про закриття касаційного провадження
27 липня 2022 року
м. Київ
справа №360/1040/20
провадження № К/9901/27836/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (суддя Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Гайдар А.В., Компанієць І.Д.)
у справі № 360/1040/20
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Луганській області
про визнання протиправною та скасування постанови
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області, в якому просив суд визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 20 лютого 2020 року № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 75 568 грн.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задоволено повністю.
3. Головне управління Держпраці у Луганській області з судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року й ухвалити нове рішення про відмову у позові.
4. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 15 грудня 2017 року, номер запису 23780000000001304, основний вид економічної діяльності 46.37 - оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, місце проживання: АДРЕСА_1 .
6. Згідно з витягом з Реєстру платників єдиного податку від 15 грудня 2017 року податкова адреса ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 .
7. 19 грудня 2019 року до Головного управління Держпраці у Харківській області надійшла заява ОСОБА_2 , в якій зазначено, що вона працювала менеджером з продажу інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з березня 2018 року, який належить ФОП ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . При цьому ФОП ОСОБА_1 не оформив з ОСОБА_2 належним чином трудові відносини, що є порушенням чинного законодавства. На підставі зазначеного, ОСОБА_2 просила провести перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 та притягнути його до відповідальності.
8. Листом Головного управління Держпраці у Харківській області від 23 грудня 2019 року № К-1452/02.02/12-08/ НОМЕР_1 направлено вищезазначену заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Луганській області, оскільки місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 - Луганська область, а відповідно до Положення про Головне управління Державної служби з питань праці в області повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.
9. На підставі вказаної заяви та вимог підпункту 1, 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823), Головним управління Держпраці у Луганській області прийнято наказ від 07 лютого 2020 року № 62 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 », метою якого є перевірка додерження законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (пункт 3 наказу) за адресою: АДРЕСА_1 .
10. 07 лютого 2020 року відповідач склав направлення на проведення інспекційного відвідування № 01-17/89, відповідно до якого початок інспекційного відвідування - з 07 лютого 2020 року, а закінчення - 20 лютого 2020 року.
11. Також 07 лютого 2020 року інспектором праці Башинською О.В. (далі - інспектор) складено вимогу № ЛГ 4569/34/ПД про надання/поновлення документів, в якій зазначено, що інспектором проводиться інспекційне відвідування позивача з 09:00 год 07 лютого 2020 року по 09:00 год 14 лютого 2020 року та зазначено перелік документів, які необхідно надати до управління.
12. Відповідно до поштової накладної, опису вкладення, квитанції та службового чеку, зазначену вимогу направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , 07 лютого 2020 року о 15:07 год, трек номер відправлення: 9310006914294.
13. Згідно з інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) зазначене відправлення за трек номером 9310006914294 вручено особисто позивачу 10 лютого 2020 року.
14. На підтвердження обставин щодо неможливості отримання особисто позивачем 10 лютого 2020 року вимоги № ЛГ 4569/34/ПД за адресою: АДРЕСА_1, позивачем надано виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 14 квітня 2020 року з особистого рахунку, які відображають рух коштів позивача в період з 08 лютого 2020 року по 15 лютого 2020 року в м. Харкові.
15. 20 лютого 2020 року о 10 год 00 хв інспектором складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20 лютого 2020 року №ЛГ4569/34/НД (далі - Акт), в якому зазначено, що інспекційне відвідування неможливо було провести у зв'язку з створенням перешкод у діяльності інспектора, а саме:
- ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів: вимога від 07 лютого 2020 року № ЛГ 4569/34/ПД;
- відсутність об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).
16. В акті не зазначено осіб, які можуть підтвердити факт перешкоджання.
17. 20 лютого 2020 року т.в.о. начальника, заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області винесено постанову від 20 лютого 2020 року №ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС, якою на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20 лютого 2020 року № ЛГ4569/34/НД встановлено факт створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питання фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , у зв'язку з чим на нього накладено штраф на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України у розмірі 75568,00 грн.
18. Відповідно до поштової накладної, опису вкладення, квитанції та службового чеку акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20 лютого 2020 року №ЛГ4569/34/НД та постанову від 20 лютого 2020 року № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , 20 лютого 2020 року о 15:44 год, трек номер відправлення: 9310006941453.
19. Згідно з інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) зазначене відправлення за трек номером 9310006941453 вручено члену сім'ї 24 лютого 2020 року.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що в порушення частини 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідачем призначено та здійснено спробу проведення інспекційного відвідування позивача не за місцем провадження ним господарської діяльності: АДРЕСА_2 (відомості щодо якого є в загальному доступі - в реєстрі платників єдиного податку, що не спростовує відповідач), а за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 .
21. З показань свідка ОСОБА_3 судом встановлено, що в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.02.2020 нею помилково зазначено про присутність позивача під час складання зазначеного акту, а отже, позивачу про винесення зазначеного акту стало відомо лише 24.02.2020, тобто вже після розгляду питання про накладення на нього штрафу за результатами розгляду акту.
Таким чином, відповідачем в порушення вимог пункту 15 Порядку № 823 не повідомлено позивача про винесення акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та не надано часу для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням..
22. Суд апеляційної інстанції відзначив, що факт перешкоджання позивачем проведенню інспекційного відвідування 20 лютого 2020 року не підтверджений належними доказами, в зв'язку з чим і застосування штрафу з цієї підстави є необґрунтованим.
23. Перший апеляційний адміністративний суд відзначив, що судом першої інстанції помилково застосовані до спірних правовідносин норми Порядку № 509, які були виключеними (пункти 5-8) на час виникнення спірних правовідносин. Однак це не вплинуло на правильність остаточних висновків суду першої інстанції про те, що відповідач не довів законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
IV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
24. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 лютого 2020 року у м. Лисичанськ інспектор праці ОСОБА_3., нібито у присутності позивача, склала Акт про неможливість інспекційного відвідування № 4569/34/НД, в якому зазначено, що позивач створив перешкоди у проведенні інспекційного відвідування. У той же день відповідачем, на підставі зазначеного акту, прийнято постанову № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 75568,00 грн.
Позивач вважає, що у відповідача не було жодних підстав для прийняття постанови про накладення штрафу, вона є протиправною і підлягає скасуванню.
25. Відповідач зазначав про те, посадовими особами Управління неухильно дотримано норми матеріального та процесуального права під час підготовки до інспекційного відвідування, спроб його проведення та прийняття рішення про накладення штрафу. Всі дії та рішення посадових осіб управління відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
26. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що суди під час ухвалення оскаржених судових рішень не взяли до уваги позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а, де міститься посилання на те, що підтвердження вчинення позивачем перешкод при здійсненні інспекційного відвідування є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 265 КЗпП України. Також скаржник стверджує, що поштова кореспонденція фактично направлялася позивачу за належною адресою.
27. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про відсутність підстав для касаційного перегляду судових рішень та зазначає, що посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а як на підставу для касаційного оскарження, скаржник лише вказав, що у цій постанові Верховний Суд виклав висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто здійсненні перешкод у проведенні інспекційного відвідування. При цьому скаржник не зазначив яку саме правову позицію сформував Верховний Суд та щодо застосування якої саме норми права. Також відповідач не зазначив в якій частині суд апеляційної інстанції мав врахувати правову позицію Верховного Суду. У справі, на яку послався скаржник, судами усіх інстанцій було встановлено факт доведеності вчинення суб'єктом господарювання перешкод у проведенні уповноваженим органом інспекційного відвідування.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
29. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
30. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
31. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
32. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
33. У постанові від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
34. Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
35. Так, у цій справі Управління Держпраці у Луганській області, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилалося на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №200/11885/18-а.
36. Касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України для ретельної перевірки чи дійсно, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
37. У справі №200/11885/18-а оскаржувалася постанова Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу за порушення абзацу 7 частини другої 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, а саме створення перешкоди у діяльності інспекторів праці у вигляді ненадання для ознайомлення книжки, реєстри та документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містить інформацію/відомості з питань, що є предметом інспекційного відвідування.
38. У постанові Верховного Суду у вказаній справі колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про законність постанови про накладення штрафу у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Буд групп" притягнуто до відповідальності за ненадання документів на виконання вимоги, що в подальшому позбавило можливості провести захід контролю. Вимогу про витребування документів для проведення інспекційного відвідування позивач отримав, будь-яких дій, спрямованих на її виконання не здійснив, питання щодо притягнення позивача до відповідальності вирішувалося у присутності його представника, що свідчить про обізнаність позивача про порушення, за які його притягнуто до відповідальності.
39. Натомість у справі №360/1040/20 суд апеляційної інстанції зробив висновки про те, що відповідачем не доведено того, що взагалі була спроба провести інспекційне відвідування, а також факт перешкоджання ФОП ОСОБА_1 проведенню інспекційного відвідування 20 лютого 2020 року не підтверджений належними доказами.
40. Оскільки обов'язок доказування правомірності прийняття постанови про накладення штрафу покладається саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень, а відповідач, у свою чергу, не надав відповідних доказів, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованою постанову про накладення штрафу.
41. Отже, інше вирішення судами першої та апеляційної інстанцій спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справи №200/11885/18-а обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів.
42. Аналіз зазначеної відповідачем постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а, на яку зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили підхід, неодноразово висловлений Верховним Судом при розгляді цієї категорії спорів.
43. Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
44. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
45. З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.
46. Колегія суддів вважає, що інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій. При цьому у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КА України.
47. Так, у разі, якщо скаржник вважав, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі мало бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на їх думку, останні є недопустимим з, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
48. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність ії (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
49. Касаційна скарга Управління Держпраці у Луганській області не містить вищевказаного обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
50. За таких обставин, підлягає задоволенню клопотання позивача про закриття касаційного провадження у цій справі.
З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження задовольнити.
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 360/1040/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб