Справа № 456/86/22
Провадження № 2/456/493/2022
іменем України
/заочне/
22 липня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Балабанській О.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимир Ігорович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис від 27.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №11367 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості у розмірі 34581,56 грн, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначив, що про наявність несплаченої заборгованості по Кредитному договору вчинення виконавчого напису нотаріуса позивач дізналася у грудні 2021 рок коли отримала від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В.І. копію постанови про відкриття виконавчого провадження В №67989303 від 23.12.2021; копію постанови про стягнення з боржника основи і винагороди від 23.12.2021р; копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.12.2021; копію постанови про арешт кошт і боржника від 23.12.2021. Внаслідок арешту коштів на рахунках боржника відповідно до постанови приватного виконавця від 23.12.2021, позивач не може скористатися своєю банківською карткою для зняття належної їй заробітної плати з рахунку відкритого в АТ «Ощадбанк». Вважає, що виконавчий напис нотаріуса від 27.05.2021 вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 2019 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Про існування заборгованості по кредитному договору позивачу не було відомо, так як будь яких кредитних договорів з ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» вона не укладала. Так само, позивачу не було повідомлено про відступлення вимоги за згаданим кредитним договором відповідачу, а також не надіслано будь-яких вимог про сплату боргу. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. У статті 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999. Згідно пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Укладений між АТ «Дельта Банк» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідченні нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріусі таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчиненння виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердженні безспірної заборгованості боржника. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палаті Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/11 (провадження № 12-5гс21): «95. Порушення нотаріусом порядку вчиненнявиконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню», та висновками Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18. Крім того, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є ствердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно аборгованості як такого. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постанові від 22.05.2020 у справі № 674/918/17, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 30.09.2019 справі № 357/12818/17 та від 10.04.2019 у справі№201/11696/16-ц. Окремо слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 , не отримувала від відповідача вимогу про усунення порушень за кредитним договором, внаслідад чого була позбавлена можливості бути вчасно проінформованим про наявністі заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспориті вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал». Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явились, однак представник позивача подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності та увідсутності позивача, просить позов задоволити.
Позиція відповідача: Представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, про розгляд справи на 29.03.2022, 05.05.2022, 07.06.2022, 30.06.2022 повернулися на адресу суду з відміткою «вручено», крім того, про призначення судових засідань на 05.05.2022, 07.06.2022, 30.06.2022, 22.07.2022 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Позиція третіх осіб: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча неодноразово повідомлялася про розгляд справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про розгляд справи на 05.05.2022 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутні й за вказаною адресою», крім того, про призначення судового засідання на 05.05.2022, 07.06.2022, 30.06.2022, 22.07.2022 третю особу повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик третьої особи в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України.
Приватний виконавець Меленчук В.І. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про розгляд справи на 05.05.2022 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», крім того, про призначення судового засідання на 05.05.2022, 07.06.2022, 30.06.2022, 22.07.2022 третю особу повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик третьої особи в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.01.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05.05.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії виконавчого напису, такий вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 27.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості, що виникла за кредитним договором №003-13563-110413 від 11.04.2013, який укладений між АТ «Дельта Банк» правонаступником всіх прав та обовязків якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №2226/К від 15.04.2020 є ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.04.2020 по 07.04.2021. Сума заборгованості становить 33381,79 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 19498,23 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 13883,56 грн, за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 34581,56 грн /а.с.8/.
17.09.2021 представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Донець В.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просить відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за № 11367 від 27.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 34581,56 грн; у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у банківських установах з якими є електронна взаємодія /а.с.9/.
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження, серії ВП №67989303 від 23.12.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №11367, виданого 27.05.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова кмпанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором №003-13563-110413 від 11.04.2013 на загальну суму 34581,56 грн /а.с. 10/.
Відповідно до копії постанови про арешт коштів боржника, серії ВП №67989303 від 23.12.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 /а.с.11/.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми законодавства.
Встановлені судом цивільні правовідносини щодо виконання вчинених нотаріусами виконавчих написів, а також наслідків їх виконання, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика»)глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
В судовому засіданні також встановлено, що 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною вчинено виконавчий напис за №11367 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості, що виникла за кредитним договором №003-13563-110413 від 11.04.2013, який укладений між АТ «Дельта Банк» правонаступником всіх прав та обовязків якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №2226/К від 15.04.2020 є ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.04.2020 по 07.04.2021. Сума заборгованості становить 33381,79 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 19498,23 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 13883,56 грн, за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 34581,56 грн.
Окрім цього в судовому засіданні встановлено, що 17.09.2021 представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Донець В.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просить відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за № 11367 від 27.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 34581,56 грн; у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у банківських установах з якими є електронна взаємодія.
Відповідно, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. відкрито виконавче провадження серії ВП №67989303 від 23.12.2021 на підставі виконавчого напису №11367, виданого 27.05.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова кмпанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором №003-13563-110413 від 11.04.2013 на загальну суму 34581,56 грн.
Окрім цього приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. згідно постанови серії ВП №67989303 від 23.12.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що позивач звертаючись до суду з позовною заявою зазначив, що розмір заборгованості, зазнечений у виконавчому написі не є безспірним.
Щодо безспірності заборгованості слід зазначити наспупне.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Згідно п.п.2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п.2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Пунктом 7 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, нотаріусу додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Щодо вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі, слід зазначити наступне.
З тексту оспорюваного виконавчого напису від 16.11.2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014 Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови від 22.02.2017, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23. В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 і Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 27.05.2021, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що також свідчить про його вчинення за відсутності передбачених для цього підстав.
Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1488,60 грн, сплачений позивачем при поданні до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати виконавчий напис від 27 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований в реєстрі №11367 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором № 003-13563-110413 від 11.04.2013 за період з 15.04.2020 по 07.04.2021 у розмірі 34581 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одна) грн. 56 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» /79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236/ на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1488 /одна тисяча чотириста вісімдесят вісім/ грн. 60 коп.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 11 січня 2022 року у справі №456/86/22, провадження №2-з/456/5/2022, скасувати після спливу дев'яноста днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя В.Л.Бучківська