Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2022 року Справа№200/1039/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_3
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_3, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині виплати позивачу допомоги для оздоровлення у серпні 2014 року, у березні 2015 року, у квітні 2016 року, у липні 2017 року, у лютому 2018 року, передбаченої ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу для оздоровлення у серпні 2014 року, у березні 2015 року, у квітні 2016 року, у липні 2017 року, у лютому 2018 року, передбаченої ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що проходив військову службу у Прикордонних військах України в період з 26 липня 1996 року по 1 серпня 2021 року, в тому числі у Військовій частині НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1).
Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 червня 2021 року № 137-ОС «Про особовий склад» позивача було звільнено з військової служби за підпунктом ««а»» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) у запас Збройних Сил України; наказом командира 23 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2021 року № 239-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Позивач має статус учасника бойових дій.
Підчас вивчення довідок про доходи, особистих карток грошового забезпечення за 2014 - 2018 роки, отриманих 28 грудня 2021 року, позивач встановив, що у 2014 - 2018 роках отримав в неповному розмірі допомогу для оздоровлення, передбачену ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
16 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо нарахування та виплати йому недоплаченої допомоги для оздоровлення, але 20 грудня 2021 року отримав відмову, обґрунтовану відсутністю правових підстав для цього.
Позивач вважає дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі допомоги на оздоровлення протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги (а.с. 1-7).
У відзиві на позов ОСОБА_1 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи заперечення наступним.
Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, окладу за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Аналогічне положення міститься також у постанові Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пп. 5 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 № 889, чинній на момент виникнення правовідносин, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 2 лютого 2016 року № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, і відповідно до п. 8 цієї Інструкції винагорода за Постановою № 889 не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Посилається при цьому на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-368а13, від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17, від 5 червня 2019 року у справі № 815/21814/18, від 26 червня 2019 року № 826/7920/17, від 6 листопада 2019 року у справі № 825/1205/17, від 21 листопада 2019 року справа № 815/5547/17, від 9 січня 2020 року у справі № 809/1489/16, від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17 (а.с. 37-43).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із відзивом відповідача та зазначає, що передбачена Постановою № 889 винагорода згідно п. 1 цієї постанови є щомісячною.
Вказує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення.
Наполягає, що винагорода за Постановою № 889 повинна включатись до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.
Посилається при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 та постанову Верховного Суду складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав адміністративного суду у справі № 240/11441/19 від 2 червня 2021 року (а.с. 49-52).
Ухвалою суду від 24 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 32).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 4 травня 2015 року (а.с. 11, 24-26).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України), код ЄДРПОУ НОМЕР_4, зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 37).
Як встановлено судом, позивач з 26 липня 1996 року по 1 серпня 2021 року проходив військову службу в Прикордонних військах України, Державній прикордонній службі України, в тому числі у період з 13 лютого 2014 року по 1 серпня 2021 року - у Військовій частині НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с. 8).
Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 червня 2021 року № 137-ОС капітана 2 рангу ОСОБА_1 (П-003085), начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу, звільнено з військової служби за підпунктом «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) у запас Збройних Сил України (а.с. 9).
Наказом командира 23 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2021 року №239-ОС «Про особовий склад» капітана 2 рангу ОСОБА_1 (П-003085), начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 10).
Відповідно до особистих карток грошового забезпечення позивача за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки: у серпні 2014 року позивачу була виплачена допомога на оздоровлення у сумі 4 139,35 грн, у березні 2015 року - 6 584,81 грн, у квітні 2016 року - 7 497,76 грн, у липні - 2017 року - 8 185,56 грн, у лютому 2018 року - 8 185,56 грн (а.с. 13-18).
16 грудня 2021 року позивачем подана скарга Командиру 23 загону морської охорони капітану 1 рангу ОСОБА_3, в який він просив нарахувати та виплатити йому недоплачену допомогу для оздоровлення за 2014 - 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням проведених виплат; також просив надати документи, використані під час розгляду його скарги (а.с. 19-21).
Листом від 20 грудня 2021 року № 11/К-73/2970 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його скарги, обґрунтовуючи відмову тим, що відповідно до п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби ті іншими органами у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання п. 2 Постанови № 889 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 2 лютого 2016 року № 73 була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 8 вказаної Інструкції 889 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Таким чином, виплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 - 2018 роки була здійсненна відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 22-23).
Листом від 28 грудня 2021 року № 11/К-73/3070 відповідач направив позивачу копії особистих карток грошового забезпечення за 2014 - 2021 роки, витяг із послужного списку та витяг з наказу про виключення позивача зі списків особового складу (а.с. 12-18).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати йому допомоги для оздоровлення у 2014 - 2018 роках без врахування при розрахунку її розміру грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року № 661-IV (далі - Закон України «Про Державну прикордонну службу України», Закон № 661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону № 661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Частина 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 ст. 10 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачується, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), […] у період виникнення спірних правовідносин (з 2014 року) і до 10 серпня 2018 року визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 травня 2008 року № 425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).
Підпунктами 3.7.1, 3.7.4 п. 3.7 цієї Інструкції встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забез-печення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З 10 серпня 2018 року зазначений порядок врегульований Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558).
Згідно п. 1 розділу 7 Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до п. 5 зазначеного розділу розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент існування спірних правовідносин) (далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 п. 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
З особистих карток грошового забезпечення позивача за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки вбачається, що позивачу з в 2014 - 2021 роках виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889 (за виключенням певних місяців), що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Як встановлено судом, що до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення позивачу, не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, відповідач посилається на п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 2 лютого 2016 року № 73 (далі - Інструкція № 73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-368а13, від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17, від 5 червня 2019 року у справі № 815/21814/18, від 26 червня 2019 року № 826/7920/17, від 6 листопада 2019 року у справі № 825/1205/17, від 21 листопада 2019 року справа № 815/5547/17, від 9 січня 2020 року у справі № 809/1489/16, від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, якими підтримано позиція не включення винагороди за Постановою 889 до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Суд зазначає, що згідно п. 8 Інструкція № 73, яка була чинною у період з 15 березня 2016 року по 9 листопада 2018 року, винагорода за Постановою № 889 не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 25 вересня 2018 року № 789, на виконання п. 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 2 лютого 2016 року № 73.
Згідно пп. 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів надати право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, Інструкція № 73 не була чинною у період спірних правовідносин з 13 лютого 2014 року по 14 березня 2016 року та з 10 листопада 2018 року по 1 серпня 2021 року, а тому посилання на неї щодо цих періодів є безпідставним.
При вирішенні питання щодо застосування наведеної Інструкції як підзаконного нормативно-правового акту, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення у період з 15 березня 2016 року по 9 листопада 2018 року, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведене, при визначенні розміру грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова № 899, а не Інструкція № 73, яка звужує розмір грошового забезпечення, встановлений Законом № 2011-ХІІ.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року по справі № 520/8887/2020.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, так як має щомісячних характер.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-368а13, від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17, від 5 червня 2019 року у справі № 815/21814/18, від 26 червня 2019 року № 826/7920/17, від 6 листопада 2019 року у справі № 825/1205/17, від 21 листопада 2019 року справа № 815/5547/17, від 9 січня 2020 року у справі № 809/1489/16, від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, висновки Верховного Суду, на які посилається представник відповідача у відзиві на позов, не підлягають врахуванню під час прийняття судом рішення щодо спірних правовідносин.
Отже, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" позивач є звільненим від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4, зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 в частині виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, передбаченої ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у серпні 2014 року, у березні 2015 року, у квітні 2016 року, у липні 2017 року, у лютому 2018 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок призначеної та виплаченої ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, передбаченої ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014 - 2018 роки, врахувавши у складі місячного грошового забезпечення під час її обрахунку додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та виплатити різницю між перерахованим розміром та раніше сплаченим.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна