Справа № 161/8134/22
Провадження № 2-а/161/206/22
01 серпня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.,
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
11.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 08.06.2022 року в.о. начальника Рівненської митниці було винесено постанову в справі про порушення митних правил за № 0020/20400/22, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладено штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 26082,36 грн. (далі - постанова). Дана постанова отримана нею 14.06.2022 року. Зі змісту постанови слідує, що 19.01.2022 року нею, як декларантом ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК», на митний пост «Дубно» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204080/2022/001253 з метою митного оформлення та випуск у вільний обіг товару: автомобіль легковий марки «MERCEDES-BENZ», модель «ML-350», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , виготовлений у 2015 році (далі - товар). У відповідності з цим були розраховані наступні платежі: ввізне мито - 17463,92 грн., акцизний податок - 43470,62 грн. та ПДВ - 109208,71 грн. В той же час Рівненська митниця, на підставі невірної інформації, отриманої від ПрАТ «АВТОКАПІТАЛ», встановила, що товар 03.11.2014 року випуску, а відтак визначила розмір недосплачених митних платежів в загальній сумі 8694,12 грн., в тому числі - акцизного податку на 7245,10 грн. та ПДВ - 1449,02 грн. Разом з тим, при винесенні оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил відповідачем було порушено норми процесуального права. Також, працівники Рівненської митниці, які здійснювали перевірку у справі № 0020/20400/22 проігнорували той факт, що 19.01.2022 року, внаслідок помилки у графі 31 попередньо поданої митної декларації, їй було відмовлено в митному оформлені товару. У свою чергу, вона здійснювала декларування товару на підставі товаросупровідних документів щодо товару, а тому ніякого відношення до достовірності вказаних там відомостей немає, як і самого умислу на ухилення від сплати митних платежів. При цьому, будь-яких зауважень до декларації типу ІМ40ДЕ № UA204080/2022/001253 та розміру митних платежів, сплачених по ній у державний бюджет, при випуску товару у вільний обіг у Рівненської митниці не було. Враховуючи наведене, а також строк отримання нею оскаржуваної постанови, просить суд поновити строк на її оскарження та скасувати, а провадження у справі про порушення митних правил закрити.
Одночасно з поданням адміністративного позову позивачкою ОСОБА_1 було подано заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом (а.с. 9-10).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.06.2022 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, її розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання без повідомлення (виклику) сторін. Стороні відповідача встановлено п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позов, а також роз'яснено, що у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (а.с. 26).
Вищевказане судове рішення про відкриття провадження у справі разом із адміністративним позовом ОСОБА_1 з доданими до нього документами було надіслано на офіційну електронну пошту Волинської митниці Держмитслужби 11.07.2022 року (а.с. 28-29).
З урахуванням наведеного, а також приписів ст.ст. 127, 251 КАС України, адміністративний позов ОСОБА_1 з додатками, станом на 11.07.2022 року вважається таким, що вручений відповідачу.
Проте, станом на дату постановлення даного судового рішення відзив на позовну заяву, клопотання про продовження/поновлення строку подання відзиву на позовну заяву від відповідача Волинської митниці Держмитслужби на адресу суду не надходили.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як встановлено судом, постанова Рівненської митниці по справі про порушення митних правил № 0020/20400/22 від 08.06.2022 року була фактично вручена позивачці 14.06.2022 року (а.с. 11).
З даним позовом ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області 24.06.2022 року, шляхом його подачі до канцелярії суду, тобто протягом встановленого законодавством десятиденного строку на оскарження постанови.
Враховуючи зазначені обставини, суд визнає причини пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважними, та вважає можливим поновити позивачці ОСОБА_1 пропущений нею процесуальний строк для оскарження постанови.
Судом встановлено, що постановою Волинської митниці Державної митної служби України по справі про порушення митних правил № 0020/20400/22 від 08.06.2022 року, декларанта ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 26082,36 грн. (а.с. 13-14).
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається наступне:
«19.01.2022 року декларантом ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_1 на митний пост «Дубно» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204080/2022/001253 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару: «автомобіль легковий марки «MERCEDES-BENZ», модель «ML-350», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 ».
Для митного оформлення зазначеного транспортного засобу декларантом подано наступні товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.07.2020 року, рахунок-фактуру (INVOICE) № 102-0ID від 13.01.2022 року.
В описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204080/2022/001253 від 19.01.2022 року декларантом ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_1 зазначено, що автомобіль легковий марки «MERCEDES-BENZ», модель «ML- 350», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 », виготовлений у 2015 році.
Відповідно до згаданої митної декларації, декларантом ПП «АГРО-ТЕХ- БРОК» ОСОБА_1 розраховано наступні платежі: ввізне мито - 17463,5 грн., акцизний податок - 43470,62 грн. та ПДВ - 109208,71 грн.
Вказаний розрахунок декларантом здійснено з урахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2015 рік, за ставкою акцизного податку відповідно до якого застосовано коефіцієнт «6».
Під час проведення перевірки Рівненською митницею отримано лист ПрАТ «АВТОКАПІТАЛ» № 23/01 від 21.01.2022 року, в якому зазначено, що автомобіль легковий марки «MERCEDES-BENZ», модель «ML- 350», ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 » виготовлений 03.11.2014 року.
Отже, декларантом ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_1 при розрахунку митних платежів необхідно врахувати календарний рік виготовлення транспортного засобу - 2014 та застосувати коефіцієнт «7» для визначення ставки акцизного податку у відповідності пп. 215.3.5, п. 215.3 ст. 215 ПК України.
У результаті проведеної перевірки Рівненською митницею встановлено факт невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення транспортного засобу декларантом ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 8694,12 грн., в тому числі: акцизний податок - 7245,10 грн. та ПДВ - 1449,02 грн.».
Статтею 475 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Частиною 5 ст. 69 МК України визначено, що Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Згідно ч. 6 ст. 69 МК України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або І внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної ДЛЯ прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
У відповідності до ч. 7 ст. 69 МК України Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Так, ст. 485 МК України передбачено адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Зі змісту даної статті випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.
Об'єктивна сторона правопорушення, за яким позивача визнано винним, полягає у заявлені в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осі»% митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справі № 751/1477/20 (провадження №К/9901/45268/18), у своїй постанові від 22.05.2020 року прийшов до висновку, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 485 МК України порушення митних правил має місце, зокрема, у разі заявлення декларантом у митній декларації: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Тобто сам по собі факт неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки об'єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в заявленні декларантом у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Крім того, Верховним Судом у вищевказаній постанові визначено, що складність випадку декларування товарів у розумінні ст. 69 МК України полягає у тому, що з метою перевірки правильності заявлених позивачем відомостей у митній декларації документи були передані до відділу класифікації товарів відповідача, тобто до осіб зі спеціальними знаннями.
Також у постановах від 20.03.2018 року у справі № 640/7258/17, від 11.06.2020 року у справі № 564/530/17, від 20.08.2020 року у справі № 553/1435/17, від 06.11.2020 року у справі № 159/1754/17 в аналогічних справах Верховний Суд зазначає, що для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, ст. 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Відповідно до ч. 1 cт. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своє, дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей ти/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Разом з тим, стороною відповідача не було надано жодних доказів того, що декларант ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_1 мала намір не сплачувати митні платежі в повному обсязі чи зменшувати їх розміри при заповненні митної декларації.
При цьому варто наголосити на тому, що митна декларація пройшла митне оформлення, з боку митних органів зауважень щодо її оформлення чи відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, не було.
Також слід зазначити, що жоден із наданих декларантом документів не підданий посадовими особами митниці сумніву щодо їх достовірності, будь-якої прихованої інформації в розпорядженні декларанта не виявлено.
Отже застосовуючи міру відповідальності, відповідно до ст. 485 МК України, до декларанта ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_1 , її вина під час винесення постанови Рівненською митницею не доведена.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення нею порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, відповідачем суду не надано.
Зокрема, стороною відповідача відзив на позовну заяву у встановленому законом порядку не подавався, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень, в силу приписів ст. 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови пре накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є. в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні порушення митних правил за ч. 1 ст. 485 МК України суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останньої складу інкримінованих адміністративних правопорушень.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн. (а.с. 1).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У своїй постанові від 18.03.2020 року № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду, прийшла до висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн.
У свою чергу, суд роз'яснює ОСОБА_1 її право на повернення судового збору в розмірі 496,20 грн., внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про постанову Рівненської митниці по справі про порушення митних правил № 0020/20400/22 від 08.06.2022 року.
Позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити.
Скасувати постанову Рівненської митниці по справі про порушення митних правил № 0020/20400/22 від 08.06.2022 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 МК України.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 МК України - закрити.
Стягнути з Волинської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 01 серпня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська