27 липня 2022 року справа №360/5248/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г. М. , Геращенка І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тьосової Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 360/5248/21 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, в якому просила: визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (відповіді від 13 вересня 2021 року №№ КО-105/6/4401-21/4401.3/285-21, від 13 вересня 2021 року № 4401.3-11996/44.1-21) щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки; зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд невірно зазначив про те, що спірні відносити регулюються Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ в частині обов'язкового 16-ти річного віку для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року. Апелянт зазначає, що заява не подавалася в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що зазначено в самій заяві, в якій зазначено про те, що не потребується роз'ясненню та вимагається прийняття Конкретного рішення про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року за результатами її розгляду. До заяви додано свідоцтво про народження, дві фотокартки 3,5x4,5 см, заява за формою про видачу паспорта за формою, лист Міністерства освіти і науки України №1/9-347 від 24.06.2020, лист Міністерства освіти і науки України №1/9-131 від 11.03.2021 (заява за формою та фотокартки повернуто). Форма заяви-анкети (про що йдеться у рішенні суду як посилання на відсутній Документ, який не подано позивачем) встановлена наказом МВС: України №1279 від 26.11.2014 та встановлена виключно для паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки. Посилання суду на необхідність дотримуватись процедури, передбаченої приписами Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку № 456, постанови КМУ №302 від 25.03.2015, є безпідставним, оскільки Тимчасовий порядок №456 не може застосовуватись на цій стадії, та він є актом органу державної виконавчої влади, який звужує право апелянта на оформлення та видачу паспорта громадянина України, та суперечить нормативно-правовому акту законодавчого органу влади - Положенню про паспорт громадянина України, затвердженому постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992, де не передбачено обов'язку надавати органам ДМС України рішення суду для отримання паспорта вказаного зразка.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане судове рішення прийнято колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_2 , громадянка України, та ОСОБА_3 , громадянин України, мають доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжену в м. Лисичанську Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2007 року (арк. спр. 16).
ОСОБА_1 сповідує православ'я, про що свідчить свідоцтво Таїнства хрещення від 12 серпня 2007 року (запис в церковній книзі за № 135) (арк. спр. 15).
17 серпня 2021 року ОСОБА_1 та її законний представник ОСОБА_2 звернулись до відповідача та Лисичанського відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області з заявами від 17 серпня 2021 року б/н, відповідно до яких у зв'язку з досягненням ОСОБА_1 14-річного віку просили оформити паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати його ОСОБА_1 виключно у вигляді паспортної книжечки, а не у формі пластикової картки типу ID-1 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (арк. спр. 18, 19-21, 57-60, 62-68).
На заяви позивача від 17 серпня 2021 року б/н відповідачем надано відповіді від 13 вересня 2021 року за №№ КО-105/6/4401-21/4401.3/285-21, 4401.3-11996/44.1-21, в яких зазначено, що оскільки ОСОБА_1 на час звернення не досягла 16-річного віку, тому оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року наразі є неможливим (арк. спр. 22-25, 26, 61, 67-68).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що особа має право на отримання паспорту у формі картки з 14 років, а також на отримання паспорту у формі книжечки, однак право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку. Таким чином, для визначення способу захисту порушеного права позивача не підлягає застосуванню правовий висновок, викладений у зразковій справі, оскільки звернення позивача за отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, не досягнувши 16-річного віку, є передчасним. Крім того, як випливає зі змісту вищевказаної заяви про видачу паспорта, вона виконана у довільній формі, що суперечить пункту 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закону №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Згідно частин 1-5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання.
Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Як визначено частиною 1 статті 21 Закону №5492 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
На підставі частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.(…)
На підставі пунктів 3, 5, 6, 8 Положення №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302 (далі Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
На підставі пункту 2 постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Згідно частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частин 1, 2 статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
На підставі частини 7 статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб'єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у ч.7 цієї статті); 3)заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Яке визначено пунктами 2,3 Положення №2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу ІІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Як свідчить відповідь відповідача та надані в ході розгляду справи пояснення, позивачу відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, оскільки ним не надано рішення суду, яке набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, а також заявник не досяг 16-річного віку. Інших підстав відмови у видачі паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.
Проте, інформація вказана у листі стосується тих випадків, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, що в даному випадку не могло мати місце без попереднього звернення позивача з заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки та отримання відповідного рішення .
Суд першої інстанції при прийнятті рішення також виходив з того, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою, не дотримався вимог Положення №2503, оскільки заява подана у довільній формі, а не за встановленим зразком.
Проте, вказані обставини не були зазначені у відповіді відповідача як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.
Матеріали справи свідчать, що бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
У справі встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою територіального підрозділу ДМС, до якого звернувся позивач, видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки).
Зважаючи на суб'єктний склад спірних правовідносин, підстави позову, зміст позовних вимог у зіставленні з наведеним нормативним регулюванням правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах такої категорії (постанова від 19 вересня 2018 року, провадження №Пз/9901/2/18).
Зокрема, вирішуючи спір (у справі №806/3265/17) по суті, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 вересня 2018 року констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція).
Як підсумувала Велика Палата Верховного Суду, законодавець, прийнявши Закон №1474-VIII, яким внесені зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
З урахуванням наведених мотивів Велика Палата Верховного Суду у підсумку розгляду справи (№806/3265/17) вирішила визнати протиправною відмову територіального підрозділу ДМС у видачі заявнику паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт, відтак зобов'язала видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Як свідчать встановлені обставини справи, ОСОБА_1 та її законний представник звернулись до відповідача з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі книжечки.
Зі змісту наведеної заяви вбачається, що остання була складена в довільній формі. Заявник просив вказану заяву не розглядати згідно Закону України «Про звернення громадян».
Для оформлення паспорта позивач до заяви додав свідоцтво про народження дитини, дві фотокартки дитини, заяву про видачу паспорта за формою відповідно до наказів МВС України № 320 від 13.04.2012 та № 456 від 06.06.2019.
Водночас суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21 листопада 2018 року у справі №821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18.
Такі вимоги були виконані позивачем, а заява довільної форми містить всю необхідну інформацію, визначену Порядком №320.
Оскільки заява позивача про отримання паспорту зразка 1994 року подавалась у встановленій законом формі та містила усі дані про особу та документи, необхідні для реалізації відповідного права, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав, в межах спірних правовідносин, для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо правомірності відмови у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки доньки позивача, з підстав не досягнення нею 16-річного віку на момент звернення із заявою про оформлення паспорта та необхідністю надання повного пакету документів на отримання паспорту при досягнення 16-ті років з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 Положення №2503-XII паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Разом з тим, частиною 2 статті 21 Закону №5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Крім того, судова колегія зазначає, що положеннями Тимчасового порядку №456 та Законом №5492-VI і Порядком №302 встановлено різний вікового ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України, тому з урахуванням положень ч.3 ст. 7 КАС України, які передбачають, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, у даному випадку колегія суддів застосовує положення Закону №5492-VI, яким передбачено віковий ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України з 14-річного віку.
Також, суд акцентує увагу, що положення статті 21 Закону №5492-VI, які мають імперативний характер щодо зобов'язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2021 року у справі №420/4049/20.
Вищевикладене свідчить про необхідність зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Тьосової Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 360/5248/21 - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 360/5248/21 - скасувати.
Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складено та підписано 27 липня 2022 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.В. Геращенко
Г.М. Міронова