03 лютого 2022 року м. Київ № 320/12442/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., секретаря судового засідання Муліки А.Є., за участю представників сторін:
від позивача - Ганенко Р.А.;
від відповідача - Гармаш В.В., Зборовська О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом державного підприємства «ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство «Тетерівське лісове господарство» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №216710703 від 20.09.2021, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання у розмірі 1592657,00 грн., штрафні санкції у розмірі 64697,00 грн. та №216700703 від 20.09.2021, яким позивачу визначено податкові зобов'язання в розмірі 471285,00 грн., штрафні санкції у розмірі 15780,00 грн.
Позов мотивовано відсутністю в діях позивача порушень вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо перевезення вантажу між ДП «Тетерівське лісове господарство» та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, що підтверджено відповідними документальними доказами та належним чином відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства. Позивачем наголошено на непідтвердженні належними доказами висновків контролюючого органу про фіктивність (безоплатність) договорів, укладених між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, зазначено про необґрунтованість тверджень відповідача про безпідставне заниження ДП «Тетерівське лісове господарство» податку на прибуток та частини чистого прибутку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 відкрито провадження у адміністративній справі №320/12442/21, призначено до розгляду у підготовчому провадженні.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому наголошено на недоведенні позивачем належним чином власної позиції та на неспростуванні позиції контролюючого органу. Також, зазначено про непідтвердження наданими позивачем документами дійсності та реальності господарських операцій між ДП «Тетерівське лісове господарство» та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 .
Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої висловлено повну незгоду із викладеними у відзиві твердженнями. Вказано, що всі господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_1 зафіксовані в єдиній державній системі електронного обліку деревини, до матеріалів справи надано усі підтверджуючі документи з виконання укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договорів, а обов'язок із дослідження сплати контрагентом податкових зобов'язань та ведення контролю й обліку контрагентом найманих працівників на позивача законодавчо не є покладеним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача під час судового розгляду позов підтримано, наголошено на необґрунтованості висновків перевірки, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, про відсутність документального підтвердження господарських операцій позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_1 та наголошено на реальності зазначених господарських операцій, а також на підтвердженні їх реального характеру первинними документами.
Представником відповідача під час судового розгляду проти позову заперечено, наголошено на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлені під час проведення перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також непідтвердження наданими позивачем документами дійсності й реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, здійснивши допит свідків встановив наступні фактичні обставини справи.
Державне підприємство «Тетерівське лісове господарство», ідентифікаційний код 00992071, місцезнаходження: 07820, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Пісківка, вул. Філіпова, 36, зареєстроване як юридична особа 12.06.1998, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2021 внесено запис №1003311070019000080. Основним видом економічної діяльності підприємства є 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві.
На підставі направлень від 15.07.2021 №4830/10-36-07-03, №4831/10-36-07-03, №4830/10-36-07-09, №4832/10-36-07-09, №4833/10-36-07-07, №4834/10-36-07-03, №4835/10-36-07-14, №4836/10-36-08-02, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 25.06.2021 №1148-п, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Головним управлінням ДПС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, про що складено акт від 01.09.2021 №14424/10-36-07-03-07/00992071.
Державним підприємством «Тетерівське лісове господарство» подано Головному управлінню державної податкової служби у Київській області заперечення на акт перевірки від 10.09.2021 №265 (вх. ГУ ДПС від 10.09.2021 за №51944/6).
За наслідками розгляду заперечень ДП «Тетерівське лісове господарство» на акт від 01.09.2021 №14424/10-36-07-03-07/00992071 (далі - акт перевірки) Головним управлінням ДПС у Київській області залишено без змін висновкі, викладені в акті перевірки.
Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:
- п. 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 п.134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 417285 грн., в т.ч. по періодах: за 2019 рік - 157796 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2019 - 157796 грн.), за 1 квартал 2020 - 209688 грн., за півріччя 2020-259488 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2020 - 49800 грн.);
- частини 1 статті 111 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 №185 (із змінами та доповненнями), п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1592657 грн., в т.ч. по періодах: за 2019 рік - 646966 грн., за 2020 рік - 945691 грн.
Вказані у акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками надходження робіт (послуг) з ФОП ОСОБА_1 , з підстави непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 20.09.2021 винесено податкові повідомлення-рішення:
- №216710703, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) у розмірі 1592657,00 грн., штрафні санкції у розмірі 64697,00 грн.;
- №216700703, яким позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 417285,00 грн., штрафні санкції у розмірі 15780,00 грн.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Відтак, предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Податковий кодекс).
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).
Згідно статті 77 Податкового кодексу, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки (пункт 77.1).
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6).
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9).
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, про що складено акт від 01.09.2021 №14424/10-36-07-03-07/00992071.
Зі змісту вказаного акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вбачається встановлення порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 417285,00 грн. та частини 1 статті 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 №185, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1592657,00 грн. До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв'язку з непідтвердженням відповідними документами фактичного надання ФОП ОСОБА_1 послуг ДП «Тетерівське лісове господарство» на підставі укладеного між ними договору про перевезення вантажу, за які позивачем вказаному контрагенту було перераховано грошові кошти, з огляду на ймовірність нереальності їх здійснення.
Пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 передбачено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. - у розмірі 80 відсотків.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно статті 135 Податкового кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Втім, згідно з принципом змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
На підтвердження господарських операцій між ДП «Тетерівське лісове господарство» (Вантажовідправник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) позивачем надано договір перевезення вантажу від 02.10.2019 №3/П.
Згідно пункту 1.1 зазначеного договору, Перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а Вантажовідправник передавати для перевезення автотранспортом лісопродукцію у погодженому сторонами обсязі. Кожне перевезення вантажу підтверджується виписаною товаро-транспортною накладною.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору Вантажовідправник не відповідає за дотримання вимог Закону України «Про охорону праці» Перевізником та працівниками Перевізника, не розслідує і не бере на облік нещасні випадки, які сталися з Перевізником або з кимось із його працівників. Вантажовідправник не несе відповідальності за дорожньо-транспортні пригоди, що сталися за участю з автомобілів Перевізника.
Перевізник несе відповідальність за безпечне виконання робіт, дотримання його працівниками правил охорони праці, виробничої санітарії, правил пожежної безпеки, принципів і критеріїв FSC (п. 6.3 договору).
Згідно актів наданих послуг до договору від 02.10.2019 №3/П, ФОП ОСОБА_1 виконано роботи, передбачені умовами зазначеного договору, які полягали у вивезенні дерев. (т.11 а.с.17-177)
Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується перерахування ДП «Тетерівське лісове господарство» на користь ФОП ОСОБА_1 сум винагороди, які корелюють із сумами, вказаними в актах наданих послуг. (т. 1 а.с. 96-124)
Як встановлено судом, до матеріалів справи позивачем надано копії усіх товаро-транспортних накладних за період, що перевірявся (з 01.01.2017 по 31.03.2021), згідно яких ФОП ОСОБА_1 вивезено 22963,368 м. куб. деревини. (т. 1 а.с. 131-250, т. 2-10, т. 11 а.с. 1-11) Так, на виконання пункту 1.1 договору перевезення вантажу від 02.10.2019 №3/П, кожне перевезення лісопродукції підтверджується товаро-транспортною накладною (ТТН-ліс), із вказанням перевізника, марки та державного номеру автомобіля та державним номер причепа, що здійснював перевезення, призвіще й ініціали водія, що безпосередньо керував транспортним засобом. Зазначено відомості про вантаж з повним переліком деревини та кількістю бирок для маркування деревини. Вказані ТТН-ліс містять дворівневий щтрих-код документа із передачею до системи електронного обліку деревини не пізніше кінця робочого дня, що дає змогу у будь-якій особі з доступом до інтернету відслідковувати операції з ліспродукцією підприємства, встановити реальність господарської операції відповідно до пункту 4 Інструкції з ведення електронного обліку деревини.
Згідно наявного у матеріалах справи договору на оренду транспортних засобів від 2 жовтня 2019 року №0210/19, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передає в тимчасове оплатне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приналежні Орендодавцеві на праві приватної власності транспортні засоби марки:
- Камаз 4310, реєстраційний № НОМЕР_1 , Камаз 4310, реєстраційний № НОМЕР_2 , Камаз 4310, реєстраційний № НОМЕР_3 , Камаз 4310, реєстраційний № НОМЕР_4 , Камаз 4310, реєстраційний № НОМЕР_5 , Камаз 43105, реєстраційний № НОМЕР_6 , Камаз 43105, реєстраційний № НОМЕР_7 , Камаз 43105, реєстраційний № НОМЕР_8 , Камаз 43101, реєстраційний № НОМЕР_9 , Камаз 5320, реєстраційний № НОМЕР_10 ;
- Причіп, реєстраційний № НОМЕР_11 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_12 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_13 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_14 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_15 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_16 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_17 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_18 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_19 , Причіп, реєстраційний № НОМЕР_20 .
Виключно усі номерні знаки автомобілів із причепами згідно договору на оренду транспортних засобів від 2 жовтня 2019 року №0210/19 зафіксовані у наданих позивачем ТТН-ліс у період взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 .
Досіджуючи реальність вчинених між позивачем операцій із ФОП ОСОБА_1 , судом було допитано в якості свідка директора ДП «Тетерівське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_1 .
Так, допитаний в якості свідка директор ДП «Тетерівське лісове господарство» підтвердив факт здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 . Засвідчив, ФОП ОСОБА_1 було надано підприємству усі необхідні документи, що засвідчували його реєстрацію в податковому органі та наявність ресурсів для виконання зобов'язань з перевезення товарів. Усі зобов'язання за договором виконані ФОП ОСОБА_1 вчасно та якісно, будь-яких порушень умов виконання договору перевезення вантажу від 02.10.2019 №3/П не виявлено.
Допитаний в якості свідка ФОП ОСОБА_1 підтвердив взаємовідносини з ДП «Тетерівське лісове господарство» щодо господарських операцій, які він здійснював на користь позивача у період з жовтня 2019 року по травень 2020 року. Зокрема, свідком на запитання представників сторін роз'яснено причини неоформлення трудових відносин із водіями, які фактично здійснювали перевезення продукції на орендованих автомобілях, акцентовано увагу на нетривалому виконанні своїх обов'язків окремими працівниками, через що не було змоги офіційно найняти когось із них на роботу. З окремими водіями був оформлений трудовий договір. Також, на запитання суду свідок повідомив, що автомобілі, на яких здійснювались перевезення, були орендовані у громадянина ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем надано докази реалізації та поставки деревини контрагентам-покупцям. (том. 12-13, т. 14 а с. 1-37)
Суд зауважує, що надані позивачем договори, акти наданих послуг оформлені з дотриманням вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.
Водночас, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.
За висновком суду, результатами виконання ФОП ОСОБА_1 угод з отримання позивачем послуг є укладення ДП «Тетерівське лісове господарство» ряду договорів на поставку, купівлю-продаж лісопродукції відповідним покупцям, що не спростовано контролюючим органом під час перевірки та під час судового розгляду. Вказані обставини жодним чином не порушують договірних засад із контрагентами, жодних недоліків неналежної якості послуг під час їх використання у господарській діяльності не було виявлено.
Відповідачем, в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, вказується на неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_1 господарських операцій на користь ДП «Тетерівський Лісгосп» у зв'язку з відсутністю фізичних та технічних умов (працюючих, основних засобів) для здійснення обсягів робіт, які реалізовано ДП «Тетерівський лісгосп». При цьому доказами, наданими відповідачем, є дані ШС «Податковий блок», згідно яких ФОП ОСОБА_1 за 4 квартал 2019, 2 квартал 2020 не подано звіти 1-ДФ, що вказує на відсутність працюючих. Згідно звіту 1-Ф за 1 квартал 2020 (від 16.04.2020 №5261) чисельність працюючих - 3 особи. Відсутні активи (20-ОПП не подано).
Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його перевізника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є 02.20 Лісозаготівлі, 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про реальність спірних господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 , їх відповідність дійсному економічному змісту та підтвердження необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Із урахуванням встановлених обставин та показань свідків, суд констатує, що на підставі проведених господарських операцій та належним чином складених та оформлених первинних документів позивачем було правомірно визначено фінансовий результат до оподаткування відповідно до чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, зважаючи на підтвердження наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського та податкового обліку, які є достатніми, належними та допустимими доказами, реальності здійснення спірних господарських операцій, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.09.2021 №14424/10-36-07-03-07/00992071, щодо порушення державним підприємством «Тетерівське лісове господарство» пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 417285,00 грн. та пункту 1 Порядку відрахуванння до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприєствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємтсвами та їх об'єднаннями в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1592657,00 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ДП «Тетерівське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_1 , суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагентів
При цьому, суд зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб'єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо тлумачення розумної економічної причини (ділової мети).
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача первинних фінансових документів. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, їх відповідність дійсному економічному змісту та підтвердження необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 01.09.2021 №14424/10-36-07-03-07/00992071, на підставі якого Головним управлінням ДПС у Київській області форми прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №216710703 від 20.09.2021, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання у розмірі 1592657,00 грн, штрафні санкції у розмірі 64697,00 грн. та №216700703 від 20.09.2021, яким позивачу визначено податкові зобов'язання в розмірі 471285,00 грн, штрафні санкції у розмірі 15780,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Суд зауважує, що складення рішення у повному обсязі було відкладено з огляду на таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
Наказом Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2022 №5-од/гс запроваджено особливий (дистанційний) режим роботи в умовах воєнного стану. Відповідно до наказів Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 №49-ктм/гс, від 13.04.2022 №61-ктм/гс, від 30.05.2022 №72-ктм/гс, - суддя Колеснікова І.С. перебувала у відпустці у період з 02.03.2022 по 10.06.2022.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн. (платіжне доручення від 04.10.2021 №3035 на суму 2270,00 грн. та платіжне доручення від № на суму 20430,00 грн.). Оскільки, позов задоволено повністю, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 20.09.2021 №216700703, №216710703.
Стягнути на користь державного підприємства «ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» судові витрати в розмірі 22700 грн. (двадцять дві тисячі сімсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - державне підприємство «ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (ідентифікаційний код 00992071, місцезнаходження: 07820, Київська область, Бучанський район, смт. Пісківка, вул. Філіпова, 36).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 липня 2022 р.