Справа № 188/542/22
Провадження № 1-кп/188/137/2022
26 липня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка обвинувальний акт № 62022170030000250 від 03.06.2022 року який надійшов від прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері 16.06.2022 року , стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поливанівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації, головного сержанта 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант»,
у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України
з участю :
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
01 березня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 ОСОБА_3 призваний до Збройних Сил України за загальною мобілізацією.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 4 від 06.03.2022 старшого сержанта ОСОБА_3 було призначено на посаду головного сержанта 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, виконувати службові обов'язки, доручені йому за посадою.
Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, а також додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з І> іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. 14.03.2022 Указом Президента України №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року. 15.03.2022 Указ Президента України №133/2022 від 14.03.2022 затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
18.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на ЗО діб. 21.04.2022 Указ Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
17.05.2022 Указом Президента України № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року. 22.05.2022 Указ Президента України № 341/2022 затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
29.04.2022 старший сержант ОСОБА_3 , на підставі свого рапорту від 28.04.2022, погодженого командуванням військової частини НОМЕР_1 , без штатного озброєння відбув у короткострокову відпустку терміном до 02.05.2022.
02.05.2022 старший сержант ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, не прибув з короткострокової відпустки до _ військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не вживаючи будь-яких заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 . Про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління він не заявляв.
10 червня 2022 року старший сержант ОСОБА_3 самостійно прибув до третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань та повідомив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
ОСОБА_3 проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «старший V сержант», перебуваючи в посаді головного сержанта 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, 02.05.2022 не з'явився з короткострокової відпустки на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , ухилившись від військової служби до 10 червня 2022 року. Таким чином, 02 травня 2022 року старший сержант ОСОБА_3 не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 10 червня 2022 року, ухилившись в цей період від військової служби.
За викладених вище обставин старший сержант ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся та розповів, що він добровільно з'явився до слідчого із зізнанням. Прохає суворо не карати, надати йому можливість продовжити відбувати службу у рядах Збройних сил України.
На підставі ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд врахував, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, з'ясував, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, враховуючи думку прокурора, бажання обвинуваченого, керуючись ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю, кваліфікація дій обвинуваченого визначена вірно за ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Докази у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України обвинувачений - фізична особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, військовослужбовець.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, а також за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо, розкаявся у скоєному і вважає за необхідне призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.5 ст.407 КК України та з урахуванням ст.62 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальних витрат немає.
Речові докази не вилучались.
Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст.62 КК України замінити ОСОБА_3 покарання у виді шести місяців позбавлення волі на покарання у виді шести місяців тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1