Дата документу 26.07.2022 Справа № 314/3024/20
Єдиний унікальний № 314/3024/20
Провадження №22-ц/807/1531/22
Головуючий в 1-й інстанції - Свідунович Н.М.
26 липня 2022 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарКамалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2022 року, ухвалене у м. Вільнянськ (повний текст рішення складено 26 квітня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою,-
У липні 2020 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . По сусідству, а саме по АДРЕСА_2 , проживає відповідач та утримує пасіку, від якої потерпає родина позивача. На прохання прибрати пасіку на безпечну дистанцію відповідач не реагує, натомість ображає позивача та його сім'ю. Пасіку відповідача обстежено комісією, висновки якої зафіксовані в акті обстеження пасіки від 25.05.2020, зокрема, комісією було встановлено порушення Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, а також Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, які Відповідач не усунув до теперішнього часу. Позивач вважає, що відповідач порушує правила добросусідства, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду і просить усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача вивезти пасіку на безпечну й достатню відстань (не ближче 300 м) до меж його земельної ділянки.
Ухвалою суду від 22.02.2021 задоволено клопотання представника позивача, до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 , прийнято до розгляд уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, у якому позивач, посилаючись на ті ж обставини, що і в первісному позові, просить усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідачів вивезти пасіку на безпечну й достатню відстань (не ближче 300 м) до меж його земельної ділянки.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що сім'я позивача потерпає постійно від чисельних укусів бджіл. Крім того, не враховано вимоги Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок прийнято обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12089743 від 09.10.2006, та земельна ділянка площею 0,2200 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за цією ж адресою, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 932518, кадастровий номер 2321583600:03:004:0199.
Згідно акту обстеження пасіки від 25.05.2020 встановлено, що у приватному секторі, на присадибній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , розташована пасіка, що належить ОСОБА_2 та нараховує 32 бджолосім'ї, площею 150 кв. м. Територія пасіки огороджена металевим парканом заввишки 1,90 м, що не відповідає вимогам п. 1.3 глави 1 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл. Санітарно-захисна зона від житлових приміщень не відповідає вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (менше 300 м). Бджоли утримуються у типових, справних вуликах, встановлених на підставах. Ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку виданий 21.09.2016 № 000140, ведуться відомості щодо проведення лікувально-профілактичних обробок, здійснення лабораторних досліджень. В порушення ч. 3 ст. 13 Закону України "Про бджільництво", п. 2 Порядку реєстрації пасік, пасіка не зареєстрована.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 не усунув усіх порушень, зафіксованих у вищевказаному акті обстеження пасіки від 25.05.2020, чим чинить йому перешкоди у користуванні належним йому житловим будинком та земельною ділянкою.
Як вбачається з довідки Матвіївської сільської ради від 19.11.2020 № 1270, за даними погосподарської книги № 1 на 2016-2020 роки за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно зареєстрована пасіка, що належить ОСОБА_2 , у кількості 30 бджолосімей.
Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 дотримані вимоги ст. 13 Закону України "Про бджільництво" та п. 2 Порядку реєстрації пасік щодо реєстрації пасіки у Матвіївській сільській раді.
Щодо інших порушень, встановлених в акті обстеження пасіки від 25.05.2020, то 11.01.2021 комісією у складі депутата Матвіївської об'єднаної територіальної громади Лукіна С.І., спеціаліста І категорії-землевпорядника Матвіївської сільської ради Дикусар Ю.М., заступника начальника управління - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Вільнянського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Хоменка С.А., старшого ДОП Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Чечеля В.В. у присутності ОСОБА_2 проведено перевірку за зверненням ОСОБА_2 щодо усунення ним порушень, виявлених під час обстеження пасіки, зафіксовані в акті від 25.05.2020. За результатами роботи комісії 11.01.2021 складено акт обстеження пасіки, згідно з яким встановлено, що пасіка належить ОСОБА_2 , розташована у приватному секторі в с. Матвіївка на присадибній ділянці, що належить ОСОБА_3 , та нараховує 32 бджолосім'ї. Територія пасіки станови 650 кв. м, огороджена по периметру металевим парканом висотою 2,60 м, що відповідає вимогам п. 1.3 глави 1 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл. Пасіка зареєстрована у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про бджільництво", п. 2 Порядку реєстрації пасік. Бджоли утримуються у типових, справних вуликах, встановлених на підставах. Ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку виданий 21.09.2016 № 000140, ведуться відомості щодо проведення лікувально-профілактичних обробок, здійснення лабораторних досліджень. Разом з тим, не відповідає вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів санітарно-захисна зона від житлових приміщень (менше 300 м). Таким чином, станом на 11.01.2021 ОСОБА_2 усунуто порушення вимог Закону України "Про бджільництво", Порядку реєстрації пасік та Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл.
Щодо зазначених в акті порушень Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів суд першої інстанції, аналізуючи зміст вказаного документу, приходить до висновку, що акт від 11.01.2021 носить рекомендаційний характер та не зобов'язує відповідача до вчинення жодних дій. Крім того, вимоги щодо розміщення пасік із дотриманням санітарно-захисної зони не менше 300 м від житлових приміщень не встановлені ні Законом України "Про бджільництво", ні Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл. А вимоги Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів щодо санітарно-захисної зони від житлових приміщень (менше 300 м) стосуються сільськогосподарських підприємств та прирівняних до них об'єктів, що займаються бджільництвом.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на недотримання ОСОБА_2 при розміщення пасіки вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів щодо санітарно-захисної зони від житлових приміщень (менше 300 м), на які посилається комісія, до складу якої входив представник Вільнянського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в актах обстеження пасіки як від 25.05.2020, так і від 11.01.2021, Вільнянське районне управління Головного управління Держпродспожив служби в Запорізькій області 01.06.2020 прийнято рішення про реєстрацію потужностей ОСОБА_2 .Зі змісту копій медичних карток амбулаторних хворих судом встановлено, що члени сім'ї позивача зверталися до Комунального закладу "ЦПМСДУ" Вільнянської районної ради про необхідність надання медичної допомоги через укуси бджіл, однак позивачем не доведено, що укуси були завдані саме бджолами відповідача, також не доведено факту зайняття бджільництвом в с. Матвіївка Вільнянського району виключно відповідачем.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 ЗК України).
Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Статтею 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено обов'язки громадян, які пов'язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов'язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Статтями 11, 12 Закону України "Про бджільництво" встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про бджільництво" фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Статтею 13 Закону України "Про бджільництво" передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Розділом 1 "Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік" Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
Установивши відсутність порушень відповідачем умов щодо розміщення і утримання пасіки, а також з урахуванням того, що сам по собі факт утримання пасіки відповідачем не є порушенням права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування його земельною ділянкою і будинком, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком шляхом вивезення відповідачем влаштованої ним пасіки.
Подібних за змістом висновків у схожих справах дійшов Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року у справі№676/1052/14 (провадження №61-6809св18, від 23 травня 2018 року у справі №452/1121/15 (провадження №61-2560св18).
Норми Закону України "Про бджільництво", Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, а також "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.
Пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.
Разом з тим, ці вимоги не можуть поширюватись на індивідуальну пасіку відповідача, оскільки влаштована ним пасіка не є бджільницьким підприємством.
Вказані норми визначають розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до них об'єктів й не стосуються пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір'ях).
У зв'язку з наведеним вбачаються необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про поширення розміру санітарно-захисної зони у розмірі 300 метрів на влаштовану відповідачем на власній присадибній ділянці пасіку. Враховуючи також співмірність захисту права позивача і способу реалізації захисту такого права, оскільки фактично перенесення пасіки на таку відстань, у відсутність у власності відповідача земельної ділянки на такій відстані, унеможливить фактично відповідачеві утримувати взагалі пасіку, і це фактично порушить право відповідача на зайняття бджільництвом.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 27 липня 2022 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О.З. Поляков