Справа № 452/1350/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/561/22 Доповідач: ОСОБА_2
22 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2022 року про накладення арешту на майно,
вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 та накладено арешт на речі, вилучені 3 червня 2022 року в м. Турка на вул. Шевченка, 30а Львівської області, - вила з дерев'яною ручкою.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2022 року у справі №452/1350/22 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно; повернути тимчасово вилучене майно, а саме: вила з дерев'яною ручкою.
Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. Зокрема, звертає увагу на те, що вила з дерев'яною ручкою були вилучені слідчим 31 травня 2022 року, однак цей факт з незрозумілих причин було зафіксовано лише 3 червня 2022 року.
Апелянт зазначає, що слідчий не залишив ОСОБА_7 жодного документу, що підтверджує факт вилучення у нього майна.
Звертає увагу, що стороні захисту, до відкриття матеріалів у порядку ст. 290 КПК України, не було відомо про жодні обставини кримінального провадження та прийняті процесуальні рішення у межах такого провадження.
Як зазначає адвокат, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням процесуальних строків щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки клопотання про арешт майна датоване 3 червня 2022 року, в той же час ухвала слідчого судді постановлена лише 9 червня 2022 року.
У судове засідання ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 не з'явились. 11 липня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги у її відсутності та відсутності ОСОБА_7 , апеляційну скаргу просить задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, 20 липня 2022 року на адресу суду надійшли його заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначає, що доводи апелянта не ґрунтуються на вимогах закону та просить залишити ухвалу слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2022 року без змін.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності учасників, що не з'явились.
Перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Так, згідно з клопотанням, у провадженні СВ Самбірського РВП ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141290000256 від 1 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, за фактом надходження 31 травня 2022 року у ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області повідомлення від ОСОБА_10 про те, що її сусід ОСОБА_11 вбив її собаку та сховав у себе на подвір'ї позаду будинку.
Як слідує з протоколу огляду місця події від 3 червня 2022 року, огляд проводився на проїжджій дорозі за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній ділянці біля подвір'я (виїзду) за зазначеною вище адресою знаходиться ОСОБА_7 , який добровільно видав вила, якими наніс ушкодження собаці, в результаті чого вона померла (а.с. 6-8).
Постановою слідчого СВ Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 від 3 червня 2022 року вила з дерев'яною ручою, вилучені при проведенні огляду місця події в АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом (а.с. 9).
6 червня 2022 року слідчий СВ Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на зазначену вище річ.
Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №12022141130000256, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.
При цьому твердження апелянта про те, що речовий доказ був вилучений у ОСОБА_7 31 травня 2022 року не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки огляд місця події проводився 3 червня 2022 року; в ході такого огляду було виявлено та вилучено вила, що стверджується наявними у протоколі підписами понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Щодо посилань апелянта про недотримання слідчим суддею під час розгляду клопотання вимог ст. 172 КПК України, то такі не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя першої інстанції із врахуванням наведеної норми закону розглянув зазначене клопотання слідчого, яке подане в строки, передбачені кримінальним процесуальним законом.
На думку колегії суддів, розгляд клопотання про накладення арешту на майно у відсутності його власника, а також невручення ОСОБА_7 копії протоколу огляду місця події та копії ухвали про арешт майна, не спростовує висновків слідчого судді про підставність накладення арешту на вила, визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2022 року про накладення арешту на майно - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4