іменем України
20 липня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/9743/21
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/47/22
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Поклад Д.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство ”Альфа-Банк”
треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 20 жовтня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зазначивши при цьому третіми особами приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В., приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. У позові ОСОБА_1 просила: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2903 від 29.08.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” коштів у розмірі 216 780 грн. 53 коп. Також позивач ставила питання про стягнення з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Заявою, яка надійшла до суду першої інстанції 15.09.2021 року (а.с.61-63), ОСОБА_1 змінила предмет позову шляхом стягнення з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на її користь 216 780 грн. 53 коп., в рахунок повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню. Решту позовних вимог, зазначених у позовній заяві, ОСОБА_1 залишила без змін, і підтримала їх у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона не укладала договорів ні з Акціонерним товариством ”Укрсоцбанк”, ні з Акціонерним товариством ”Альфа-Банк”, як зазначено у спірному виконавчому написі нотаріуса; жодних претензій, вимог про сплату боргу від відповідача ОСОБА_1 не отримувала; нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірності заявлених вимог; наданий нотаріусу відповідачем кредитний договір нотаріально не посвідчений; лист про вчинення виконавчого напису позивачу не направлявся; в матеріалах нотаріальної справи відсутній первинний документ про отримання позивачем коштів від АТ ”Укрсоцбанк”; напис вчинений після спливу трирічного строку позовної давності. Оскільки відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., виконавче провадження №63161045 було закінчено 20.10.2020 року, і заборгованість в сумі 216 780 грн. 53 коп. була сплачена в повному обсязі, ОСОБА_1 , крім вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. №2903 від 29.08.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” коштів в розмірі 216 780 грн. 53 коп., просила також стягнути з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на її користь 216 780 грн. 53 коп. в рахунок повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.10.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову відмовлено (а.с.109).
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.10.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ''Альфа-Банк” про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Судом визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. від 29.08.2020 року, зареєстрований у реєстрі за №2903, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованість за кредитним договором №935/1-071 від 23.07.2007 року, що виникла за період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року, в сумі 216 780 грн. 53 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство ”Альфа-Банк” просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.10.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” вказують, що Деснянським районним судом м.Чернігова було безпідставно визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. від 29.08.2020 року, зареєстрований у реєстрі за №2903, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованість за кредитним договором № 935/1-071 від 23.07.2007 року, що виникла за період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року, в сумі 216 780 грн. 53 коп., таким, що не підлягає виконанню. Апелянт стверджує, що в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції було покладено той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 ”Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, є нечинною, і вказана обставина є достатньою підставою для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Проте, подаючи відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , апелянт звертав увагу суду на той факт, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 є чинною. А отже, як вказує апелянт, факт чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 ”Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” доведено у встановленому цивільно-процесуальним законом порядку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що дана обставина була повністю проігнорована судом першої інстанції при розгляді даної справи. Апелянт стверджує, що при розгляді даної справи по суті судом першої інстанції необґрунтовано не було застосовано положення Розділу ''Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин'' Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Переверзєв О.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 , представник відповідача Акціонерного товариства ”Альфа-Банк”, треті особи, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Від представника відповідача Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” (а.с.213).
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 29.08.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ''Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №935/1-071 від 23.07.2007 року, укладеним нею із первісним кредитором, а саме, Акціонерно-комерційним банком ”Укрсоцбанк”, правонаступником всіх прав та обов'язків якого за вказаним кредитним договором є Акціонерне товариство ”Альфа-Банк” на підставі Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ ”Укрсоцбанк” від 15.10.2019 року про реорганізацію АТ ”Укрсоцбанк” шляхом приєднання до АТ ”Альфа-Банк”. Загальна сума заборгованості - 216 780 грн. 53 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 139 180 грн.; прострочена заборгованість за відсотками та комісією - 76 100 грн. 53 коп.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0 грн. 00 коп.; строкова заборгованість по відсоткам та комісією - 0 грн. 00 коп.; штрафні санкції - 0 грн. 00 коп.; сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення нотаріального напису - 1 500 грн. 03 коп. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року (а.с.32).
На виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, який має силу виконавчого документа, 29.09.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2903, виданого 29.08.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості в розмірі 216 780 грн. 53 коп. (а.с.26).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 20.10.2020 року вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.66).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов висновку, що із встановлених судом обставин справи вбачається, що укладений між банком та позивачем кредитний договір №935/1-071 від 23.07.2007 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то за даних обставин, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку із недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Оскільки вказана обставина є самостійною підставою для визнання оскаржуваного виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. від 29.08.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за №2903, таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року, при вирішенні даного спору по суті суд прийняв до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 у справі №172/1652/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 № 158/2157/17.
Доводи апеляційної скарги стверджують, що в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції було покладено той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 ”Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, є нечинною, і вказана обставина є достатньою підставою для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Проте, подаючи відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , апелянт звертав увагу суду на той факт, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 є чинною. А отже, як вказує апелянт, факт чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 ”Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” доведено у встановленому цивільно-процесуальним законом порядку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що дана обставина була повністю проігнорована судом першої інстанції при розгляді даної справи. Апелянт стверджує, що при розгляді даної справи по суті судом першої інстанції необґрунтовано не було застосовано положення Розділу ''Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин'' Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, апеляційний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №751/5727/20, провадження №61-13976св21.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України ”Про нотаріат” (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року, скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 ”Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині ”а після слів ”заставлене майно” доповнити словами ”(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)”; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: ”1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу”, п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: ”Доповнити перелік після розділу ”Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами” новим розділом такого змісту: ”Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості”.
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 ”Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17, провадження №12-5гс21.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 29.08.2020 року, тобто, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) - ”Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно”, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання”.
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19, від 15.05.2020 року у справі №158/2157/17, провадження № 61-14105св18, від 21.10.2020 року у справі №172/1652/18, провадження № 61-16749св19, від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17, провадження № 12-5гс21.
Позивач ОСОБА_1 вказувала на дану обставину у позовній заяві, яку обґрунтовано було прийнято до уваги судом першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року є необґрунтованим, та його висновки не узгоджуються із положеннями норм права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
З врахуванням норм права, які регулюють питання розподілу судових витрат між сторонами, а також висновків Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, суд першої інстанції погодився із викладеними у відзиві доводами представника відповідача про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. є явно неспівмірним із складністю даної справи, та обгрунтовано вважав, що стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн. у відшкодування документально підтверджених витрат на правничу допомогу є адекватною та достатньою компенсацією вказаних витрат.
На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з'ясованих судом обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході розгляду судом даної справи.
За надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено 8 000 грн. (а.с.198) адвокату Переверзєву О.О. (договір про надання правничої допомоги від 06.01.2022 року (а.с.178)). При цьому, позивачем надано акт від 06.01.2022 року прийняття-передачі наданих послуг, судових витрат (суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 06.01.2022 року) (а.с.201), із детальним зазначенням наданої правової допомоги ОСОБА_1 на стадії апеляційного перегляду справи, а також квитанцію до прибуткового касового ордера від 06.01.2022 року (а.с.198), відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 8 000 грн. за надання правової допомоги. Повноваження адвоката Переверзєва О.О. у суді апеляційної інстанції підтверджено ордером серії СВ №1003588 від 13.01.2022 року (а.с.174).
Відповідно до приписів ч.4,ч.5,ч.6 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналізуючи норми права, які регламентують розподіл судових витрат між сторонами, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката Переверзєва О.О. у зв'язку із їх неспівмірністю в суді апеляційної інстанції стороною відповідача не заявлялось.
На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн. є співмірними, у розумінні приписів ч.4 статті 137 ЦПК України, та обґрунтованими. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” необхідно залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.10.2021 року необхідно залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн. в рахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн. в рахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: