01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 140/9068/21
адміністративне провадження № К/990/18407/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в справі №140/9068/21 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), Державної митної служби України (далі - відповідач 3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №1131-о "Про звільнення ОСОБА_1 " від 30 липня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії з 31 липня 2021 року;
- стягнути з Волинської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Державну митну службу України прийняти ОСОБА_1 на роботу на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України в порядку переведення із Волинської митниці ДФС.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 30 липня 2021 року №1131- о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії з 31 липня 2021 року;
- стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55716,82 грн;
- зобов'язано Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю, як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України, в порядку переведення із Волинської митниці ДФС.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Волинська митниця Держмитслужби звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100), яким передбачено, що розрахунковим періодом є попередні перед звільненням два місяці роботи.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 822/2663/15 надавав оцінку застосуванню абзацу 4 пункту 2 Порядку № 100, у якій вирішувався спір щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та особливістю цього спору було те, що до моменту поновлення на посаді за рішенням суду і до дати звільнення позивач не працював.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що висновки викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо, а результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Зі змісту рішення судів попередні інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що при вирішення спірних правовідносин суди досліджували довідку Волинської митниці ДФС від 10 листопада 2021 року №02-73-22-56/7 з якої слідує, що ОСОБА_1 за останні два повні місяці, в яких нараховувалась заробітна плата, що передували звільненню, тобто за червень-липень 2020, нараховано заробітну плату у загальному розмірі 32 376 грн. Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивача становив 752,93 грн. (32 376 грн. 43 робочих дні).
Тому, суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для застосування абзацу 4 пункту 2 Порядку № 100.
Суд касаційної інстанції наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Отже доводи касаційної скарги стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в справі №140/9068/21 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько