Справа № 367/6701/21
Провадження № 2/367/3135/2022
28 липня 2022року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.
за участі секретаря судових засідань Валюх В.І.,
представника позивача Демченка І.П.,
розглянувши справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, 13.03.2015 року ОСОБА_2 незаконно заволодів автомобілем «Москвіч 21412», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності та внаслідок пошкодив його. За скоєний злочин ОСОБА_2 засуджений Іванківським районним судомКиївської області 19.06.2015 року, справа № 366/764/15-к від 21.07.2015 року. З 07.04.2016 року виконавчий лист знаходиться в провадженні ВДВС м. Ірпеня ВП 50690764, але МВ ДВС не було здійснено жодної виконавчої дії по стягненню заборгованості з боржника протягом більш як шести років, хоча була реальна можливість стягнути заборгованість. Так, боржник відбував покарання в ДУ «Бучанська виправна колонія» і згідно ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2019 по справі № 367/4392/19 під час відбування покарання ОСОБА_2 працював у ДУ «Бучанська виправна колонія» електриком промислової зони, але МВ ДВС не стягнув з нього жодної копійки. Зазначає про те, що в Автоматизованої системі виконавчого провадження (далі АСВП) немає постанови про відкриття виконавчого провадження. Вказує про те, що в телефонному режимі державним виконавцем було повідомлено про те, що у неї немає можливості здійнювати виконавичі дій у даному провадженні, оскільки, не відомий РНОКПП боржника, проте, адвокат позивача - ОСОБА_3 вказував РНОКПП. Тобто, з 2016 року державний виконавець не виконує рішення Іванківського районного суду Київської області від 19.06.2015 року.
За весь період з квітня 2016 року по 06.08.2021 року МВ ДВС були вчинені наступні виконавчі дії:
07.04.2016 року - постанова про відкриття виконавчого провадження;
07.04.2016 року - загальна постанова без затвердження;
02.03.2017 року - постанова про повернення вконавчого документу стягувачу;
08.01.2019 року - постанова про скасування документу;
02.10.2019 року - постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
27.12.2019 року - постанова про передачу виконавчого документа/провадження;
13.02.2020 року - постанова про прийняття до виконання ВП;
21.05.2021 року - постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
Вказає про те, що відповідач залишив без відповіді подані позивачем через представника скарги від 16.04.2021, 15.05.2021, 20.05.2021 та 22.07.2021 року. До цього часу державним виконавцем не накладався арешт на майно та кошти боржника, крім того, в реєстрі боржників відомості щодо боржника ОСОБА_2 відсутні.
Стверджує, що своєю бездіяльністю відповідач наніс позивачу моральну шкоду, оскільки, сума коштів 17695,00 грн. для позивача є великою, був порушений життєвий ритм позивача, позивач не зміг відновити свій автомобіль, тому був вимушений його продати, сім'я позивача поставлена в скрутне матеріальне становище, що стало причиною його душевних страждань. Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення, а саме стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів в розмірі 17695,00 грн., з урахуванням розумності та справедливості завдану відповідачем моральну шкоду оцінює в суму 5000 грн.
Просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень. Стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), на користь ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 1500,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду направляли заяву про розгляд справи у їх відсутність.
До суду також подавали відзив на позовну заяву, згідно якого зазначали про те, що перевіркою виконавчого провадження АСВП № 50690764, встановлено, що державним виконавцем при передачі виконавчого провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень до новоствореного реєстру Автоматизованої системи виконавчого провадження не було виправлено сторону виконавчого провадження, а саме стороні боржника не внесені прізвище, ім'я, по батькові, не вказана дата народження та РНОКПП боржника, що унеможливлює направлення та обробку запитів Державною фіскальною службою України, Пенсійним Фондом України, Міністерством внутрішніх справ, Державною виконавчою службою, тому 21.05.2021 державним виконавцем внесено зміни до сторони боржника виконавчого провадження, а саме заповнено по блоках прізвище: ОСОБА_4 , ім'я: ОСОБА_5 , по батькові: ОСОБА_6 , заповнено дату народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповнено РНОКПП: НОМЕР_2 . Вказують, що державним виконавцем здійснюються дії для фактичного виконання виконавчого листа №366/764/15, виданого Іваніквським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 17965,00 грн. для задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду направляли заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Крім того, до суду подавали пояснення щодо предмету спору, згідно яких позовні вимоги не визнають в повному обсязі.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч.ч. 1 та 5 статті 26 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій встановлені статтею 13 Закону № 1404-VIII.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписи частини другої цієї статті зобов'язують виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
При цьому, як вбачається з тексту вказаних статей, обов'язковою умовою їх застосування є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень.
Судом встановлено, що вироком Іванківського районного суду Київської області по справі № 366/764/15-к від 19.06.2015 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, призначено йому іспитовий строк 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь потерпілого ОСОБА_1 , 17695 грн., з яких: 5495 грн. - матеріальні збитки, 10000 грн. - моральна шкода, 2200 грн. - витрати по транспортуванню автомобіля на експертизу. Вирок набрав законної сили 21.07.2015.
На виконання вказаного вироку судом видано виконавчий лист та направлено його на виконання до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень ВП № 50690764, а також матеріалів справи, вбачається, що державним виконавцем було вчинено наступні виконавчі дії: 07.04.2016 року - постанова про відкриття виконавчого провадження;
07.04.2016 року - загальна постанова без затвердження;
02.03.2017 року - постанова про повернення вконавчого документу стягувачу;
08.01.2019 року - постанова про скасування документу;
02.10.2019 року - постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
27.12.2019 року - постанова про передачу виконавчого документа/провадження;
13.02.2020 року - постанова про прийняття до виконання ВП;
21.05.2021 року - постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних;
06.08.2021 - постанова про стягнення виконавчого збору;
06.08.2021 - постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;
09.08.2021 - постанова про арешт коштів боржника;
02.11.2021 - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
05.07.2022 - постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
Проте, фактично, вирок суду не виконано, суму коштів, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , не стягнута.
Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 04.09.2021, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в даному реєстрі не значиться.
З врахуванням викладеного, стягувачем державному виконавцю подавалися скарги на бездіяльність під час виконання виконавчого провадження № 50690764.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на невжиття заходів примусового виконання рішень у порядку та строки встановлені Законом України "Про виконавче провадження", державним виконавцембули порушені засади виконавчого провадження, а саме:
-верховенства права, який зобов'язує виконавця вжиття у межах компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату;
-обов'язковості виконання рішень - виконавчі документи є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України;
-законності, який зобов'язує виконавця під час примусового виконання судового рішення неухильно додержуватися вимог Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Виконавець зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено провести виконавче провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень;
-розумності строків виконавчого провадження, відповідно до якого під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Законом строки виконання окремих дій або прийняття окремих рішень.
Верховним Судом у постанові від 18.03.2019 року по справі № 21/303-08 наголошено, що сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Отже, державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) не були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання вироку суду.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом враховується, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі № 686/16161/16-ц.
Отже, в даному випадку необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Відповідно до ст. 25 БК України органом, уповноваженим здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, є Казначейство України. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року за №215, визначає Державну казначейську службу України центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 згаданого Положення до завдань Державної казначейської служби України віднесено здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до п.п. 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
В порядку ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З наведених обставин справи вбачається, що позивачем неодноразово подавались скарги на бездіяльність певних службових осіб органу виконавчої служби, які були залишені без уваги у виконавчому провадженні ВП № 50690764..
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що 5000,00 грн. є пропорційним відшкодуванням позивачу моральної шкоди, а також, враховуючи і те, що вказаний розмір моральної шкоди визначений позивачем у позові.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 23, 1166,1167,1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34780165, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень.
Стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34780165, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Повний текст судового рішення складено 01.08.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Мерзлий