01 серпня 2022 року Справа № 160/8584/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та підпорядкованого йому Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та підпорядковане йому Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради взяти на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та підпорядковане йому Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради виплачувати ОСОБА_1 допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі з інвалідністю;
- стягнути з Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та підпорядкованого йому Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради солідарно на користь ОСОБА_1 6000 грн. невиплаченої допомоги на проживання за квітень і травень 2022;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та підпорядковане йому Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, винесеного у даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність 1 групи «Б» з ураженням опорно-рухового апарату. На момент вторгнення військ російської федерації на територію України позивач проживала разом з донькою - ОСОБА_2 , яка також має інвалідніст 1 групи, в її квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше позивач з її донькою, проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Коли у м. Харкові почалися бойові дії, вони евакуювались до м. Дніпра, де оселилися за адресою АДРЕСА_3 . Зазначено, що 25.03.2022 року позивач з донькою прибули до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, яке підпорядковане Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, щоб стати на облік як внутрішньо переміщені особи. Донька позивача одержала Довідку про взяття на облік ВПО. Позивачу в усній формі було відмовлено у взятті на облік як ВПО у зв'язку з тим, що в її паспорті вказана інша, ніж у доньки, адреса реєстрації, а саме: село Мала Маньківка в Черкаській області. Доводи позивача і надані документи, що підтверджують сліпоту та інвалідність позивача, а також те, що позивач не може обійтися без стороннього догляду і проживати окремо від доньки, були залишені поза увагою відповідача. Позивачем зауважено, що відсутність реєстрації як внутрішньо переміщеної особи позбавляє її можливості одержувати допомогу на проживання. Також, у позові зазначено, що позивач подала заяву до Правобережного управління соціального захисту населення, у якій просила або взяти її на облік ВПО або надати письмову відмову у взятті на такий облік. У відповідь позивач одержала лист Правобережного управління соціального захисту населення, в якому наводилась процедура взяття на облік ВПО, проте прямої відмови у взятті на облік надано не було. Така ж формальна відповідь надійшла і на звернення доньки позивача. Позивач вважає, що відповідачі порушили її права на одержання соціальної, медичної допомоги та допомоги на проживання за два місяці 2022 року відповідно до Порядку №332 від 20.03.2022 року, а саме, за квітень - травень у розмірі 6000 грн. Вважає таку бездіяльність протиправною та за захистом своїх прав звернуласт до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
15.07.2022 року від відповідача 2 до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та зазначив, що позивач на момент вторгнення військ російської федерації на територію України проживала разом з дочкою в її квартирі, за адресою - АДРЕСА_1 , однак, жодних доказів, що підтверджують факт проживання у м. Харків позивачем не надано. Натомість позивач надала копію акту обстеження домоволодіння за адресою - АДРЕСА_4 , згідно з якої встановлено, що за даною адресою ОСОБА_3 на момент складення акту, 06.05.2022 р., не мешкає, проте даний документ не вказує на факт проживання позивача у м. Харків. Вказав, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» містить пряму вказівку на необхідність надання доказів, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення. На думку відповідача 2, встановлення факту не проживання позивачем за адресою реєстрації не є підтвердженням її проживання у м. Харків. Звернув увагу на те, що позивачу неодноразово надавались відповіді на звернення із роз'ясненням питання про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також зауважив, що оскільки ОСОБА_3 на обліку в Правобережному управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради як внутрішньо переміщена особа не перебуває, тому законні підстави для надання позивачу допомоги відсутні.
Окрім цього, відповідач зазначив, що Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради не підпорядковане Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Управління підпорядковане заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів за напрямом діяльності, підзвітне та підконтрольне Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, підзвітне саме Дніпровській міській раді.
21.07.2022 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та, зокрема, зазначив, що заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщений особам за формою згідно з додатком 1 до Порядку від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», може бути подана до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Враховуючи зазначене, у департаменту відсутні жодні повноваження щодо взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та призначення і виплати щомісячної допомоги на проживання цим особам.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Як зазначила у позові позивач, вона на момент вторгнення військ російської федерації на територію України проживала разом з донькою - ОСОБА_2 , в її квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше позивач з її донькою, проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Коли у м. Харкові почалися бойові дії, вони евакуювались до м. Дніпра, де оселилися за адресою АДРЕСА_3 .
Довідкою від 25.03.2022 № 1204-5000492236 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 підтверджені вище вказані адреси.
З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2022 року позивач звернулась на урядову гарачу лінію 1545 зі зверненням, (виконавець (ОВВ) Дніпровська міська рада), в якому зазначено, що заявниця, особа з інвалідностю 1 групи, 1941 р.н., до травня 2021 р проживала у м Біла Церква у свого сина, місце офі ційної реєстрації: АДРЕСА_4 , у травні 2021 р. переїхала до доньки у м. Харків ( ОСОБА_2 , особа з інвалідністю 1 групи, здійснює догляд за заявницею), за адресою, вказаній у картці. Через активні бойові дії у м.Харкові змінили місце проживання ( АДРЕСА_5 ). Вказано, що заявниця не має офіційної реєстрації у м. Харкові, тому за місцем тимчасового проживання у АДРЕСА_6 відмовляють у реєстрації заявниці як ВПО та призначенні виплати. Заявниця просила пояснити, як їй отримати довідку ВПО та виплати на проживання.
16.05.2022 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Новокодацького району м. Дніпра з письмовою заявою, в якій просила видати їй довідку як внутрішньо переміщеній особі у зв'язку з переселенням разом з донькою з м. Харків, у зв'язку з бойовими діями. У заяві позивачем було зазначено про стан її здоров'я (інвалід 1-Б групи з враженням ОРС, сліпа від катаракти) та про те, що акт сільського голови підтверджує виїзд позивача до її доньки.
20.05.2022 року донька позивача звернулась на урядову гарачу лінію 1545 зі зверненням, (виконавець (ОВВ) Дніпровська міська рада), в якому просила розглянути скаргу у зв'язку з відмовою позивачу в оформленні довідки як ВПО працівниками УПСЗН м. Дніпро Новокадацького району та просила зобов'язати працівників УПСЗН м. Дніпро Новокадацького району оформити довідку ВПО та призначити виплати якнайшвидше у зв'язку зі скрутним матеріальним положенням.
26.05.2022 року листом № М-24/0-1/09-22 відповідачем 2, з посиланням на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Какбінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами) та на Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами), позивача було повідомлено про те, що станом на 25.05.2022 позивач не перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа, заяву про взяття на облік та докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, а саме, з м. Харків, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, до Управління не надано.
27.05.2022 року листом № М-34/4-1/09-22 (на звернення від 20.04.2022) відповідачем 2, з посиланням на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Какбінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами) та на Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами), позивача було повідомлено про порядок отримання довідки внутрішньо переміщеної особи та про те, що станом на 27.05.2022 позивач не перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа, заяву про взяття на облік до Управління не надавалась.
27.05.2022 року листом №М-32/4-1/09-22 (на звернення від 20.05.2022) відповідачем 2, з посиланням на ст.ст. 2, 10 Закону України «Про захист персональних даних», ОСОБА_4 було повідомлено про відсутність підстав у наданні інформації з порушеного у зверненні питання. Також повідомлено, що отримати інформацію у межах повноважень Управління має право ОСОБА_3 , звернувшись особисто до Управління.
Також, 19.06.2022 року заявниця ОСОБА_2 від імені мами ОСОБА_1 звернулась на гарачу лінію голови Дніпропетровської облдержадміністрації (відповідальний - Дніпровський МВК). У зверненні зазначила про те, що вона зверталась до УСЗН Новокадацького району міста, на виклик до будинку до особи з інвалідністю представник не приїхав. Зауважила, що залишила письмове звернення з цього питання.
04.07.2022 року листом №М-40/4-1/09-22 (на звернення від 19.06.2022) відповідачем 2, з посиланням на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Какбінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами) та на Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (зі змінами), позивача було повідомлено про те, що 30.06.2022 року ОСОБА_3 надала до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради заяву про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та про прийняте рішення щодо розгляду заяви ОСОБА_3 буде повідомлена особисто.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
За приписами частин 1, 2 ст.4 Закону №1706, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.4 Закону №1706).
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1706-VII, заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).
Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.
Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (частина сьома статті 4 Закону № 1706-VII).
Частиною дев'ятою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п.2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (далі - Порядок №509), для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
У день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу. У випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі (п.6 Порядку №509).
Відповідно до п.8 Порядку № 509, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту. Рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.
Наведені підстави є тотожними підставам, визначених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до ч.10 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними устатті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці. Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
З наведених вище положень законодавства вбачається, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 22 листопада 2018 року по справі №265/3453/17, в постанові від 12 вересня 2018 року по справі №310/8280/16-а, в постанові від 06 березня 2018 року по справі №234/8701/17.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку № 509, у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
Діюче законодавство визначає альтернативні способи підтвердження факту проживання на території окупованої адміністративно-територіальної одиниці - або відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, або шляхом надання інших доказів.
Отже, за змістом наведених правових норм, умовою надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи є документальне підтвердження факту її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, на момент їх виникнення. При цьому Порядком чітко визначено право на отримання довідки ВПО особам, житлові приміщення яких зруйновані або стали непридатними для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що підтверджується відповідним актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири).
20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до п.1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Згідно з п.3 Порядку №332, допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Під час дослідження змісту звернення позивача від 20.04.2022 року та заяви позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.05.2022 року судом встановлено, що ОСОБА_1 зазначила такі обставини, що спричинили внутрішнє переміщення: переселення з її донькою з м. Харків пов'язано з бойовими діями в м. Харків; позивач є інвалідом 1 групи «Б» з ураженням опорно-рухового апарату та не може себе доглядати в будинку без зручностей; також у заяві позивач послалась на акт сільського голови, який, на її думку, підтверджує виїзд її до доньки до м. Харків.
Матеріалами справи, а саме, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №468021 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність 1 групи «Б» з ураженням опорно-рухового апарату. Інвалідність встановлена на строк до - «Безтерміново».
Консутаційним висновком спеціаліста ТОВ «ОЦ НОВИЙ ЗІР» № медкарти 61482/21 від 06.08.2021 року ОСОБА_3 встановлений діагноз: зріла катаракта, дистрофія рогівки обох очей.
З матеріалів справи, а саме, акту обстеження домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 від 06.05.2022 року №13-13 вбачається, що станом на 06.05.2022 р. в житловому будинку ніхто не проживає. Зі слів свідків - жителів АДРЕСА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з середини лютого місяця 2022 року за станом здоров'я виїхала на постійне місце проживання до доньки ОСОБА_2 в м. Харків.
Також, на підтвердження перебування позивача на адміністративно-територіальної одиниці, з якої вона була вимушена переїхати у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України №1706-VII, позивачем надано до суду копії медичних документів з м. Харків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими позивачем документами підтверджено факт її проживання разом з донькою на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними устатті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на момент виникнення цих обставин.
Тому, суд вважає, що позивач підпадає під визначення внутрішньо переміщеної особи, наведене в ст.1 Закону №1706-VII, і визначені ч.10 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та пунктом 8 Порядку №509, відтак, підстави для відмови позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - відсутні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним: визнати протиправними дії Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови позивачу у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи та зобов'язати Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради видати позивачу довідку внутрішньо переміщеної особи, відповідно до постанови КМУ № 509 від 01.10.2014 року.
Щодо решти позовних вимог, суд зазначає, що станом на час розгляду справи довідку внутрішньо переміщеної особи позивачу не видано, жодних виплат на її користь не проводилось.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання допомоги на проживання при видачі довідки внутрішньо переміщеної особи буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, ці вимоги є передчасними.
У постанові від 16.07.2020 року у справі № 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в редакції, визначеній судом.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідачів подати суду у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
З наведеного вбачається, що здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства, є виключним засобом судового контролю, якому передує примусове виконання судового рішення за виданим судом виконавчим листом органами примусового виконання рішень суду за Законом України «Про виконавче провадження», відповідно статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У зв'язку з тим, що клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є передчасним, оскільки заявником не вживались передбачені процесуальним законом дії щодо самостійного ініціювання примусового виконання судового рішення, а також зважаючи на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для задоволення поданого позивачем клопотання.
Суд роз'яснює позивачу право на отримання за його заявою, після набрання судовим рішенням законної сили, виконавчого листа з метою пред'явлення його до виконання органам державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи.
Зобов'язати Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради видати ОСОБА_1 довідку внутрішньо переміщеної особи, відповідно до постанови КМУ № 509 від 01.10.2014 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник