вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" липня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/345/22
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Шейкіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс", вул. Героїв Майдану, 272 В, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код - 33437883
до: Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412, код - 04366719
про стягнення 32 352,03 грн
19.05.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 19.05.2022 року) Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення 32 352,03 грн заборгованості, з яких 27 648,00 грн основного боргу, 272,69 грн 3% річних, 2 616,42 грн інфляційних втрат, 1 814,92 грн пені за договором поставки № 10649/09 від 01.01.2021 року.
Ухвалою суду від 24.05.2022 року відкрито провадження у справі № 902/345/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.06.2022 року.
14.06.2022 року до суду від представника позивача надійшов лист (б/н від 14.06.2022 року), в якому останній зазначає про відсутність можливості бути присутнім в судовому засіданні та просить суд проводити розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 15.06.2022 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.07.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 15.06.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
В судовому засіданні 27.07.2022 року представники позивача та відповідача правом участі не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Окрім того, суд зазначає, про обізнаність представника відповідача про дату судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 2441200093007, яке наявне у матеріалах справи.
Отож, судом вжито достатніх та можливих заходів для належного сповіщення відповідача.
Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Суд розглянув матеріали справи, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.
Як вбачається із позовної заяви, позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Приватним підприємством "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" та Приватним акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" договору поставки № 10649/09 від 01.01.2021 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 10649/09 від 01.01.2021 року, в частині сплати поставленого товару, утворилась заборгованість в розмірі 32 352,03 грн.
Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 27 648,00 грн основного боргу, 272,69 грн 3% річних, 2 616,42 грн інфляційних втрат, 1 814,92 грн пені за договором поставки № 10649/09 від 01.01.2021 року.
Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.01.2021 року між Приватним підприємством "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" (Постачальник) та Приватним акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (Покупець) укладено договір поставки № 10649/09 (а.с. 5-6, т. 1).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю ветеринарні препарати (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 1.2 Договору постачання товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладених та інших супровідних документах, що є невід'ємною частиною договору.
Доказом передачі товару у власність Покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи Покупця та прикладенням печатки чи штампу Покупця (п. 3.1 Договору).
Ціна на товар відповідно до договору є погодженою між сторонами та зазначена у видаткових накладних та кожну партію товару (п. 4.1 Договору).
Розрахунок за товар здійснюється у строк, зазначений у видатковій накладній (п. 4.3 Договору).
Загальна вартість договору складається з сумарної вартості відвантажених партій товару (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується і стягується за весь період прострочення платежу. В разі, якщо оплату товару прострочено більше, ніж на тридцять днів, за кожний наступний день прострочення Покупець сплачує Постачальнику 1 % від суми такого прострочення.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту письмового повідомлення однією із сторін про небажання продовжити його дію, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. При цьому, письмове повідомлення про небажання продовжити його дію має бути направлено іншій стороні не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до дати розірвання договору (п. 8.1 Договору).
На виконання умов укладеного договору позивачем на користь відповідача в період з 19.12.2021 року по 18.05.2022 року були поставлено товар на загальну суму 27 648,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РФ-0270526 від 20.12.2021 року, узгоджений термін оплати вартості товару - до 19.01.2022 року (а.с. 7, т. 1).
Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар розрахунку не провів.
Заборгованість відповідача становить 27 648,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи додано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року по 31.05.2022 року (а.с. 8, т. 1).
06.04.2022 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію, щодо оплати постановленого товару (а.с. 10, т. 1).
Однак відповіді надано не було, заборгованість не погашено.
05.05.2022 року позивачем на адресу відповідача повторно надіслано претензію з вимогою погашення заборгованості за поставлений товар (а.с. 11, т. 1).
Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
При цьому, на момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості відповідачем до суду не подано.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 27 648,00 грн боргу за поставлений товар за договором поставки № 10649/09 від 01.01.2021 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 272,69 грн 3% річних, 2 616,42 грн інфляційних втрат та 1 814,92 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив помилку в періоді нарахування зазначених штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, товар був поставлений згідно видаткової накладної № РФ-0270526 від 20.12.2021 року, узгоджений термін оплати вартості товару - до 19.01.2022 року.
Отже, правильним початком періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат слід вважати 20.01.2022 року.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних за відповідний період судом отримано 270,42 грн 3 % річних.
Враховуючи викладене підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних в сумі 270,42 грн.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні 3 % річних в сумі 2,27 грн, як заявлених безпідставно.
Окрім того, здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора заявлених до стягнення інфляційних втрат судом визначено інфляційні втрати в сумі 3 433,56 грн.
Тоді, як позивачем заявлено - 2 616,42 грн, однак, зважаючи, що визначення предмету позову є диспозитивним правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі.
Щодо вимог про стягнення 1 814,92 грн пені суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.
В пункті п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується і стягується за весь період прострочення платежу. В разі, якщо оплату товару прострочено більше, ніж на тридцять днів, за кожний наступний день прострочення Покупець сплачує Постачальнику 1 % від суми такого прострочення.
У відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.
Також, при перевірці правильності розрахунку суми пені у періоді визначеному позивачем, судом виявлено помилку в початку періоді її нарахування, оскільки за видатковою накладною № РФ-0270526 від 20.12.2021 року, узгоджений термін оплати вартості товару - до 19.01.2022 року.
Правильним початком періоду нарахування пені є 20.01.2022 року.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені судом встановлено обґрунтованість нарахування пені в сумі 1 801,29 грн, відтак у стягненні 13,63 грн пені слід відмовити, як заявлених безпідставно.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин в сукупності, позов Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" підлягає частковому задоволенню, з урахуванням відмови у стягненні 2,27 грн 3% річних та 13,63 грн пені.
Витрати позивача зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовних вимогам в сумі 2 479,78 грн.
Судовий збір в сумі 1,22 грн слід залишити за позивачем.
Крім того, судом розглянуто клопотання позивача про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126).
Ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126).
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.
Вимоги позивач підтверджує: договором про надання правничої допомоги № 2/1/2022 від 04.01.2022 року, додатковою угодою № 2/2022 від 05.05.2022 року, розрахунком вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 06.05.2022 року на суму 5 000,00 грн, актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2022 року на суму 5 000,00 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000290 від 18.07.2018 року виданим Комару О.Г., довіреністю від 11.01.2022 року (а.с.21-27, т. 1).
Тому, клопотання позивача щодо відшкодування судових витрат понесених на правничу допомогу є обґрунтованим.
Однак, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати позивача понесені на правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 4 997,54 грн.
Судові витрати на правничу допомогу в сумі 2,46 грн слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412, код - 04366719) на користь Приватного підприємства "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" (вул. Героїв Майдану, 272 В, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код - 33437883) 27 648,00 грн - заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 10649/09 від 01.01.2021 року, 270,42 грн - 3% річних, 2 616,42 грн - інфляційних втрат, 1 801,29 грн - пені, 2 479,78 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 4 997,54 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити Приватноому підприємству "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" (вул. Героїв Майдану, 272 В, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код - 33437883) у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412, код - 04366719) 2,27 грн 3% річних та 13,63 грн пені.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2,46 грн - залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи на офіційні електронні адреси сторін, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв'язку за наступною адресою: tax98@ukr.net. ptica.bershad@gmail.com.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 01 серпня 2022 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (вул. Героїв Майдану, 272 В, м. Шаргород, Вінницька область, 23500; вул. Липовецька, 6-а, оф. 505, м. Вінниця, 21007)
4 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412)