28 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/15926/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (м. Дніпро, суддя Олійник В.М.) у справі № 160/15926/21
за позовом ОСОБА_1
до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
08 вересня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасовано рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 № 357-6/VIII «Про відмову у надані дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної, ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Межиріцьку сільську раду у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 №357-6/VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язано Межиріцьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з урахуванням висновків суду, які викладені у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Межиріцької сільської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що конструкція норми ч. 7 ст. 118 ЗК України не передбачає для відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, у випадку отримання клопотання, альтернативного варіанту поведінки.
Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - винести рішення, або відмовити у його винесенні, існує лише один правомірний варіант поведінки. Тобто, повноваження відповідача у процедурі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є дискреційними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача, як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов'язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.
Дійшовши висновку про протиправність та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції не врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №819/654/17.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Скаржник також зазначив, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Висновки суду першої інстанції стосовно не співмірності суми витрат на правову допомогу зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, їх не відповідності критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, по суті є втручанням у договірні відносини між сторонами (позивачем та адвокатським об'єднанням), що є неприпустимим.
Скаржник просить:
- скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі №160/15926/21 в частині зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з урахуванням висновків суду, які викладеш у рішенні, та відмови у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката;
- прийняти в цих частинах нове рішення, яким зобов'язати Межиріцьку сільську раду у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ;
- стягнути з Межиріцької сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7860 грн.;
- стягнути з Межиріцької сільської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 454,00 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1362,00 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2625,00 гривень.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити без змін рішення суду перш інстанції. Зазначає, що зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача. Подані позивачем документи в сукупності не містять обґрунтованої та об'єктивної суми витрат на правову допомогу, які були вчинені адвокатом, як такі, що неминуче мали бути вчинені адвокатом для відновлення прав клієнта. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір гонорару за отриману правничу допомогу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до Межиріцької сільської ради із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
До вказаного клопотання було додано: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Клопотання позивача було зареєстровано за вх. №43 від 11.01.2021 р.
Рішенням відповідача від 30.03.2021 року № 357-6/VIII «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території, Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, площею 2,00 га, сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради, у зв'язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
Також, рішенням 30.03.2021 № 357-6/VIII рекомендовано ОСОБА_1 згідно зі абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України дану земельну ділянку взяти в оренду.
Представник позивача Марченко В.О. звернувся до сільського голови Межиріцької об'єднаної територіальної громади Павлоградського: району Дніпропетровської області із запитом від 12.03.2021 за вих. № 20 щодо надання наступної інформації відповідно до норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: копії схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв'язку з невідповідністю якої було підготовлено проект рішення Межиріцької сільської ради «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
Листом від 15.03.2021 № 153 Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області повідомив позивачу, що запитувану інформацію заявник має право отримати у Відділі містобудування і архітектури, економічного розвитку, адміністративних послуг, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
02.07.2021 р. за вих. №112 представником позивача було направлено запит на отримання публічної інформації до Сільського голови Межиріцької ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області щодо надання наступної інформації відповідно до норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: завіреної копії схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв'язку з невідповідністю якої було прийнято рішення Межиріцької сільської ради № 357-6/VIII від 30.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
Листом від 07.07.2021 №351 Виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надано відповідь на запит за вх. №112 від 02.07.2021 р. та схеми планування території Булахівської сільської ради в масштабі М1:100000, та рекомендовано для отримання більш розширеної інформації звернутись до Відділу містобудування і архітектури, економічного розвитку, адміністративних послуг, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Не погодившись із рішенням Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 №357-6/VIII, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, оскільки:
- в оскаржуваному рішенні міститься лише посилання на п. 2 абз. 2 ст. 134 ЗК України та не зазначено жодної з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність такого рішення;
- схема землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, на яку посилається відповідач, в оскаржуваному рішенні відсутня;
- матеріали справи не містять схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ. Обставини відсутності в управлінні Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вказаної схеми та техніко-економічного обґрунтування додатково підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.09.2021 № 29-4-0.222-7595/2-21 та листом Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21.09.2021 №01-10-1479/0/334-21;
- відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про невідповідність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ;
- суд не вправі підміняти повноваження відповідача, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність задоволенню не підлягають. Разом з тим, з метою належного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відмовляючи у відшкодуванні заявленої позивачем суми витрат на надання професійної (правничої допомоги) у сумі 7860,00 грн., суд виходив з того, що перелічені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7860,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Окрім того, позивачем не надано доказів оплати витрат адвокату на виконання договору та акту №1 приймання-передачі.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в містах - не більше 0,10 га.
Відтак, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача, підставою для прийняття оскарженого рішення визначено, як невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади.
Визначення поняття "документація із землеустрою (землевпорядна документація)" наведено у статті 1 Закону України "Про землеустрій", якою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
До видів документації із землеустрою належать, серед іншого, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно зі статтею 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються щодо території відповідного району, села, селища, міста.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель району розробляються за рішенням районної ради.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці включає:
а) завдання на складання схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці;
б) пояснювальну записку;
в) рішення відповідного органу місцевого самоврядування про розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці;
г) характеристику природних умов адміністративно-територіальної одиниці;
ґ) інформацію про сучасний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (включаючи обмеження у використанні земель);
д) картограму категорій земель у розрізі угідь у межах відповідної території;
е) картограму агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів;
є) еколого-економічне обґрунтування використання та охорони земель;
ж) техніко-економічні показники схеми землеустрою;
з) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
и) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці;
і) схему запланованих заходів щодо раціонального використання та охорони земель;
ї) матеріали погодження схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, визначені статтею 186 ЗК України.
Відтак, аналіз наведених норм Закону України "Про землеустрій" дає підстави для висновку, що схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування є одним із видів документації із землеустрою, який розробляється з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
З наведених положень слідує, що схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці є документацією із землеустрою, яка розробляється щодо території відповідного району, села, селища, міста за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Разом з тим, жодних доводів з приводу того, у чому саме полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, відповідач у оскарженому рішенні не навів та обґрунтованих пояснень з приводу правомірності прийнятого рішення до суду не надав, що свідчить про протиправність прийняття спірного рішення.
Щодо правомірності зобов'язання відповідача у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, колегія суддів зазначає, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
В даній справі, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 819/654/17 як на не релевантну до обставин цієї справи, оскільки у справі № 819/654/17 Верховний Суд керувався тим, що суди попередніх встановили те, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, на торги не виставлялася.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Враховуючи приписи ч. 7 статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року в справі № 686/5064/20, від 04 червня 2021 року в справі №160/13273/19.
Колегія суддів зазначає, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі №648/1102/19, де аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.
Тобто, факт оплати таких послуг не є обов'язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відшкодуванні позивачу судових витрат на правову допомогу у зв'язку з відсутністю доказів оплати витрат адвокату.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу представник позивача надав до суду першої інстанції копії: договору між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери» про надання правничої допомоги № 03-09/21 від 03.06.2021; ордеру від 07.09.2021 серії АЕ №1090416 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Мігульовим О.В., виданого Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0930 від 06.04.2000; акта приймання-передачі №1 від 03.09.2021; звіту №1 про виконання договору від 03.09.2021.
Відповідно до звіту №1 від 03.09.2021 про виконання договору позивачу були надані наступні послуги:
- вивчення порушеного клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами, проведення аналізу нормативно-правової бази: 30 хвилин - адвокат, вартість послуги 600,00 грн. (20%, п.25 Додатку №1 до Договору); 1 година помічник адвоката - вартість послуги 840,00 грн. (п. 2 розділу «Примітки» Додатку № 1 до Договору);
- проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою клієнтом: 30 хвилин - адвокат, вартість 350,00 грн. (п. 26 Додатку №1 до Договору); 1 година - помічник адвоката, вартість послуги 490,00 грн. (п. 2 розділу «Примітки» Додатку № 1 до Договору);
- підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 № 357-6/VIII: 1 година - адвокат, вартість послуги 1800,00 грн. (30%, п. 28 Додатку №1 до Договору), 3 години - помічник адвоката, вартість послуги 3780,00 грн. (п. 2 розділу «Примітки» Додатку № 1 до Договору).
Згідно зазначеного звіту та акта №1 приймання-передачі від 03 вересня 2021 року загальна вартість наданих послуг становить 7860,00 грн.
Згідно ордеру від 07.09.2021 серії АЕ №1090416 представництво інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат Мігульов О.В., тому зазначена у звіті №1 від 03.09.2021 про виконання договору вартість роботи помічника адвоката не може бути врахована судом у складі судових витрат позивача.
Послуги адвоката щодо вивчення порушеного клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами, проведення аналізу нормативно-правової бази, проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики є складовою підготовки адміністративного позову, а тому не може бути окремо включено до розрахунку судових витрат позивача.
Подання позовної заяви до суду першої інстанції не належить до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи те, що адміністративна справа віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності, та, зважаючи на характер спірних правовідносин та перелік наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені судові витрати на оплату професійної правничої правової допомоги не є співмірними складності справи, а сума судових витрат позивача на оплату професійної правничої правової допомоги в суді першої інстанції, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, має становити 2000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, тому судові витрати позивача у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для її зміни в частині розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі № 160/15926/21 змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту:
«Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Межиріцької сільської ради».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко