28 липня 2022 року
м. Київ
справа №600/900/20-а
адміністративне провадження № К/9901/39882/21, К/9901/41440/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 600/900/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Чернівецької обласної прокуратури
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Брезіної Т. М.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Курка О. П., суддів Гонтарука В. М., Білої Л. М.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Першої кадрової комісія прокуратури (далі - відповідач-3, кадрова комісія, комісія), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №296 про неуспішне проходження прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадження досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області від 09 червня 2020 року №311-к про звільнення його з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області; поновити на займаній посаді з дати звільнення.
1.3. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки відповідачів про наявність підстав для його звільнення з органів прокуратури України є протиправними. Так, позивач зазначив, що у спірному рішенні кадрової комісії не вказано про необхідність звільнення позивача з посади. Разом з тим позивач звернув увагу, що він під час атестації успішно склав іспит на предмет виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. При цьому, предмет атестації «загальні здібності та навички» у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) відсутній, тому, на переконання позивача, проведення цього іспиту змінює предмет атестації шляхом збільшення у спосіб встановлення додаткової оцінки загальних здібностей та навичок, який не визначений законом, а тому не є обов'язковим чи вирішальним етапом проходження тестування. Водночас, на думку позивача, посилання комісії лише на засоби встановлення відповідності прокурора займаній посаді та кількість виставлених за результатами оцінювання балів не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм позивач не відповідає займаній посаді, не дозволяє встановити дійсних підстав, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення і мотивів його прийняття.
2.1. Крім того, позивач стверджував, що наказ про його звільнення є протиправним та незаконним з огляду на відсутність передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) підстав.
3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі-1, -2 у відзивах на позовну заяву зазначили, що тестування на загальні здібності та навички включено до процесу атестації прокурорів з метою з'ясування загального рівня їх здібностей та компетентності як однієї з характеризуючих ознак для визначення професійності компетентності. Прохідний бал для успішного складання зазначеного іспиту встановлено наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 та становить 93 бали. Відповідачі зазначили, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички позивач набрав 84 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93), та його не допущено до проходження наступного етапу атестації. Відповідачі також вказали, що норми пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами. Ураховуючи викладене, відповідачі наполягали, що на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, позивача правомірно звільнено з посади.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. Позивач з 11 липня 2012 року до 10 червня 2020 року працював у органах прокуратури на різних посадах.
5. 10 квітня 2020 року кадровою комісією прийнято рішення №296 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
5.1. У цьому рішенні зафіксовано, що ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 84 бали, у зв'язку із чим позивача не допущено до етапу проходження співбесіди.
6. Згідно з наказом прокурора Чернівецької області від 09 червня 2020 року №311-к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 10 червня 2020 року.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позов задоволено.
7.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №296 про неуспішне проходження прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадження досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
7.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Чернівецької області від 09 червня 2020 року №311-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.
7.3. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області з 11 червня 2020 року.
7.4. Стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 303370,04 грн, з утриманням податків та зборів.
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що такий предмет атестації як «загальні здібності та навички» у Законі № 113-ІХ відсутній. Іспит на предмет виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивачем складено успішно, що підтверджується його допущенням до наступного етапу атестації. Отже, на думку суду, до спірних правовідносинах, у частині визначення предмету атестації прокурорів, підлягають застосуванню саме норми пункту 12 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, а не пункту 5 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221). Таким чином, на переконання суду першої інстанції, неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки не є підставою для застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, оскільки тестування на загальні здібності та навички не є предметом атестації.
8.1. Водночас, суд першої інстанції звернув увагу, що у спірному рішенні кадрової комісії міститься посилання лише на кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів, що не дає змоги встановити, за якими конкретно критеріями позивач не відповідав займаній посаді, не дозволяє встановити підстави, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення такого рішення і мотивів його прийняття. Вказані обставини, за висновком суду першої інстанції, вказують на необґрунтованість спірного рішення кадрової комісії.
8.2. Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що умова обов'язкового успішного проходження атестації для переведення на посади в обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача, запроваджена Законом № 113-IX, та, на думку суду першої інстанції, проводиться за наявності обставин, визначених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Обґрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції наголосив, що у разі, якщо б застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Тобто, на думку суду першої інстанції, Законом №113-IX фактично передбачено переведення прокурорів в разі зміни установи (органу прокуратури) внаслідок реорганізації чи ліквідації. Оскільки відповідачами не надано суду доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, та не підтверджено відповідними доказами і не доведено скорочення кількості прокурорів, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання у наказі про звільнення позивача на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є безпідставним та породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення позивача з посади та поновлення позивача на роботі.
8.3. Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції керувався приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). При цьому, суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2020 року до 11 травня 2021 року у сумі 303370,04 грн (1324,76 грн (середньоденна заробітна плата позивача (заробітна плата за березень 2020 року у сумі 44881,37 грн та за квітень 2020 року - у сумі 10758,56 грн /42 робочі дні у березня та квітні 2020 року)* 229 робочих днів (період вимушеного прогулу позивача) з утриманням податків та зборів.
9. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, абзаци 5 та 6 резолютивної частини якого викладено у наступній редакції: "Стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 238826,39 грн, з утриманням податків та зборів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає до негайного виконання.".
9.1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10. Змінюючи рішення суду першої інстанції в означеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції була врахована довідка прокуратури Чернівецької області від 26 червня 2020 року про нараховану заробітну плату (без урахування утриманих податків та зборів) позивачу, яка містить дані про сукупний дохід позивача за період з січня до червень 2020 року, де врахована матеріальна допомога на оздоровлення та оплата календарних днів відпустки, у зв'язку з чим, за висновком суду апеляційної інстанції, суд першої інтенції помилково розрахував середньоденну заробітну плату позивача. Розрахунок суми вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції здійснив із урахуванням довідки Чернівецької обласної прокуратури від 09 червня 2021 року № 21-201 вих.-21, згідно з якою середньоденна заробітна плата позивача становить 1042,91 грн. Окрім того, суд апеляційної інстанції указав на помилковість стягнення з обох відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що положеннями статті 117 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність саме роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у цьому випадку - Чернівецької обласної прокуратури.
ІV. Касаційне оскарження
11. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 03 листопада 2021 року.
12. На обґрунтування касаційної скарги заявник касаційної скарги зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20, № 200/5038/20-а, № 160/6596/20, № 140/3790/19, № 280/4314/20, № 440/2682/20, який полягає у тому, що факти, передбачені у підпунктами 1, 2, 3, 4 абзацу першого пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що допущене судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях порушення норм матеріального права полягає також у незастосуванні норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме: пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ; підпункт 2 пункту 8 розділу І; пункту 5 розділу II Порядку № 221. При цьому, скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички відбувався з використанням комп'ютерної техніки, що виключає суб'єктивну оцінку отриманого результату. Оскільки оспорюване рішення кадрової комісії прийнято на етапі проходження комп'ютерного тестування, яке не пов'язане з розсудом комісії та оцінкою саме комісією здібностей та якостей прокурора, тому й не потребувало додаткового обґрунтування мотивів його прийняття, понад зазначення кількості набраних балів ОСОБА_1 за результатами тестування.
14. Скаржник також зазначає, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій був відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6 розділу III Порядку № 221, пункту 8 розділу І Порядку № 221 та додатку 1 до Порядку № 221 стосовно дискреційних повноважень кадрової комісії при ухваленні рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички. Разом з тим Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, правовідносини у якій є подібними до цієї справи, указав на те, що рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, оскільки містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички 87 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.
15. Крім того, заявник касаційної скарги доводить, що за відсутності висновку Верховного Суду судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано пункти 9, 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ, підпункт 2 пункту 6 розділу І Порядку № 221, розділ III Порядку № 221 та не враховано їхній зміст у контексті реалізації Генеральним прокурором дискреційних повноважень щодо визначення порядку, етапів атестації та включення до атестації з метою оцінки професійної компетентності, у тому числі загальних здібностей, тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
16. У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
17. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-2.
18. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.
19. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Чернівецька обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 листопада 2021 року.
20. Наведені Чернівецькою обласною прокуратурою, доводи та аргументи на обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції є аналогічними доводам, вкладеним Офісом Генерального прокурора у касаційній скарзі.
20.1. Додатково Чернівецька обласна прокуратура у касаційній скарзі наполягає, що поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян, надає йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. На переконання скаржника, неможливо судовим рішенням про поновлення ОСОБА_1 у Чернівецькій обласній прокуратурі в обхід процедури і порядку, визначених Законом № 113-ІХ, Порядку № 221, поновити особу за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов'язковим для обіймання ОСОБА_1 посади в Чернівецькій обласній прокуратурі.
21. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
22. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-1.
23. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької обласної прокуратури.
24. До Верховного Суду 30 грудня 2021 року надійшов відзив представника позивача на касаційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури, а 10 січня 2022 року - відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора. У відзивах представник позивача спростовує доводи касаційних скарг, просить залишити їх без задоволення. При цьому представник позивача просить Верховний Суд при розгляді касаційних скарг ураховувати висновки у справах № 580/2357/20, №640/9398/20, 280/5009/20.
25. Відзиви на касаційні скарги не містять клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника позивача.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
26. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
27.1. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
27.2. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
27.3. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
28. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
28.1. Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
28.2. Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
28.3. Пункти 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
28.4. Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
28.5. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
28.6. Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
28.7. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
28.8. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
28.9. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
28.10. Відповідно до пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
28.10.1. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
28.11. Пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX визначено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
28.12. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
28.13. Згідно з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
29. Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
29.1. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
29.2. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
29.3. Згідно з пунктом 6 розділу I Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
29.4. Згідно з пунктом 7 розділу I Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
29.5. Пунктом 8 розділу I Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
29.6. Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
29.7. У разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 221).
29.8. Пунктами 3, 5 розділу ІІІ Порядку № 221 передбачено, що зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
29.8.1. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
29.9. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 221).
29.10. Інші питання, пов'язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку № 221. Так, уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1 розділу V Порядку № 221).
29.11. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу V Порядку № 221).
30. Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
31.1. Згідно з абзаци другим та третім пункту 12 Порядку № 233 рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
32. Наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.
VІ. Позиція Верховного Суду
33. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Спір у цій справі виник у зв'язку із винесенням кадровою комісією рішення від 10 квітня 2020 року №296 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, як такого, що набрав 84 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту (93 бали), яке, у свою чергу, стало підставою для винесення прокурором Чернівецької області наказу від 09 червня 2020 року № 311-к про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
39. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
40. Щодо викладених скаржниками у касаційних скаргах доводів про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у взаємозв'язку з підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ суд касаційної інстанції зазначає таке.
41. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, окрім іншого, виходили з того, що позивач не міг бути звільненим на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зв'язку з відсутністю факту реорганізації чи ліквідації Чернівецької обласної прокуратури, посаду у якій він займав, а відповідачами не доведено і фактів скорочення кількості прокурорів.
42. У світлі аргументів касаційних скарг відповідачів слід зазначити, що питання застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20, № 200/5038/20-а, № 160/6596/20, № 140/3790/19, № 280/4314/20, № 440/2682/20.
43. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ).
44. Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
45. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9066/20, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
46. Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд у справах №440/2700/20, № 160/5745/20, № 420/9066/20 додатково зазначив, що загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII. Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
47. При цьому, безпосередні умови звільнення прокурора з посади, передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких корелюються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.
48. Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, то їм корелюють положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
49. Водночас у наведених справах Верховний Суд зауважив, що дію статті 60 зупинено до 1 вересня 2021 року (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.
50. Колегія уважає наведені висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.
51. Таким чином, з огляду на наведене нормативно-правове регулювання та зважаючи на висловлену Верховним Судом у вимірі подібних правовідносин правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з пунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ, колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених відповідачами у касаційних скаргах питань констатує, що неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
52. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що проведення атестації прокурорів є обов'язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
53. Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, тобто у даному випадку менше встановленої наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 мінімально допустимої кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування - 93 бали, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
54. У контексті наведеного та реагуючи на доводи скаржників щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій за відсутності висновку Верховного Суду пунктів 9, 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ, підпункт 2 пункту 6 розділу І Порядку № 221, розділ III Порядку № 221, колегія суддів зазначає таке.
55. Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ прямо передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
56. При цьому, в абзаці другому підпункту 2 пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ вказано на те, що атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
57. Нагадаймо, що визначений пунктом 6 Порядку № 221 перелік етапів атестації включає, серед іншого, складання іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
58. Верховний Суд наголошує, що вказаний Порядок № 221, як того вимагає закон, затверджено Генеральним прокурором.
59. Оскільки положення Закону №113 та Порядку № 221 станом на час виникнення спірних правовідносин були (та є) чинними, неконституційними та незаконними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.
60. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04 березня 2020 року за результатами анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач набрав 84 балів, що є менше ніж прохідний бал, необхідний для допуску до наступного етапу оцінювання - співбесіди. У зв'язку з цим кадровою комісію прийнято спірне рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
61. Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки 84 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
61. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 08 червня 2022 року у справі № 400/458/21.
62. Щодо вмотивованості спірного рішення кадрової комісії, то ураховуючи існуючу і сталу правозастосовну практику суду касаційної інстанції у цій категорії спорів (наприклад, постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 25 січня 2022 року у справі №160/6238/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/6697/21, від 04 травня 2022 року у справі № 460/3961/20), у контексті цієї справи потрібно зауважити, що для правильного її вирішення значення має лише кількість балів, які по завершенню іспиту (першого або другого етапу (в значенні пункту 6 розділу І Порядку № 221) набрав прокурор.
63. У світлі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки 84 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні, відтак Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
64. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
65. Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №296 про неуспішне проходження позивачем атестації, прокурор Чернівецької області на підставі вказаної норми Закону № 113-IX видав наказ від 09 червня 2020 року № 311-К про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
66. Зважаючи на те, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пов'язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано визначено підстави для звільнення позивача.
67. Враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.
68. Отже, колегія суддів визнає такими що знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень доводи скаржників про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
69. Водночас, реагуючи на викладені у відзивах на касаційні скарги доводи представника позивача щодо врахування при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій рішень у справах № 580/2357/20, № 640/9398/20 та № 280/5009/20, колегія суддів зауважує, що фактичні обставини та межі касаційного перегляду судових рішень у наведених справах є відмінними від тих, які встановлено та заявлено в цій справі, а тому висновки Верховного Суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, викладені в постановах 31 березня 2021 року у справі № 580/2357/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20 та від 24 червня 2021 року у справі № 280/5009/20, не є релевантними до спірних правовідносин у справі № 600/900/20-а.
70. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
71. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Чернівецької обласної прокуратури задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
72. Окрім того, колегія суддів зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року зупинено виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі №600/900/20-а у частині стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 238826,39 грн до закінчення касаційного провадження.
73. З огляду на те, що за результатами касаційного розгляду, вирішено скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі №600/900/20-а з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому Верховний Суд не вбачає підстав для поновлення виконання оскаржуваних судових рішень, відповідно до частини третьої статті 375 КАС України.
74. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Чернівецької обласної прокуратури задовольнити.
2. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 600/900/20-а скасувати.
3. Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів.
4. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Cуддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська