна вартість визначена у інвойсі та контракті не впливала на розмір митних платежів, адже митна вартість визначалась за резервним методом на підставі раніше визначених митним органом митних вартостях, з урахуванням консультацій проведених з митним органом, тобто в діях ОСОБА_1 не могло бути умислу, що є обов'язковим вираженням суб'єктивної сторони для притягнення особи до відповідальності за статтею 483 Митного кодексу України.
Більше того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Таким чином, власник товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об'єктивну сторону такого порушення.
При цьому таке діяння за суб'єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані. За відсутності зазначених умов у діях власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворюється склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом виступав ФОП ОСОБА_2 , яким був заявлений до митного оформлення автомобіль на підставі товаросупровідних документів, які жодних сумнівів не викликали.
Таким чином, обов'язки декларанта при здійсненні митного оформлення автомобіля було покладено на уповноважених осіб, а власником товару - ОСОБА_1 дії щодо декларування товару не здійснювалось, а відтак у нього відсутній умисел на подання митному органу документів, які містять неправдиві дані.
Отже, будь-яких дій саме ОСОБА_1 , які б були спрямовані на приховування від митного контролю та утворювали об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України не вчиняв.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про порушення митних правил, дав цим обставинам належну оцінку та, приймаючи рішення про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про те, що останній не вчиняв дій спрямованих на переміщення зазначеного товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості товару, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника митниці та скасування рішення судді місцевого суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд-
Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 17 червня 2022 року про закриття провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Короля Леоніда Івановича - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана