ф
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 460/783/20
адміністративне провадження № К/990/8618/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №460/783/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 (головуючий суддя: Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022 (колегія у складі: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів Мікули О.І., Пліша М.А.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач), в якому позивач просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті їй відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 49 723, 52 грн., які були виплачені у червні 2019 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з квітня 2012 року по червень 2019 року на суму пенсії 49 723, 52 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022, позовну заяву залишено без розгляду.
3. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку. Починаючи з червня 2019 року, тобто з дня отримання пенсійної виплати особою на виконання рішення суду, позивач вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. В суд з даним позовом позивач звернулась 05.02.2020, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення з позовом до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції..
5. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що з врахуванням статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у справах № 510/1286/16-а і №815/1226/18, нарахована мені відповідно до норм пенсійного законодавства сума пенсії, на виплату якої я маю право, але не отримала з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. За викладених обставин строк звернення до суду з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії має обчислюватися з дати отримання позивачем листа відповідача про відмову в такій виплаті, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
6. 12.04.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі за вищезазначеним позовом.
9. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 27.07.2022.
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
11. Ключовим у цій справі є питання дотримання позивачем встановленого КАС України строку для звернення до суду з позовом про зобов'язання органу Пенсійного фонду України виплатити компенсацію втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати.
12. Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. За правилом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
15. За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
16. Своєю чергою питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
17. Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
18. Тобто стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.
19. Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
20. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
21. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
22. Слід зазначити, що в постанові від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:
«…судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.».
23. Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, а також маючи на меті його уточнити, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
24. З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
25. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 20.04.2012 у справі № 1718/2-а-830/11 відповідачем було нараховано кошти в сумі 49723,52 грн, однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише 27.06.2019.
26. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з вказаним вище судовим рішенням.
28. Листом від 09.01.2020 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати такої компенсації.
28. Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, у лютому 2020 року звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із цим позовом.
29. Аналіз змісту наведеного вищенаведеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.01.2020 № М-4764/07.1-59 дає підстави для висновку, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ.
30. За таких обставин саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.01.2020 № М-4764/07.1-59 розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення ОСОБА_1 до суду із заявленими нею позовними вимогами.
31. Аналогічна правова позиція зазначена також в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20.
32. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем відповідна позовна заява подана в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статтею 122 КАС України.
33. На противагу зазначеному суди першої та апеляційної інстанцій, виснувавши, що позивач пропустила строк для звернення з цим позовом до суду, не взяли до уваги наведених обставин, на підставі чого зробили хибний висновок про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 .
34. Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду цього процесуального питання помилковим є також взяття судами попередніх інстанцій до уваги правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, оскільки фактичні обставини у цій справі та у справі №240/12017/19 не є подібними.
35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що оскаржені позивачем судові рішення належить скасувати, а справу №460/783/20 передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
37. З огляду на те, що Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення у справі судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись положеннями статей 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022 скасувати.
Справу № 460/783/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець