Постанова
Іменем України
29 липня 2022 року
місто Київ
справа № 519/1218/20
провадження № 61-18731св21
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Південна філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 21 квітня 2021 року, постановлене суддею Лемцем С. П., та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернувся до суду з позовом до Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (далі - ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний)) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 27 грудня 2016 року він працював на посаді старшого механіка (суднового) плавскладу нсз «Сі Ант» від ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний).
20 березня 2020 року його повідомлено, що посада старшого механіка (суднового) плавскладу нсз «Сі Ант» портового флоту скорочується 29 травня 2020 року.
Наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) про припинення трудового договору від 04 червня 2020 року № 309-ос, його звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників.
ОСОБА_1 вважав звільнення незаконним, оскільки станом на червень-серпень 2020 року у плавскладі нсз «Сі Ант» була передбачена посада старшого механіка, яка закріплена за механіком другого розряду 14493/2015/07 ОСОБА_2 (паспорт моряка серії НОМЕР_1 ), що підтверджується Судновими ролями.
Позивач звертав увагу на те, що він був старшим механіком першого розряду та мав більш високу професійну кваліфікацію в порівнянні з ОСОБА_2 , а також має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , що свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 42 КЗпП України.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) про припинення трудового договору від 04 червня 2020 року № 309-ос;
- поновити його на посаді старшого механіка (суднового) плавскладу нсз «Сі Ант» у ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний);
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 червня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 21 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, Южний міський суд Одеської області у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що скорочено весь підрозділ «Портовий флот», тому немає підстав для застосування переважного права залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 17 листопада 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 21 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- судом апеляційної інстанції не застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі
№ 487/2191/17-ц (провадження № 61-38337св18), щодо обов'язку роботодавця запропонувати працівнику всі вакансії, що відповідають вимогам посади, з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Проте, суди не врахували, що на підприємстві була наявна посада старшого механіка, яку закріплено за механіком другого розряду ОСОБА_2 , тоді як позивач звільнений з посади старшого механіка першого розряду, тобто мав більш високу професійну кваліфікацію та мав статус учасника бойових дій.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) у грудні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 грудня 2021 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого механіка (суднового) плавскладу нсз «Сі Ант» від ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний)з 27 грудня 2016 року.
Наказом ДП «АМПУ» від 02 жовтня 2019 року № 207/10 «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» запроваджені зміни в організації виробництва і праці в частині оптимізації штатної чисельності працівників підприємства.
Розпорядженням ДП «АМПУ» від 15 січня 2020 року № 3/10 зобов'язано начальників відокремлених підрозділів ДП «АМПУ» розробити та надати до департаменту по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ» програми етапності оптимізації штатної чисельності відокремлених підрозділів з урахуванням доведених показників проєкту фінансового плану на 2020 рік.
На виконання зазначених наказу та розпорядження ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) 20 січня 2020 року подала до ДП «АМПУ» рапорт щодо погодження внесення змін до штатного розпису Південної філії. Листом від 03 лютого 2020 року ДП «АМПУ» (апарат управління) погодило внесення запропонованих змін до штатного розпису філії.
Наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 07 лютого 2020 року № 36/27 «Про зміни в організації виробництва та праці» з 29 травня 2020 року зі штатного розпису скорочено структурний підрозділ «Портовий флот», до якого входять посади фахівців та берегових матросів берегового складу, плавпричали ПП-7, ПП-8, ПРП-52, плавсклади пбк «Арктур», злв «ПС-323», нсз «Еколог», нсз «Сі Ант» (у тому числі посада старшого механіка (суднового)), снн «Одессос», р/к «Бриз», понтон № 1 «Стахановець Петраш».
Наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 19 березня 2020 року № 81/27 «Про скорочення штату та чисельності працівників» попереджено про наступне вивільнення з 28 травня 2020 року працівників структурного підрозділу «Портовий флот».
25 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення, проте відмовився ознайомлюватися зі списком вакантних посад та з наказами ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 19 березня 2020 року № 81/27 «Про скорочення штату та чисельності працівників», від 06 березня 2020 року № 66/27 «Про внесення змін до штатного розпису», відповідно до якого у штатний розпис філії з 29 травня 2020 року вводився структурний підрозділ «Портовий флот», у якому передбачено посаду старшого механіка (суднового) плавскладу екіпажу суден № 2 (нсз «Еколог», нсз «Сі Ант», р/к «Бриз», снн «Одессос», понтон № 1 «Стахановець Петраш»), про що складено акти від 25 березня 2020 року № № 1, 2.
Надалі, в період з 25 березня 2020 року до дня звільнення ОСОБА_1 неодноразово пропонувалися вакантні посади Південної філії і інших відокремлених підрозділів ДП «АМПУ», однак позивач відмовився від переведення на ці посади.
Рішенням профспілкового комітету профспілки працівників Южненської філії ДП «АМПУ» (АМП «Южний») від 20 травня 2020 року, оформленим протоколом № 15, надано згоду на розірвання трудового договору та звільнення старшого механіка (суднового) плавскладу нсз «Сі Ант» портового флоту ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) про припинення трудового договору від 04 червня 2020 року № 309-ос, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Право, застосоване судом
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
В оцінці правомірності звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, обґрунтовував незаконність його звільнення недотриманням відповідачем вимог статті 42 КЗпП України, оскільки, на його переконання, він мав переважне право на призначення на новостворену посаду, оскільки мав більш високу кваліфікацію та досвід аніж механік другого розряду ОСОБА_2 .
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок, що оскільки наказом від 07 лютого 2020 року № 36/27 скороченню підлягав повністю увесь підрозділ «Портовий флот», тому не було підстав для застосування переважного права на залишення на роботі.
Отже, суди розглянули справу в межах пред'явлених позовних вимог, надали оцінку всім доводам та підставам позову і зробили правильні висновки про дотримання відповідачем при звільненні позивача вимог частини першої статті 42 КЗпП України та про відмову в задоволенні позову із наведених ОСОБА_1 підстав. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17-ц (провадження
№ 61-38337св18).
У зазначеній постанові Верховний Суд зробив такі висновки: «При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Отже, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника». У справі № 487/2191/17-ц (провадження
№ 61-38337св18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов'язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не посилався в позовній заяві на порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України та такі підстави позову не були предметом розгляду в суді першої інстанції, та, відповідно, в суді апеляційної інстанції, тому постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17-ц (провадження № 61-38337св18) не є релевантною, а висновки зроблені у цій постанові не підлягають застосуванню у цій справі.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій, на виконання вимог трудового законодавства щодо перевірки дотримання відповідачем норм статті 49-2 КЗпП України, встановили, що наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 06 березня 2020 року № 66/27 «Про внесення змін до штатного розпису» з 29 травня 2020 року у штатний розпис ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) введено нову організаційну структуру - підрозділ «Портовий флот» з новою структурною схемою, штатним розписом, посадовими інструкціями.
Отже, у результаті запроваджених змін в організації виробництва і праці повністю скорочено структурний підрозділ «Портовий флот», в структурній схемі якого була зокрема і посада, яку займав позивач, - старший механік (судновий) плавскладу нсз «Сі Ант», та введено фактично новий підрозділ «Портовий флот», в структурі якого, зокрема, передбачено три штатні одиниці посади «старший механік (судновий)» плавскладу екіпажу суден № 2 (нсз «Еколог», нсз «Сі Ант», р/к «Бриз», понтон № 1 «Стахановець Петраш»).
Також суди встановили, що наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 14 квітня 2020 року № 193/27-АГ утворено комісію з розгляду заяв кандидатів (працівників, які підлягають скороченню) на заміщення вакантних посад. Ця комісія створена з метою забезпечення новоствореного підрозділу «Портовий флот» працівниками, а також задля сприяння першочерговому працевлаштуванню працівників, які підлягали скороченню на підставі наказу від 18 березня 2020 року № 81/27 «Про скорочення штату та чисельності працівників».
Наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 09 квітня 2020 року № 119/27 затверджено Положення про порядок розгляду заяв кандидатів (працівників, які підлягають скороченню) на заміщення вакантних посад з метою забезпечення конкурентності, справедливості, неупередженості та прозорості при прийнятті рішення стосовно заміщення вакантних посад працівників. Згідно з пунктом 7.13 цього Положення основними завданнями комісії є, зокрема, прийняття заяв від кандидатів на заміщення вакантних посад, їх розгляд та прийняття рішення щодо відповідності кандидата на заміщення вакантної посади. Відповідно до пунктів 8.10, 8.12 зазначеного Положення рішення комісії є підставою для укладення трудового договору або переведення працівника на вакантну посаду, що оформлюється наказом начальника філії. Рішення комісії може бути оскаржено кандидатом у порядку, встановленому законодавством України.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що створення зазначеної комісії було додатковим заходом роботодавця, спрямованим на максимальне працевлаштування своїх працівників, які підлягали скороченню, та які виявили бажання продовжувати свою роботу на підприємстві подавши заяви до комісії з розгляду заяв кандидатів (працівників, які підлягають скороченню) на заміщення вакантних посад.
Ця комісія розглядала заяви кандидатів на заміщення, зокрема, посади старшого механіка (суднового) плавскладу екіпажу № 2 (нсз «Еколог», нсз «Сі Ант», р/к « Бриз », снн «Одессос», понтон № 1 «Стахановець Петраш») структурного підрозділу «Портовий флот», на яку, в подальшому, на підставі рішення комісії переведено ОСОБА_2 , що підтверджується наказом ПФ ДП «АМПУ» (АМП Південний) від 18 травня 2020 року № 241-ос.
Кандидатура ОСОБА_1 на заміщення, зокрема, посади старшого механіка (суднового) плавскладу екіпажу № 2 (нсз «Еколог», нсз « Сі Ант », р/к « Бриз », снн «Одессос», понтон № 1 «Стахановець Петраш») комісією з розгляду заяв кандидатів (працівників, які підлягають скороченню) на заміщення вакантних посад не розглядалася, оскільки позивач не подавав заяви про його переведення на цю чи іншу посади.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано врахували, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалися вакантні посади, зокрема й посада старшого механіка (суднового) плавскладу Екіпажу суден № 2 (нсз «Еколог», нсз «Сі Ант», р/к «Бриз», понтон № 1 «Стахановець Петраш»), від ознайомлення з якими ОСОБА_1 відмовився. Позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що він виявив бажання перевестися на будь-яку вакантну посаду, однак відповідач йому безпідставно відмовив.
З наведених підстав, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача, оскільки у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; позивача попереджено за два місяці про наступне вивільнення; ОСОБА_1 з 25 березня 2020 року до фактичного дня звільнення неодноразово пропонувалися на ознайомлення вакантні посади Південної філії і інших відокремлених підрозділів ДП «АМПУ», проте позивач відмовився від усіх запропонованих посад; підстав для застосування переважного права залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України не було, оскільки скорочено весь підрозділ «Портовий флот».
Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з ухваленими судовими рішеннями, а також до необхідності здійснення переоцінки досліджених судами першої та апеляційної інстанцій доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
У справі, що переглядається, Верховний Суд врахував висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений к постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) згідно з яким: «Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору». Втім, у зазначені справі, Верховний Суд не встановив підстав для скасування оскаржуваних рішень та закриття провадження у справі, оскільки процесуальні дії здійснювалися під час розгляду справи судом саме представниками тієї юридичної особи, філія якого була зазначена позивачем як відповідач у справі. Такі ж недоліки судового розгляду допущені судами під час розгляду цієї справи.
Втім, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить відповідних доводів, а підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги, передбачених у частині третій статті 400 ЦПК України, Верховний Суд не встановив.
Водночас пред'явлення у цій справі позову до філії юридичної особи істотно не вплинуло на вирішення цього спору, оскільки процесуальні дії здійснювалися адвокатом Донченко Наталею Сергіївною, яка представляла інтереси саме юридичної особи- ДП «АМПУ» на підставі довіреності від 23 грудня 2020 року, строком її дії до 31 грудня 2021 року, а також з огляду на те, що ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами першої та апеляційної інстанцій, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовому висновку Верховного Суду, викладеному у зазначеній у касаційній скарзі постанові.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Підстави для розподілу судових витрат не встановлені.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 21 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак