Справа № 953/23737/21
н/п 2/953/1934/22
27 липня 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Садовського К.С.,
за участю секретаря - Калантай Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання батьківства,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), відповідно до якої просить визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису №975 від 08.04.2021 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), виключивши відомості про ОСОБА_3 як батька та вказати батьком дитини у графі «батько» - ОСОБА_2 , у графі «прізвище» - ОСОБА_5 , у графі «по батькові» - ОСОБА_6 , вважати прізвище ім'я по батькові дитини - ОСОБА_7 .
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що з січня 2010 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , однак подружнє життя не склалось через несумісність характерів, різні погляди на сімейне життя, сім'я перестала існувати.
З лютого 2020 року позивач стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_2 , вести з ним спільне господарство, тобто перебувати у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
Під час вагітності ОСОБА_1 стала на облік до жіночої консультації в Харківської міської поліклініці №10. В обмінної медичної картці вагітності батьком дитини був записаний ОСОБА_2 , яким було здано необхідні аналізи. Він піклувався про позивача і робив все необхідне для благополучних пологів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народилася донька - ОСОБА_8 .
Вказує, що ОСОБА_2 , як батько, створює всі умови для здорового фізичного розвитку доньки, проживаємо разом.
09.12.2020 рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб позивача з ОСОБА_3 був розірвано. Однією з підстав розірвання шлюбу стало те, що ОСОБА_1 знаходилась на 23 тижні вагітності від іншого чоловіка.
Зазначає, що під час реєстрації дитини у квітні 2021 року ОСОБА_3 був відсутній в Україні, тому не зміг подати в органи РАЦС заяву про те, що він не є батьком ОСОБА_8 .
Оскільки з часу прийняття рішення про розірвання шлюбу та народженням дитини пройшло два місяці, то при реєстрації дитини в органах РАЦС Харківського міського відділу ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), батьком дитини був записаний ОСОБА_3 .
При цьому вказує, що ОСОБА_3 не заперечує, що він не є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно спільної заяви від 25.05.2021, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Новохатської І.Ю., ОСОБА_3 не визнає себе батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_2 його колишньою дружиною ОСОБА_1 , а відповідач бажає в добровільному порядку визнати батьківство.
Посилається на те, що відділ ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовляє внести зміни до актового запису № 975 від 08.04.202І про народження доньки, посилаючись на відсутність під час державної реєстрації народження дитини спільної заяви з колишнім чоловіком про невизнання батьківства, та спільної заяви з батьком дитини про визнання батьківства.
На підставі викладеного позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом з метою захисту прав дитини.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 справу передано для розгляду судді Садовському К.С.
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особа - відповідача у справі та 10.01.2022 отримано відповідну довідку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, почато підготовче провадження.
Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
28.01.2022 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, де ОСОБА_2 вказує, що проти позову ОСОБА_1 він не заперечує. Зазначив, що з лютого 2020 року він дійсно проживав однією сім'єю з позивачем, вони вели спільне господарство, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_8 . ОСОБА_2 визнає себе батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.02.2022 до канцелярії суду надійшли пояснення за підписом начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), так, проведеною перевіркою по архівним даним відділу виявлено актовий запис про народження № 975 від 08.04.2021 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відомості про батька дитини у внесені відповідності до ст. 133 Сімейного кодексу України.
Відповідно до п. 2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, (зі змінами), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо встановлення факту батьківства та виключення відомості про батька заперечень не має.
Просить розглядати справу за відсутності представника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зв'язку з великою завантаженістю.
Одночасно зазначає, що встановлення батьківства без зазначення конкретних змін, які необхідно внести до актових записів цивільного стану, не тягне за собою внесення відповідних змін.
Ухвалою суду від 14.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, до канцелярії суду подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до канцелярії суду також подав письмову заяву, відповідно до якої визнає батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовними вимогами згоден.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.12.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, місце народження м.Харків) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, місце народження м.Харків) зареєстрований 15 січня 2010 року у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №01 від 15.01.2010. Після розірвання шлюбу залишено позивачу ОСОБА_1 шлюбне прізвище - ОСОБА_10 (а.с.6-7).
Рішення набрало законної сили 12.01.2021.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_9 , про що 08.04.2021 складено відповідний актовий запис №975 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Батьками дитини вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
25 травня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали спільну заяву колишнього подружжя про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Новохатською І.Ю., та зареєстрована в реєстрі за №992, 993.
Відповідно до змісту вказаної заяви, ОСОБА_3 не визнає себе батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_2 його колишньою дружиною ОСОБА_1
ОСОБА_1 підтверджує, що її колишній чоловік ОСОБА_3 не є батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_2 нею дитини (а.с.9).
ОСОБА_1 зверталась із заявою про державну реєстрацію народження дитини та їй було надано відповідь від 23.03.2021 №1824/22.1-10, відповідно до якої Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за результатами розгляду заяви повідомило, що відповідно до частин другої, третьої статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя. Жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства. Відповідно до пунктів 20, 21 глави 1 розділу III "Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні", затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (із змінами), якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня розірвання шлюбу, державна реєстрація народження дитини проводиться у такому самому порядку, як і державна реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі.
Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви колишнього подружжя пре невизнання колишнього чоловіка батьком дитини, а також спільної заяви батьків про державну реєстрацію народження. Якщо колишній чоловік матері дитини не може особисто з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою і яка підтверджує, що він не є батьком дитини, може бути подана через представника або надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності Якщо дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а рішення суду про розірвання шлюбу з колишнім чоловіком, який не є батьком дитини, винесене 09.12.2020, тобто дитина народилась до спливу десяти місяців після розірвання шлюбу, то державна реєстрація народження може бути проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України тільки за наявності спільної заяви з колишнім чоловіком про невизнання його батьком дитини та у разі подання заяви про визнання батьківства.
Відповідно до листа КНП «Міський пологовий будинок №3» Харківської міської ради від 16.12.2021 №396/0/788-21, згідно індивідуальної карти вагітної та породіллі №172 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в графі "Прізвище чоловіка" вказаний ОСОБА_2 1991 року народження.
ОСОБА_2 пройшов обстеження на виявлення серологічних маркерів ВІЛ і рентгенографію органів грудної клітини (а.с.37).
Відповідно до ч. 1 ст.52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними-установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд може встановити батьківство у разі спільного проживання і ведення спільного господарства матір'ю і особою, яка припускається батьком дитини, якщо ця особа приймає участь у вихованні дитини та утримує дитину, а також у разі визнання тим, хто припускається батьком, свого батьківства.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Як встановлено судовим розглядом, дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано лише 09.12.2020, тобто 10 місяців до дати народження дитини не сплинули.
Абзацом 1 ч.3 ст.122 СК України визначено, що подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Станом на дату реєстрації народження дитини ОСОБА_4 , відповідної спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подано не було, у зв'язку зчим ОСОБА_3 вказаний, як батько дитини.
Батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
У ст. 128 СК України насамперед йдеться про «визнання», а не «встановлення» батьківства, адже визнання правовідношення як спосіб захисту ґрунтується на встановленні певних обставин. Відповідно до цього визнання батьківства судом можливе лише завдяки встановленню кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом, у ч. 2 ст. 128 СК України допускаються будь-які докази, які засвідчують походження дитини.
Також, суд бере до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в цій частині.
Як вбачається зі ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Пунктами 6,9 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Преамбула та ст.ст.7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов'язків по вихованню дітей.
Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.
Статтею 138 СК України закріплено право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка. Жінка, яка народили дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Відповідно до ст. 134 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини враховуючи вимоги позивача, а також те, що відповідач визнав позов в частині визнання батьківства, дійшов висновку про те, що позов в частині визнання батьківства підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 2, 3, 4, 5, 12, 13, 19, 49, 81, 141, 206, 263-265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 122, 128, 134 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області 16.11.2007, батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внести зміни до актового запису №975 від 08.04.2021 про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), виключивши відомості про ОСОБА_3 як батька та вказати батьком дитини у графі «батько» - ОСОБА_2 , у графі «прізвище» - ОСОБА_5 , у графі «по батькові» - ОСОБА_6 , вважати прізвище ім'я по батькові дитини - ОСОБА_7 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), місце знаходження: 61058, м.Харків, вул.Сумська, 61, код ЄДРПОУ 23320813.
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено та підписано 29 липня 2022 року.
Суддя К.С.Садовський