27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 813/1459/18 пров. № А/857/9288/22
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Глушко І.В., Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року (ухвала прийнята у м. Львові судом у складі головуючого судді Москаля Р.М.) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року позов задоволено частково. зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 11.10.2017 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; суд відмовив в задоволенні інших позовних вимог позивача.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 дійшла висновку про необхідність відступити від згаданої практики Верховного Суду України щодо застосування строків звернення до суду та вказала, що відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.20.2009.
За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду врахував описані висновки Великої Палати Верховного Суду та прийняв постанову від 27.08.2020, якою скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суд від 20.09.2018; а справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 суд прийняв рішення та адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 07.10.2009 з одночасним її перерахунком відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Дане рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021.
На примусове його виконання рішення суду в цій справі суд 23.12.2018 та 31.05.2021 видав виконавчі листи. За заявою представника ОСОБА_1 орган державної виконавчої служби - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №813/1459/18 від 23.12.2018.
До суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій представник позивача просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №813/1459/18 та зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення у справі №813/1459/18. Заява обґрунтована тим, що рішення суду від 19.06.2018 та 20.11.2020 у справі №813/1459/18 належним чином та в повному обсязі не виконане, а саме не здійснено належним чином поновлення та виплата пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» з 07.10.2009 з одночасним її перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року у задоволені заяви - відмовлено.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву про встановлення судового контролю задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першої статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу.
Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.
Приписами статті 382 КАС України не передбачено право позивача на звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю з виконанням рішення, зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд на стадії прийняття рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині вказується про порядок і строк виконання рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Відтак, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може лише під час прийняття рішення у справі.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
У даному випадку при ухваленні рішення судом судовий контроль не встановлювався.
Відтак, суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №813/1459/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний