Справа № 640/20674/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
26 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання Почепі В.В.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): Васюк М.М.
від відповідача: не прибув
від третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких Олексія Олександровича від 07.10.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60204179.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких Олексія Олександровича від 07.10.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60204179;
- стягнуто на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 11, код ЄДРПОУ 31306940) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (Одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11б, ЄДРПОУ 34979022);
- стягнуто на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 11, код ЄДРПОУ 31306940) документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (П'ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11б, ЄДРПОУ 34979022);
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням про часткове відмови у задоволенні вимог щодо витрат на правничу допомогу, позивачем подано до суду апеляційну скаргу відповідно до прохальної частини якої апелянт, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та винести по справі нове рішення про відшкодування на його користь за рахунок бюджетних асигнувань понесених витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 826/14837/15 стягнуто з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату в доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 25 березня 2015 року по 25 червня 2015 року у сумі 7227,19 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.
Так, 12 листопада 2015 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист №826/14837/15.
Виконавчий лист неодноразово подавався на примусове виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2017 замінено позивача у справі № 826/14837/15 з управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва його правонаступником, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 замінено стягувача у виконавчому листі № 826/1483 7/15 з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника - Головне управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
До Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 18 вересня 2019 року була подана заява щодо примусового виконання виконавчого листа № 826/14837/15 від 12.11.2015.
Як зазначено в заяві, станом на 11.09.2019 залишок заборгованості Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» становить 6188,32 грн.
Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких Олексія Олександровича від 07.10.2019 року відкрито виконавче провадження № 60204179 про стягнення грошових коштів з Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. у розмірі 6188,32 грн. на підставі виконавчого листа № 826/14837/15, виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 12.11.2015.
21.10.2019 Позивач отримав постанову від 07.10.2019.
Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження № 60204179 та вважаючи протиправними дії державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що отримавши до виконання виконавчий документ, пред'явлений до виконання з пропуском строку, державний виконавець був зобов'язаний за встановленою процедурою, яка діяла на той час, повернути виконавчий документ стягувачу та не мав будь-яких підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження, тобто діяв у порушення встановленої Законом процедури. Проте, відповідачем в даному випадку прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, чим порушено норми Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
В частині задоволення позовних вимог частково щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат на оплату гонорару адвокату у заявленому розмірі не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних робіт) за наведеним у акті детальним описом наданих послуг.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про те, що в даному випадку підлягає розгляду питання щодо правомірності рішення суду в частині витрат на правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).
Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що до позовної заяви на підтвердження розміру витрат на правову допомогу на загальну суму 20000,00 грн. позивачем додано договір про надання юридичної допомоги, квитанція на загальну суму 20000,00 грн., акт прийняття-передачі наданих послуг, ордер на надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, вартість послуг (гонорар адвоката) складає 20000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
Крім того, заслуговує на увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Так, апелянт зазначає, що адвокатом було підготовлено позовну заяву (на 3 аркушах фактично - вартість 10000,00 грн), подано клопотання на виконання ухвали про без руру (500 грн), письмові підтвердження про відсутність спору, додаткові пояснення, а отже ним було витрачено час на підготовку всіх документів 8 годин, що відповідає 20000,00 грн. Отже одна година витраченого часу складає 2500,00 грн (20000,00/8).
Колегія суддів звертає увагу, що представником позивача було підготовлено 4 різних клопотань, три з них складали по 500,00 грн та одне про стягнення витрат на правничу допомогу становить 1000,00 грн, при цьому дане клопотання фактично викладено на - 1 аркуші.
Також, в акті наданих послуг зазначено юридичний аналіз документів, які надані Клієнтом, формування правової позиції у справі №640/20674/19 - 4000,00 грн; підготовка та подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування постанови від 25.10.2019 року - 10000,00 грн.
Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмету спору, суд враховує: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику. Справа є важливою для позивача. Вплив результату вирішення справи на репутацію позивача та наявність публічного інтересу з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дана справа є типовою та відносно даного спору Верховним Судом вже неодноразово висловлювалася позиція, а отже, в даному випадку є необґрунтованим посилання представника позивача про необхідність було збирання інформації і проведення аналізу документів та підготування документів.
Крім того, сума позовних вимог становила 6188,32 грн, в той час, як витрати на правову допомогу становили 20000,00 грн, що не є співмірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, змінити задовільнивши вимоги позивача в розмірі 10000,00 грн (4*2500).
Щодо посилання апелянта на те, що відповідачем не заперечувалася сума на відшкодування витрат на правничу допомогу, а отже підлягає задоволенню вся заявлена сума, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки саме суд повинен встановити співмірність заявлених вимог позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів звертає увагу, що аналіз документів і є підготовкою для складання позовної заяви, отже, в даному випадку окремі витрати на підготовку позовної заяви та аналіз документів на 6 сторінках та складання ряду клопотань, які зазначені в акті наданих послуг, є, по суті, однією послугою, вартість якої є співмірною 10000,00 грн., що відповідає 4 годинам роботи.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував всі обставини справи, а тому рішення суду підлягає зміні в пункті 4 резолютивної частини, виклавши в новій редакції, а апеляційну скаргу задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року змінити, виклавши пункт 4 резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 11, код ЄДРПОУ 31306940) документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11б, ЄДРПОУ 34979022).
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан