Номер провадження: 11-кп/813/1570/22
Справа № 522/22628/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.07.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» виділені матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018160000000519 від 09.07.2028 року стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Олександрівка Кодимського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.301 КК України, -
встановив:
В Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження №12018160000000519 від 09.07.2028 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.301 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року, в порядку ст.331 КПК України, продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на два місяці, до 19.08.2022 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_8 може здійснювати спроби переховування від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд першої інстанції також послався на тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, та на матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого та застосувати до нього менш суворий запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_8 посилається на незаконність оскарженої ухвали, стверджує, що обвинувачення є необґрунтованим, а ризики, які б могли слугувати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого відсутні. Обвинувачений вказує на те, що він тривалий час перебуває під вартою, його вина не доведена, а до матеріалів кримінального провадження долучені докази про його невинуватість у скоєнні інкримінованих йому злочинів. Крім того, обвинувачений просить врахувати наявність у нього малолітньої дитини, матері, яка хворіє. Також обвинувачений ОСОБА_8 вказав, що має намір вступити до Збройних сил України, не буде займатися протиправною діяльністю, та з'являтиметься за першою вимогою суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 року справу передано до розгляду колегії суддів: головуючого судді - ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
29.06.2022 року у зв'язку із надходженням апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 . Одеським апеляційним судом надіслано запит до Приморського районного суду м. Одеси щодо термінового направлення належним чином завірених копій відповідних матеріалів судової справи щодо обвинуваченого ОСОБА_8
01.07.2022 року, засідання у зв'язку із не надходженням матеріалів судової справи та неявкою учасників кримінального провадження, судове було відкладено на 12.07.2022 року, на 14:00 год.
05.07.2022 року до Одеського апеляційного суду з Приморського районного суду м. Одеси надійшли копії матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8
08.07.2022 року Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу про проведення розгляду апеляційної скарги обвинуваченого в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за участю обвинуваченого ОСОБА_8
12.07.2022 року судове засідання не відбулося, у зв'язку із повідомленням про повітряну тривогу, а тому задля забезпечення безпеки учасників процесу, судове засідання відкладено на 18.07.2022 року, на 12:30 год.
18.07.2022 року в судовому засіданні апеляційного суду, в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_8 змінив свої апеляційні вимоги та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали змінену апеляційну скаргу; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів: за ч.3 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох людей; за ч.1 ст.263 КК України за кваліфікуючими ознаками: носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; за ч.2 ст.301 КК України за кваліфікуючими ознаками: виготовлення, зберігання, з метою розповсюдження, а також примушування до участі у створенні предметів порнографічного характеру, вчинені щодо відеопродукції.
Вказані кримінальні правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких, тяжких та нетяжких злочинів.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, суд при прийнятті рішення врахував стан здоров'я обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, відсутність постійного місця проживання та місця реєстрації обвинуваченого на території м. Одеси, а також його не працевлаштування та відсутність джерел доходів.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо не визначення обвинуваченому відповідно до ч.4 ст.183 КПК альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що до матеріалів кримінального провадження нібито були долучені нові докази про його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, та відсутність у нього бойової гранати, оскільки винуватість чи не винуватість обвинуваченого, має бути перевірена судом першої інстанції за результатами повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
Апеляційний суд наголошує, що колегія суддів на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За таких обставин, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення є безпідставними.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 не може не розуміти тяжкість інкримінованих злочинів, та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_8 на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, та потерпілої, яку можливо необхідно буде додатково допитати, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор вказала, що потерпіла неодноразово клопотала перед судом першої інстанції про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки вона боїться за своє життя внаслідок здійснених погроз з боку обвинуваченого.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Враховуючи обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 злочинів, дані про особу обвинуваченого, який є непрацевлаштованим, апеляційний суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.
Доводи сторони захисту про відсутність підтвердження існування ризиків апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого скоєння ним інших кримінальних правопорушень та переховування обвинуваченого від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Посилання обвинуваченого на наявність у нього місця проживання, утримання малолітньої дитини та матері похилого віку, яка хворіє, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені доказами.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування ухвали суду першої інстанції.
Одночасно, апеляційний суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, а тому вважає за необхідне звернути особливу увагу суду першої інстанції на положення ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , свідчить про те, що кримінальне провадження, навіть враховуючи його складність, перебуває на розгляді суду першої інстанції протягом тривалого часу. Протягом цього часу обвинувачений тримається під вартою та судом неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу, але судовий розгляд ще не завершений.
Апеляційний суд вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК, може потягти за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.
Одночасно, враховуючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про намір вступити до лав Збройних сил України, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» від 15.03.2022 року №2125-ІХ, що набрав чинності 22.03.2022 року, Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено ст.616, що передбачає право підозрюваних, обвинувачених, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, звернутися до прокурора в кримінальному провадженні із клопотанням про скасування/зміну запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації, в порядку ст.616 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12018160000000519 - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК України щодо дотримання розумного строку розгляду кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4