Дата документу 27.07.2022 Справа № 337/5011/21
Єдиний унікальний № 337/5011/21
Провадження №22-ц/807/1400/22
Головуючий в 1-й інстанції - Кучерук І.Г.
27 липня 2022 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 09 лютого 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення матеріальної шкоди,-
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2018 року о 12-55 годині, рухаючись на нерегульованому перехресті вул. Патріотичної та вул. Сталеварів у м. Запоріжжі, керуючи транспортним засобом «HONDA ACCORD», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не надав перевагу у русі автомобілю «CHRYSLER Sebrihg», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. 11.09.2018 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя був розглянутий адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 . За результатом розгляду суд виніс постанову, якою визнав ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 340 гривень на користь держави. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу були завдані тілесні ушкодження, а саме струс головного мозку. Впродовж тривалого часу позивача турбував головний біль. 04.09.2019 року він звернувся до лікувально-профілактичного закладу ТОВ «Вітацентр». Після обстеження був поставлений наступний діагноз: «Т90 Последствия ЧМТ (01.09.2018) сотрясение головного мозга. Посттравматическая энцефалопатия с выраженным цефалгическим вестибулярным, церебро- астеническим с-ми. Артериальная гипертензия». Починаючи з 04 вересня 2019 року для лікування позивачем витрачені кошти на суму 8273,5 гривень. Таким чином, протиправними діями ОСОБА_2 були заподіяні матеріальні збитки у вигляді витрат на лікування на суму 8273,5 гривень. 14.05.2021 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 8273,5 грн. Відповіддю № 050721-02402/к/у від 05.07.2021 року було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Позивач просить суд стягнути з відповідача 8273,50 грн. на відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з лікуванням, та 908 гривень на відшкодування судового збору.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 8273,5 грн., на відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з лікуванням, та 908 грн. на відшкодування судового збору - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не були належним чином оцінені докази надані на підтвердження вимог позову, а саме медичні висновки, в яких основним встановленим діагнозом є - наслідки ЧМТ 01.09.2018 року.
Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв'язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн. (2481,00 грн. Х 100 = 248 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2018 року, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 340 гривень на користь держави.
Відповідно до тексту постанови, 01.09.2018 року о 12-55 годині, рухаючись на нерегульованому перехресті вул. Патріотичної та вул. Сталеварів у м. Запоріжжі, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «HONDA ACCORD», державний номер НОМЕР_1 , не надав перевагу у русі автомобілю «CHRYSLER Sebring», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає (а.с.4).
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2020 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 183920 грн.
04.09.2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Вітацентр» уклали договір про надання платних послуг в умовах перебування на стаціонарному лікуванні за № 2659(а.с.9).
Відповідно до акту виконаних робіт, загальна вартість послуг склала 6075 грн.(а.с.10).
Відповідно до виписки з медичної карти № 2659, ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: «Т90 Последствия ЧМТ (01.09.2018) сотрясение головного мозга. Посттравматическая энцефалопатия с выраженным цефалгическим вестибулярным, церебро- астеническим с-ми. Артериальная гипертензия»(а.с.11).
ОСОБА_1 суду надані копії чеків з ТОВ «Аптека Магнолія» на суму 1680 грн. від 05.09.2019 року(а.с.12), ТОВ «ВІТАЦЕНТР» на загальну суму 6075 грн. від 18.09.2019 року(а.с. 13), ПП «Експрес аптека» на суму(ймовірно) 518 грн.(а.с.14).
14.05.2021 року, ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про надання документів для виплати страхового відшкодування(а.с.15).
Відповідно до листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 05.07.2021 року, ОСОБА_1 повідомлено, що ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» не вбачає підстав для визнання заявленої вимоги та вимушене повідомити про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за заявленою подією(а.с.16).
Відмовляючи у задоволені вимог позову, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду достатніх належних доказів які б свідчили про те, що лікування у ТОВ «ВІТАЦЕНТР» з 04.09.2019 року, з визначеним діагнозом, надані суду копії чеків, є прямим наслідком, і мають причинно-наслідковий зв'язок з обставинами ДТП, яка мала місце 01.09.2018 року.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
У частині першій статті 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем у справі надані докази на підтвердження вини відповідача у ДТП, яка сталася 01.09.2018 року, при цьому ні факт ДТП, ні свою вину відповідач у справі не заперечує. Також позивачем надано докази на підтвердження свого лікування у медичному закладі з 04.09.2019 року по 18.09.2019 року та понесення відповідних витрат у зв'язку із цим. Між тим, як вірно вказав суд першої інстанції, жодних доказів причинно-наслідкового зв'язку між подією ДТП та понесеними збитками у зв'язку із лікуванням, ОСОБА_1 надано не було.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2659, у графі основний діагноз, зокрема зазначено - наслідки ЧМТ (01.09.2018), однак за відсутності медичних документів, які б безпосередньо фіксували ЧМТ у позивача, яка виникла в результаті ДТП 01.09.2018 року, а також враховуючи постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2018 року прийняту за результатами розгляду адміністративного матеріалу у відношенні ОСОБА_2 , якою зафіксовано відсутність травмованих у ДТП 01.09.2018 року, позивачем не доведено причинного зв'язку із винними діями відповідача у вчинення адміністративного правопорушення та витратами на лікування позивача понесеними через рік після ДТП.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 27 липня 2022 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков