Справа № 420/5786/22
29 липня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в Одеській області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.01.2022р. №155350010820;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення 10.01.2022 року, зарахувавши період роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії, у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та до страхового стажу період проходження військової служби з 12.05.1985 по 26.05.1986 р.р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 1993 року позивач працював лікарем-анастезіологом та реаніматологом. При цьому робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
Рішенням від 17.01.2022р. №155350010820 відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним з наступних підстав.
Оскільки у період з 16.10.1995 по 15.08.2002 позивач працював в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії, то такий стаж роботи повинен бути зарахований у подвійному розмірі.
Період роботи з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 12.05.1985 по 26.05.1986 з підстави занесення дати початку військової служби іншою пастою та почерком, позивач зазначає, що питання щодо визначення кольору пасти пишучого приладу (ручки), а також особи/осіб, що виконували рукописний запис можуть бути вирішені тільки відповідними фахівцями (експертами) спеціалізованих закладів та до компетенції працівників органів ПФУ не відноситься.
Крім того позивач звертає увагу, він не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів.
Щодо атестації робочих місць позивач зазначає, що відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
З огляду на вищезазначене позивач вважає, що пенсійний орган дійшов хибного та протиправного висновку, що за наданими документами, позивач не має пільгового стажу, тому помилково зробило висновок про відсутність у мене права на пенсію на пільгових умовах за списком №2.
Ухвалою судді від 18.04.2022 року відкрито провадження по справі.
До суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що Рішенням №155350010820 від 17.01.2022 Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній належним чином підтверджений пільговий стаж. Страховий стаж позивача складає 32 роки 01 місяць 04 дні. Повідомлено, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, рекомендовано надати довідку з військкомату, оскільки у військовому квитку дату початку військової служби занесено іншою пастою та почерком.
Так, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч. 2 статті 114 Закону №1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Головним управлінням всебічно і повно з'ясовані всі фактичні обставини справи. Відділення реанімації і інтенсивної терапії не передбачено розділом ХХІV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» Списку №2, за таких обставин в Головному управлінні відсутні повноваження у підтвердженні спеціального стажу у період роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 року. Крім того, Наказ про результати проведення атестації від 27.09.1996 №97 підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 лікарям опікового відділення.
Для зарахування періоду роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії необхідно надати довідку про беребування у відпустках без збереження заробітної плати, та періоду з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач має надати відповідні підтверджуюючі первинні документи, зокрема штатний розпис, оскільки заявник у спірний період працював у відділенні інтенсивної терапії при опіковому відділенні
Отже, відповідач вважає, що факт протиправних дій щодо відмови Позивачу з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутній.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 12.05.1985 року по 26.05.1987 року проходив військову службу.
Починаючи з 1993 року ОСОБА_1 працював лікарем-анастезіологом та реаніматологом, а саме:
з 13.10.1993 по 15.09.1994 був прийнятий до Публічного Медико-санітарній установі Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я лікарем-інтерном у відділення анестезіології та реанімації;
з 16.09.1994 по 15.12.1994 працював у Публічній Медико-санітарній установі Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я лікарем-анестезіологом-реаніматологом відділення анестезіології та реанімації;
з 15.12.1994 по 10.10.1995 працював у Клінічній республіканській лікарні на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології та реанімації нейрохірургії;
з 16.10.1995 по 15.08.2002 працював в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії;
з 01.10.2002 по 31.12.2003 працював в ЧП «Медичний центр «Життя» на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога;
з 24.05.2009 по 01.11.2009 працював в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії ;
з 01.11.2009 по 04.01.2014 працював в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря - анестезіолога відділення терапії опікового відділення;
з 15.01.2014 працює в КЗ «Одеське обласне базове медичне училище» на посаді завідуючого відділення з педагогічним навантаженням.
10.01.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням №155350010820 від 17.01.2022 Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній належним чином підтверджений пільговий стаж.
В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 32 роки 01 місяць 04 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви:
для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 12.05.1985 пo 26.05.1987, рекомендуємо надати довідку з військкомату, оскільки у військовому квитку дату початку військової служби занесено іншою пастою та почерком.
підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, періоду роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 немає, оскiльки вiддiлення реанімації і інтенсивної терапії не передбачено розділом XXIV "Охорона здоров'я та соцiальна допомога" Списку №2. Наказ про результати проведення атестації від 27.09.1996 №97 підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 лікарям опікового вiддiлення. Для зарахування періоду роботи з 1995 - 2002 з категорією стажу ст.60 (з кратністю 1:2) необхiдно підтвердити довідкою про перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Період роботи з 01.11.2009 по 04.01.2014 також має бути підтверджений первинними документами, зокрема, штатним розписом, оскільки заявник працював у відділенні iнтенсивної терапії при опіковому вiддiленнi;
атестація від 26.09.2008 №187 підтверджує опікове відділення та окремо відділення інтенсивної терапії загального профілю (ожогове відділення). Рекомендуємо долучити висновок державного експерта щодо правильності проведення даної атестації. Уточнююча довідка від 10.01.2014 №7 не містить iнформацiї про перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Після отримання акту перевірки пільгових довідок можливо повернутися до розгляду документів для призначення пенспiповiдно до статтi 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням пенсійного органу та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно ст. 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 19.08.1965 року №605 "Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні", в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказана вище норма Закону України “Про пенсійне забезпечення” кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідного до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі №678/65/17.
Із матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача вбачається, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Також інформація про періоди роботи позивача та займану посаду, реквізити відповідних наказів, міститься в уточнюючих довідках.
Таким чином, період роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії, дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Водночас відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні такого стажу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно зарахування стажу роботи з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 суд зазначає наступне.
Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов, праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.
Постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та від 24 червня 2016 року № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджувались Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких (на яких) повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У вказаних Списках міститься відповідний розділ ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА якими передбачені посади лікарів в опікових і гнійних відділеннях.
Судом встановлено, що в період 01.11.2009 по 04.01.2014 позивач працював в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення.
Зазначена інформація підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, уточнюючими довідками та наказами, наявними в матеріалах справи.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1 та №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Разом з цим, суд зазначає, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення повинен зараховуватись до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Разом з цим, відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні такого стажу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В якості підстав для не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 12.05.1985 пo 26.05.1987, відповідач зазначив, що у військовому квитку дату початку військової служби занесено іншою пастою та почерком.
З приводу наведеного суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії посадових осіб, з вини яких у військовому квитку позивача дата початку військової служби занесена іншим кольором та почерком.
При цьому чинним законодавством не передбачено вищезазначених обставин для не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби
З наведених підстав, у сукупності суд дійшов висновку, що рішення від 17.01.2022р. №155350010820 прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, отже, спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію суд зазначає наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова “може”.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2022 року про призначення пенсії, зарахувавши період роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії, у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та до страхового стажу період проходження військової служби з 12.05.1985 по 26.05.1986 р.р.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.01.2022р. №155350010820.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2022 року про призначення пенсії, зарахувавши період роботи з 16.10.1995 по 15.08.2002 в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету на посаді лікаря реаніматолога-анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії, у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи з 01.11.2009 по 04.01.2014 в КУ «Міська клінічна лікарня №10» на посаді лікаря анастезіолога відділення терапії опікового відділення до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та до страхового стажу період проходження військової служби з 12.05.1985 по 26.05.1987 р.р.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук