27 липня 2022 року справа №360/2633/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г. М. , Сіваченка І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 р. у справі № 360/2633/21 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області №909240195641 від 26 січня 2021 року про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди згідно довідки ТУ ДСА в Луганській області про розмір суддівської винагороди від 27.02.2020 за №511/20-Вих; зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши його в розмірі 90% від суддівської винагороди згідно довідки ТУ ДСА України в Луганській області за №511/20-Вих. від 27 лютого 2020 р. за заявою позивача від 28 лютого 2020 р., зареєстрованої за №1192, та виплатити заборгованість з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо призначення ОСОБА_1 з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50%, замість 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 за № 511/20-Вих.; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплачувати з 19.02.2020 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 за № 511/20-Вих із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовив.
Відповідач не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підстав для застосування 90 відтоків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який втратив чинності. На даний час, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється відповідно до ч. 3 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII), згідно якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане судове рішення прийнято колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Постановою Верховного Ради України від 25 листопада 2003 року № 1327-IV “Про звільнення суддів” позивач звільнений з посади судді Лисичанського міського суду Луганської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку та є суддею у відставці, про що свідчить копія посвідчення судді у відставці № 00192; перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, що не заперечують сторони по справі (а.с.26,27).
З довідок ТУ ДСА Луганської області №17 від 04.05.2008, №86 від 16.09.2008, №132 від 29.10.2008, №138 від 05.12.2008, №30 від 11.03.2009, №27 від 11.03.2011 вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 під час звільнення у відставку складав 90% від розміру суддівської винагороди, що не заперечують сторони по справі (а.с.10-15).
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 11.04.2017, яка набрала законної сили 30.05.2017, у справі № 415/65/17 зобов'язано Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити належним чином перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до ч.4 ст.43 ЗУ “Про статус суддів” від 15.12.1992 № 2862-ХІІ та ч.3 ст.138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи розмір винагороди працюючого судді, виплатити недонараховані кошти з 08.06.2016 та надалі виплачувати щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням перерахунку (а.с.28-32).
28 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зареєстрованою за № 1192, додавши до неї довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 511/20-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 124858,80 грн, у тому числі: посадовий оклад - 69366,00 грн; доплата за вислугу років (80 %) - 55492,80 грн (а.с.16).
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 29 квітня 2020 року № 909240195641 “Про відмову в перерахунку пенсії відповідно до статті 142 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ зі змінами ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 28 лютого 2020 року, зареєстрованої за № 1192.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.09.2020, яке набрало законної сили 17.12.2020, в адміністративній справі № 360/2789/20 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 29 квітня 2020 року № 909240195641 “Про відмову в перерахунку пенсії відповідно до статті 142 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ зі змінами ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 28 лютого 2020 року, зареєстрованої за № 1192; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 28 лютого 2020 року, зареєстрованої за № 1192, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 511/20-Вих, з урахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши його в розмірі 90 % від суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 511/20-вих у розмірі 112372,92 грн, відмовлено (а.с.17-23).
Згідно з протоколом позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі заяви від 28 лютого 2020 року та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 511/20-Вих, з урахуванням фактично сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці перераховано у розмірі 50% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді (а.с.49 на звороті, 50).
Листом від 15.03.2021 № 50-38/П-07/8-1211/21 позивачу надано відповідь на його заяву від 20.02.2021 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді за рішенням суду, відповідно до якої зазначено, що у задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши його в розмірі 90% від суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Луганській області від 27.02.2020 №511/20 у розмірі 112372,92 рішенням суду від 18.09.2020 № 360/2789/20 позивачу відмовлено (а.с.8,25).
Відповідно до розрахунку ДСА України щодо стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання вбачається, що позивач у період:
з 17.09.1959 по 21.08.1962 проходив службу в лавах Радянської армії - 02 роки 11 днів 04 місяці,
з 01.09.1962 по 28.12.1966 навчався в Харківському юридичному інституті - 02 роки 01 день 28 днів,
з 29.01.1967 по 01.08.1989 - слідчий слідчого відділення при Лисичанському міському відділенні міліції, слідчий, старший слідчий, слідчий, старший слідчий відділу внутрішніх справ Лисичанського міськрайвиконкомів Ворошиловградської області, начальник слідчого відділення Лисичанського місьрайвідділу внутрішніх справ, заступник начальника відділу внутрішніх справ Лисичанського міськвиконкому - 22 роки 06 місяців 2 дні,
суддя Лисичанського міського суду Луганської області - 14 років 04 місяців 18 днів, всього стаж роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання - 41 рік 11 днів 22 дня (а.с.51 на звороті).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016.
За приписами ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, у абзаці 2 пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
За пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Відповідно до п.24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено наступне.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013).
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 окреслено, що Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/9739/20.
Таким чином перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Аналогічний правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 620/1116/20, в якому суд зазначив, що з дня ухвалення КСУ цього Рішення Закон України Про судоустрій і статус суддів не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначила, що у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме з 19 лютого 2020 року, на наступний день після ухвалення КСУ Рішення № 2-р/2020.
Тобто, у даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2021 року у справі №200/9113/20-а.
Суд зазначає, що позивач при зверненні до відповідача з відповідною заявою та у своєму позові просив здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII.
Як зазначалось, відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VІІI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.
Суд зазначає, що даною нормою визначені іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку ніж ті з яких виходив позивач.
З урахуванням права позивача на перерахунок грошового утримання та відповідного його волевиявлення щодо перерахунку на підставі статті 142 Закону № 1402-VІІI, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми цього Закону, а не вибірково з різних законів.
Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми частини 3 статті 142 Закону №1402- VIII.
Крім того, встановлення рівня суддівської винагороди має бути обумовлене єдиним статусом суддів. Наведений висновок підтверджується також позиціями Конституційного Суду України щодо розуміння суддівської винагороди (утримання) як гарантії незалежності суддів, що викладені у рішеннях від 03.06.2013 р. №3-рп/2013, від 18.02.2020 р. №2-р/2020.
Отже, перерахунок грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого судді на підставі раніше діючого законодавства, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, або Закону України «Про статус суддів» № 2868.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20.
Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи судді, який надав позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 41 рік 11 місяці 22 дні, що підтверджується наказом від 17.12.2003 № 303, розрахунком ДСА України щодо стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання та протоколом Управління Пенсійного фонду України № 410 від 16.02.2007.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 11.04.2017 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 415/65/17, встановлено, що загальний страховий стаж на час звільнення у відставку позивача складав 30 років 05 місяців 19 днів, із них 14 років 5 місяців 19 днів стажу роботи на посаді суді та 16 років стажу роботи в слідчому підрозділі.
До стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
При цьому, відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів суддів», призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
За правилами частини 1 статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів».
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, служби в лавах Радянської Армії та період роботи за посадами слідчого, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 419/356/17, обставини яких є подібними.
У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 «Прикінцевих та перехідних положень» доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №243/4458/17.
Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, а доводами касаційної скарги зазначене не спростовується.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії, та період роботи за посадами - слідчого, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати увесь час роботи судді, який надав позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, а саме 14 років 4 місяців 18 днів стажу роботи на посаді судді та 16 років стажу роботи в слідчому підрозділі, 2 роки 1 місяць 28 днів половина строку навчання за денною формою та 2 роки 11 місяців 4 дні періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії, що в загальному розмірі складає 35 повних років.
У зв'язку з викладеним, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% (20 років роботи) + 30% (15 років роботи на посаді судді понад 20 років ( х 2 % грошового утримання судді)).
Відтак на переконання суду, висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги із застосуванням при перерахунку відсоткового показника в розмірі 90 %, є помилковим.
У відповідності до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. 311, 315, ч. 3, 4 ст. 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 р. у справі № 360/2633/21 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 р. у справі № 360/2633/21 - змінити.
Змінити в абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 р. у справі № 360/2633/21 цифри «90%» цифрами «80 %».
У решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 р. у справі № 360/2633/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 липня 2022 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: Г.М. Міронова
І.В. Сіваченко