Справа № 420/6047/22
28 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2022 року №155250014485 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 : з 17.09.1979 року по 31.12.1988 року у Одеському державному університеті; з 15.05.1989 року по 01.08.1995 року у Одеському АГРОСЦЕНТРІ науково-технічної фірми “АГРОС-ІНТЕКС”; з 05.06.1997 року по 24.07.1999 року у Благодійному фонді “Розвиток”; з 25.10.2000 року по 03.09.2002 року у громадській організації “Молодіжний театр “Золотий переріз”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване позивачем рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 21.01.2022 року №155250014485, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, є протиправним, оскільки ОСОБА_1 має право на пенсію за віком та відповідний страховий стаж, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, НОМЕР_1 , яка заповнена 30.10.1979 року, зокрема: з 17.09.1979 року по 31.12.1988 року у Одеському державному університеті; з 15.05.1989 року по 01.08.1995 року у Одеському АГРОСЦЕНТРІ науково-технічної фірми “АГРОС-ІНТЕКС”; з 05.06.1997 року по 24.07.1999 року у Благодійному фонді “Розвиток”; з 25.10.2000 року по 03.09.2002 року у громадській організації “Молодіжний театр “Золотий переріз”.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6047/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 29.06.2022 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху, відповідно до приписів ч.13 ст.171 КАС України.
Ухвалою суду від 29.07.2022року продовжено розгляд справи №420/6047/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до положень ч.14 ст.171 КАС України.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано до суду відзив на позовну заяву (04.05.2022 за вхід. №ЕП/11512/22), та наголошено на безпідставність позовних вимог, з огляду на те, що за результатами розгляду заявницею документів та враховуючи інформацію з індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_1 , відповідачем встановлено, що позивач не набула необхідного стажу станом на дату звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№ЕП/12601/22 від 11.05.2022р.), в якому наголошено на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , та зазначено наступне. Вiдповiдно до Порядку подання та оформлення документiв для призначення (пеpepaxyнкy) пенсiй вiдповiдно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України вiд 25.11.2005 № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документiв органом, що призначає пенсію. До заяви про призначення пенсії надається пакет документів, перелік яких визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Мiнiстерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846. Згідно з п. 4.2 даного Порядку, при прийманні документiв орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильнiсть оформлення заяви, вiдповiднiсть викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Згідно із ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відсутність трудової книжки або допущені порушення під час її ведення (відсутність потрібних записів, їх невiдповiднiсть існуючим вимогам тощо) в подальшому ускладнює оформлення пенсій. У таких випадках при встановленні трудового стажу потрібно керуватися «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (зі змінами). Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на пiдставi iнших документiв, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Так, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і вiдомостi на видачу заробiтної плати, посвiдчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» і статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) викладеного у новій редакції, згідно якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності не менше нiж 28 років страхового стажу роботи. Рiшенням №155250014485 вiд 21.01.2022 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькiй області відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Оскільки відсутній належним чином підтверджений страховий стаж. У позивача в наявностi iз необхідних 28 років лише 13 років страхового стажу. Також, відсутні підстави включати до страхового стажу періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 3 17.09.1979 по 31.12.1988, оскільки печатка підприємства на звiльненнi не читабельна, з 15.06.1989 по 01.08.1995, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства, з 05.06.1997 по 24.07.1999, оскільки запис про звільнення не завірено підписом уповноваженої особи, з 15.10.2000 по 03.02.2002, оскільки в даті наказу про звільнення є виправлення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
14.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відповідною Заявою за № 345 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
До вказаної заяви ОСОБА_1 були додані сканкопіїї оригіналів документів: паспорту, Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки, довідки про стаж роботи, довідки про роботу в колгоспі, військового квитка.
Відповідно до п. 42 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 2511-2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмною забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 21.01.2022 № 155250014485, в якому зазначено, що 14.01.2022р. звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Надав наступні сканкопії оригіналів документів: паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV починаючи з 1 січня 2021 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 28 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 21-31 років. Починаючи з 1 січня 2019 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - 15-23 років. Згідно наданих документів і індивідуальних відомостей про страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 13 років 0 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки з 17.09.1979р. по 31.12.1988р., оскільки печатка підприємства на звільненні не читабельна, з 15.06.1989р. по 01.08.1995р., оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства, з 05.06.1997р. по 24.07.1999р., оскільки запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи, з 15.10.2000р. по 03.02.2002р., оскільки є виправлення в даті наказу про звільнення, що є порушенням Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок. Періоди роботи з 01.11.2000р. по 31.01.2001р. зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки з підприємств, відповідно до пункту 1 та пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155250014485 від 21.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV починаючи з 1 січня 2021 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 28 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 21-31 років.
Починаючи з 1 січня 2019 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - 15-23 років.
Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, зокрема, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Відповідно до п. 7 Положення № 28-2 управління Фонду зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Зокрема, судом встановлено, що 14.01.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відповідною Заявою № 345 про призначення їй пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. До вказаної заяви ОСОБА_1 були додані сканкопіїї оригіналів документів: паспорту, Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки, довідки про стаж роботи, довідки про роботу в колгоспі, військового квитка.
Судом з'ясовано, що Рішенням від 21.01.2022 № 155250014485 Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, зазначивши, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки з 17.09.1979р. по 31.12.1988р., оскільки печатка підприємства на звільненні не читабельна, з 15.06.1989р. по 01.08.1995р., оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства, з 05.06.1997р. по 24.07.1999р., оскільки запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи, з 15.10.2000р. по 03.02.2002р., оскільки є виправлення в даті наказу про звільнення, що є порушенням Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок.
Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Відповідно до п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як з'ясовано судом, та вбачається із записів, наявних у трудовій книжці позивача, НОМЕР_1 , яка заповнена 30.10.1979 року, ОСОБА_1 працювала, зокрема: з 17.09.1979 року по 31.12.1988 року - у Одеському державному університеті; з 15.05.1989 року по 01.08.1995 року - у Одеському АГРОСЦЕНТРІ науково-технічної фірми “АГРОС-ІНТЕКС”; з 05.06.1997 року по 24.07.1999 року - у Благодійному фонді “Розвиток”; з 25.10.2000 року по 03.09.2002 року у громадській організації “Молодіжний театр “Золотий переріз”.
Проте під час розгляду заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято Рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком від 21.01.2022 № 155250014485, відповідно до змісту якого: до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 17.09.1979р. по 31.12.1988р., оскільки печатка підприємства на звільненні не читабельна, з 15.06.1989р. по 01.08.1995р., оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства, з 05.06.1997р. по 24.07.1999р., оскільки запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи, з 15.10.2000р. по 03.02.2002р., оскільки є виправлення в даті наказу про звільнення, що є порушенням Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок.
Так, суд звертає увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду:
- від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), відповідно до яких певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії;
- від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17 (адміністративне провадження № К/9901/1298/17), відповідно до яких відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, не може впливати на її особисті права.
Відносно зазначення відповідачем у спірному Рішенні від 21.01.2022 № 155250014485, що для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки з підприємств, відповідно до пункту 1 та пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», - суд акцентує на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення будь-якої з вище окреслених дій у законодавчо встановлену порядку та спосіб, у тому числі, результатів проведення перевірки підстав видачі наданої позивачем довідки (акт/довідка/тощо) із висновками щодо відповідності/не відповідності (підтвердження/не підтвердження) даних довідки первинними документами, з отримання інших відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених Законом № 1058-IV та іншими законами України, тощо, відповідачем суду не наведено та не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області неправомірно прийнято рішення від 21.01.2022 року №155250014485 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, а отже означене рішення підлягає скасуванню.
Водночас, суд зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Мiнiстрiв Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Мiнiстрiв 11.03.1980р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рiшення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дiю чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вiльний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцiнюванні та діях, у виборі одного з варіантів рiшень та правових наслідків, а тому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2022 року №155250014485 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2022 за №345 про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2022 року №155250014485 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2022 №345 про призначення пенсії за віком, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Генерала Батюка, 8, м. Словянськ, 84121) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'носто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.