Справа № 640/35372/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т.
28 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Лічевецького І.О. та суддів - Оксененка О.М., Єгорової Н.М., при секретарі - Шуст Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 03.01.2016 №09 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми та самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 20.03.2016 №600 «Про результати службового розслідування»;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.07.2018 №1297 «Про призначення службового розслідування»;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2019 №564 «Про призначення службового розслідування».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропуску та доданням відповідних доказів на підтвердження зазначеного.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними.
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт зазначає, що про існування оскаржуваних наказів та їх змісту йому стало відомо лише 2 листопада 2021 року, після витребування його представником копій документів з Міністерства оборони України, оскільки з 02.01.2016 року посадові особи військової частини А0356 з ним не зв'язувалися, оскаржувані накази у встановленому порядку йому не доводилися.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 26 липня 2022 року.
Від військової частини НОМЕР_2 відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даному випадку строк звернення до суду становить місячний строк.
Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Подане позивачем до суду першої інстанції письмове клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду вмотивоване тим, що про існування оскаржуваних наказів та їх змісту йому стало відомо лише 2 листопада 2021 року, після витребування його представником копій документів з Міністерства оборони України, оскільки з 02.01.2016 року посадові особи Військової частини А0356 з ним не зв'язувалися, оскаржувані накази у встановленому порядку йому не доводилися.
Визнаючи вказані причини пропуску строку неповажними, суд першої інстанції виходив із того, що із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що позивач 17 липня 2020 року звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просив визнати протиправним та скасувати пункт 16 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2019 року №177, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачу про порушення його прав було відомо щонайменше з моменту подання позову у адміністративній справі 640/16362/20, проте до суду позивач звернувся із порушенням строку звернення.
Звертаючись з апеляційною скаргою позивач наводить доводи та обґрунтування, які вже були зазначенні в клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду. Додатково зазначає, що під час розгляду справи 640/16362/20 Окружним адміністративним судом міста Києва, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.07.2018 року №1297 «Про призначення службового розслідування» не досліджувався, оскільки зазначений наказ було долучено до матеріалів справи лише в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що йому не було відомо про існування наказів, які він оскаржує та зазначає, що встановлення строків звернення до суду законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Позивачем докази поважності причин, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк не надано.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції звернув увагу на тривалу відсутність інтересу з боку позивача про наслідки службового розслідування щодо нього, що свідчить про його власну бездіяльність.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції та зазначає, що реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду у встановлений законодавством строк, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 1. частини першої статті 315, частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Судді О.М.Оксененко
Н.М.Єгорова