28 липня 2022 р. Справа № 520/10786/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 31.08.21 по справі № 520/10786/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо утримання із належних до виплати пенсій та компенсацій втрати частини доходів ОСОБА_1 суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн. (яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 р. по справі №12108/2010, яке було повністю виконано); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області списати ОСОБА_1 як безнадійну заборгованість суму переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн. (яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 р. по справі №12108/2010, яке було повністю виконано) шляхом прийняття рішення відповідною комісією згідно Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частово.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо утримання із належних до виплати пенсій та компенсацій втрати частини доходів ОСОБА_1 суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн. (яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 по справі №12108/2010, яке було повністю виконано).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсяз шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області списати ОСОБА_1 як безнадійну заборгованість суму переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн (яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 р. по справі №12108/2010, яке було повністю виконано) шляхом прийняття рішення відповідною комісією згідно Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що належним способом захисту буде зобов'язати відповідача списати переплачені суми пенсії як безнадійну заборгованість. Зазначає, що перелік випадків, за якими переплата пенсії може бути визнана комісією безнадійною заборгованістю відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4, не є вичерпним, а встановлена законом (ст. 1215 ЦК України) заборона на повернення вищезазначених сум є підставою для списання переплати пенсії як безнадійної заборгованості. Інакше, на думку заявника апеляційної скарги, подальший облік переплати пенсії, за відсутності правової можливості її стягнення органами ПФУ, суперечитиме принципу правової визначеності. Вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні визнав порушення прав позивача, проте не передбачив жодного ефективного способу захисту порушених прав. Стверджує, що суд першої інстанції за відсутності згоди з обраним позивачем способом захисту, для забезпечення реального захисту його прав необхідно було б обрати будь-який інший, який би гарантував реальний захист його прав та покладав на відповідача зобов'язання, які б гарантували, що відповідач не буде протиправно утримувати належні позивачу грошові кошти.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Московського районного суду від 03.09.2010 у справі №2-12108/2010 визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період 01.02.2006 р. по 31.12.2007 р. таз 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Учасниками справи не заперечується, що рішення Московського районного суду від 03.09.2010 у справі №2-12108/2010 набрало законної сили 25.07.2011 та на його виконання було видано виконавчий лист. 23.05.2019 Державною казначейською службою України позивачу було виплачено грошові кошти у сумі 53184,03 грн згідно постанови Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2011 №22-ц-22936/2011.
При цьому, постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2011 у справі № 22-ц-22936/2011 рішення Московського районного суду від 03.09.2010 у справі №2-Д2108/2010 в частині зобов'язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2006 р. по 09.06.2007 р. скасовано, у цій частині залишено без розгляду; рішення Московського районного суду від 03.09.2010 р. №2-12108/2010 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському району м. Харкова здійснити перерахунок та виплатити пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.06.2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року - залишено без змін.
Отже, постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2011 у справі №22-ц-22936/2011 було зменшено період перерахунку та виплати пенсії за період з 09.06.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2008 року, що призвело до зменшення суми заборгованості з 53184,03 грн (яка фактично виплачена була позивачу в 2019 році) до 21545,10 грн, тобто на суму 31638,93 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.12.2019 № 6481/Щ-14 відповідачем позивачу було відмовлено в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2011 у справі №2-12108/2010, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/375/20 (набрало законної сили 17.03.2021) визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.12.2019 №6481/Щ-14 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 09.06.2007 по 23.05.2019, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 09.06.2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року, згідно постанови Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2011 р. №22-ц-22936/2011.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.03.2021 року №2488-3008/Щ-02/8-2000/21 позивача було повідомлено, що у зв'язку з наявністю переодержаних коштів у сумі 31638,93 грн. згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 року до виплати компенсації згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року залишено суму 35059,75 грн.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо утримання із належних до виплати пенсій та компенсацій втрати частини доходів ОСОБА_1 суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн, яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 по справі №12108/2010, яке було повністю виконано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, відповідно, судовою колегією не переглядається.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстації виходив з того, що Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначено чіткий перелік випадків у яких переплата пенсії визнається безнадійною заборгованістю, та такий перелік не підлягає розширеному тлумаченню. Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області списати як безнадійну заборгованість суму переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн (яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010по справі №12108/2010, яке було повністю виконано) шляхом прийняття рішення відповідною комісією згідно Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першої та другою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів також звертає увагу, що за юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19.
У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18).
Від так саме лише визнання протиправними дій без прийняття кореспондуючого обов'язку відповідача вчинити пенвні дії або утриматися від вчинення певних дій не призводить до поновлення порушеного права, а лише створює ілюзію поновлення таких прав, отже не відповідає завданню адміністративного судочинства.
У справі, що розглядається, позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо утримання із належних до виплати пенсій та компенсацій втрати частини доходів ОСОБА_1 , що нараховані на виконання іншого рішення, суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн, яка утворилася внаслідок розрахункової помилки відповідача та зобов'язати списати як безнадійну заборгованість суму переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн.
Суд першої інстанції, визнавши протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо утримання із належних до виплати пенсій та компенсацій втрати частини доходів ОСОБА_1 суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн, яка утворилася внаслідок часткового скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2010 по справі №12108/2010, та відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог, не передбачив в своєму рішенні жодного ефективного способу захисту порушених прав позивача, які б надали гарантію того, що в подальшому відповідач утримається від вчинення аналогічних дій під час виплати позивачу пенсії.
Колегія суддів акцентує увагу, що висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій, які вчиненні відповідачем під час виконання рішення суду про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів (а саме про утримання з нарахованої суми заборгованості сум переплат) знаходяться в площині дії статті 383 КАС України, але оскільки не оскаржуються відповідачем, то суд апеляційної інстанції не може надавати оцінку правомірності таких висновків в частині задоволення позовних вимог.
Від так розглянувши в порядку позовного провадження вимоги позивача та визнавши протиправним дії щодо утримання суми переплати у розмірі 31638,93 грн без подальшого зобов'язання відповідача вчинити певні дій, суд першої інстанції не забезпечив ані поновлення порушеного права, ані одержання позивачем бажаного результату від ініціювання нового судового провадження.
Від так колегія суддів констатує, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права в цій ситуації може бути сумісним з вимогами статті 2 та частини першої статті 5 КАС України, та за відсутності іншої альтернативи відповідає способам захисту порушеного права.
При цьому колегія суддів не може погодитися з аргументами суду першої інстанції, що суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн не можуть вважатися безнадійною заборгованістю та не підпадає під перелік випадків, за яких така заборгованість може бути списана.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону України 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 за №374/7695 (надалі - Порядок відшкодування коштів).
Приписами п.2 Порядку відшкодування коштів визначено, що безнадійна заборгованість - сума переплати пенсії, яка не може бути стягнута (відшкодована) та визнана такою рішенням відповідної комісії.
Відповідно до п.7 Порядку за результатами розгляду комісія приймає рішення про визнання переплати пенсії безнадійною заборгованістю та її списання (додаток 2) або про відмову у визнанні переплати пенсії безнадійною заборгованстю (додаток 3).
Безнадійною заборгованістю комісією може бути визнана переплата пенсії у випадках: смерті боржника; визнання боржника безвісно відсутнім або померлим; набрання законної сили рішенням суду про відмову територіальним органам Пенсійного фонду України у стягненні (утриманні) з боржника сум переплат пенсії; якщо заходи, вжиті територіальними органами Пенсійного фонду України, з розшуку боржника не дали позитивних результатів; в інших випадках, передбачених законом.
З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що безнадійною заборгованістю може бути визнана переплата пенсії також в тому випадку, коли це передбачено законом. При цьому вимог до закону (спеціалізованого закону або тільки виключно у випадках, що передбачені Законом №1058-IV) вказані правові норми не містять. З цього випливає висновок, що наявність в будь-якому законодавчому акті чітких правил про визнання переплати пенсії безнадійною заборгованістю є достатньою підставою для застосування механізму списання заборгованості, що передбачений Порядком відшкодування коштів та наявність переплати пенсії в такому випадку може бути визнана за рішенням комісії безнадійною та списана.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб'єкта владних повноважень не було.
При цьому, закон (стаття 1215 ЦК) встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
У випадку коли правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Таку правову позицію було висловлено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, а також в постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року справа №155/1598/16-а.
В цій справі встановлено, що позивач діяв добросовістно, в той час як з боку відповідача не було розрахункової помилки.
Факт того, що в 2019 році відповідачем було виплачена заборгованість на виконання судового рішення, прийнятого ще 03.09.2010, та не враховано, що внаслідок часткового скасування цього рішення постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2011 у справі №22-ц-22936/2011 зменшено суми заборгованості на суму 31638,93 грн, не може вважатися рахунковою помилкою, а свідчить про недбале ставлення посадових осіб органів Пенсійного фонду до виконання своїх обов'язків.
Отже, в розумінні норм статті 1215 ЦК України сума переплати пенсії в розмірі 31638,93 грн не підлягає поверненню, а тому може бути визнана безнадійною заборгованістю відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку відшкодування коштів та списана за рішенням комісії.
Вищенаведеного не враховано судом першої інстанції, який дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи статті 1215 ЦК України, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 з обранням такого способу захисту порушених прав, який безпосередньо призведе до змін в обсязі порушеного права та забезпечить примусову реалізацію його відновлення, а саме: зобов'язання відповідача вчинити дії щодо визнання безнадійною заборгованість та списання суми переплати пенсії у розмірі 31638,93 грн згідно Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по справі № 520/10786/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії щодо визнання безнадійною заборгованість та списати суму переплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 31638,93 грн згідно Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі № 520/10786/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з активними бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови підписаний суддями 28.07.2022.