< Копия >
Іменем України
22.07.10Справа №2а-1775/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді -Дудкіної Т.М.
при секретарі - Носатові.М.С.,
з участю представників:
позивача -Афонічева О.С.
відповідача -Івасенко Т.В.
третьої особи (Севастопольської міської Ради) -Сирського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інфант” до Севастопольської міської державної адміністрації , треті особи -Севастопольська міська Рада, ОСОБА_4 про визнання розпорядження недійсним,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інфант” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з зазначеним позовом, просить визнати недійсним розпорядження відповідача № 495-р від 09.03.2010 року „Про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвестором будівництва об'єкту нерухомості -котеджної забудови по обслуговуванню іноземних представництв в районі бухти Круглої у м. Севастополі. Відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, порушив права позивача як інвестора по виконанню угоди , укладеної з Національним заповідником „Херсонес Таврійський”, а кошти, витрачені на благоустрій будуть безповоротно втрачені. Наявність індивідуальної забудови, у разі не скасування розпорядження, може призвести до зміни вихідних даних на забудову та втрати коштів позивача, витрачених на проектування та забудову об'єкту інвестицій. Вказує, що розпорядження прийняте у порушення вимог ЗУ „Про планування та забудову територій”, ЗУ „Про інвестиційну діяльність” та положень Земельного кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснив, що розпорядження прийняте відповідачем у відсутність на це повноважень.
Представник відповідача позов визнала, пояснювала суду, що дійсно відповідач не мав повноважень на прийняття оскаржуваного розпорядження, оскільки відповідно до Угоди про взаємодію Севастопольської міської Ради 5 скликання та Севастопольською міською державною адміністрацією, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради №10249 від 13.05.2010 року та розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації №1331 від 13.05.2010 на державну адміністрацію покладено первинний розгляд заяв юридичних та фізичних осіб по наданню земельних ділянок у користування, оренду та у власність; проведення аналізу, підготовка документів та пропозицій, необхідних для прийняття рішення Радою з питань регулювання земельних відносин; забезпечення розгляду на комісії по погодженню проектів землеустрою по відводу земельних ділянок даних проектів та їх направлення до Ради після проходження процедури погодження. На час видання оскаржуваного розпорядження відповідач не мав таких повноважень. Зазначала, що на підставі ст. 43 ЗУ „Про місцеві державні адміністрації” відповідач не може самостійно скасувати оскаржуване рішення.
Представник Севастопольської міської Ради не заперечував у задоволенні позову з підстав відсутності у відповідача компетенції щодо видання оскаржуваного розпорядження.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належно, що не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р., укладеного між Севастопольською міською Радою та комунальним підприємством „Генеральна дирекція Київської міської Ради по обслуговуванню іноземних представництв”, останнє отримало в оренду земельну ділянку площею 0,5443 га, розташовану в районі б. Кругла для котеджної забудови по обслуговуванню іноземних представництв (а.с.11-23).
Судом установлено, що позивач, на підставі договору № 294/05 від 28.12.2005 року про спільну інвестиційну діяльність по забудові земельних ділянок у м. Севастополі в районі бухти Кругла, укладеного між позивачем та комунальним підприємством „Генеральна дирекція Київської міської Ради з обслуговування іноземних представництв” є інвестором у спільному проектуванні та будівництві на земельних ділянках, які знаходяться в м. Севастополі в районі бухта Кругла та частково виконує функції замовника будівництва (а.с.24-29).
30 жовтня 2007 року між позивачем, відповідачем та комунальним підприємством „Генеральна дирекція Київської міської Ради по обслуговуванню іноземних представництв” укладено договір №317/07 про пайову участь забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя, відповідно до якого позивач зобов'язався перерахувати суму пайової участі у 524889,84 на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету відповідно до розрахунку(а.с.30-32).
Як вбачається з додатку до договору (а.с.32), на підставі Постанови КМУ від 24.01.2007 року №40, комісія з питань пайової участі забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури прийняла рішення (Протокол №37 від 06.07.2007 року) зарахувати роботи по ремонту буни та благоустрою пляжів на набережної, з подальшою передачею до комунальної власності; витрати на археологічне дослідження, яке знаходиться за межами земле відводу (Угода від 01.02.2007 р з „Херсонесом Таврійським”); витрати по благоустрою території Археологічного парку за межами ділянки (ділянка №3 Заповіднику вишукуваного для Археологічного парку пл.1,56 га) на загальну суму 1223,38 тис. грн. в рахунок пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, Національним заповідником „Херсонес Таврійський” та підприємством ”Археополіс” громадської організації „Херсонеська Міжнародна Археологічна школа” досягнута Угода від 1 лютого 2007 року, відповідно до якої, в зв'язку з проведенням будівельних робіт на ділянці землевідведення №2 площею 0,5443 га, виділеної для котеджної забудови, які можуть привести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, позивач зобов'язався здійснити заходи по благоустрою території ділянки №3 Заповідника, вишукуваної для Археологічного парку, яка примикає до зони будівництва позивача; фінансувати археологічні дослідження на ділянці, озеленити та благоустроїти територію з устроєм пішохідних доріжок і автостоянки; ліквідувати бетонний паркан з боку ділянки позивача та реконструювати існуючий бетонний паркан між ділянкою Археологічного парку та військовим містечком №485 (а.с.33-35).
Установлено, що позивач оскаржує розпорядження відповідача, прийняте стосовно ОСОБА_4 про надання останній дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто оскаржує правовий акт індивідуальної дії (а.с.10).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що суд захищає порушені права, свободи та інтереси осіб з боку органів державної влади.
Разом з тим, позивач оскаржує правовий акт індивідуальної дії (розпорядження) державного органу, який виданий стосовно іншої особи, а не позивача, а правовідносини між позивачем та відповідачем, у даному випадку, відсутні.
Витрати, понесені позивачем на підставі Угоди між ним та Національним заповідником „Херсонес Таврійський” зараховані відповідачем як пайова участь забудовника у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя замість певної суми коштів (додаток до договору №317/07 від 30.10.2007 р.). Договірні відносини між позивачем та іншими особами правового значення для спору не мають.
Доводи представника позивача стосовно того, що оскаржуваним розпорядженням порушуються його права на утримання Археологічного парку безпідставні.
Суд не може покласти в основу рішення аргументи представника позивача щодо матеріальних витрат, які понесе позивач змінюючи вихідні дані на будівництво, у разі, якщо розпорядження не буде скасоване, оскільки такі затрати є лише припущенням позивача, що не свідчить про порушення права на час звернення до суду. Крім того, судом достовірно встановлено, що, відповідно до Угоди про взаємодію Севастопольської міської Ради 5 скликання та Севастопольською міською державною адміністрацією, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради №10249 від 13.05.2010 року та розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації №1331 від 13.05.2010, земельна ділянка, на відведення якої отримала дозвіл ОСОБА_4 у власність останній не передавалася.
Посилання представника позивача на те, що оскаржуване розпорядження видане відповідачем у порушення своїх повноважень на час його видання та у порушення вимог законодавчих актів, суб'єктивні права позивача не порушує.
Визнання позову відповідачем, само по собі не є підставою для скасування розпорядження як і думка представника третьої особи про відсутність у відповідача компетенції на видання цього розпорядження, що, в свою чергу, не позбавляє ці органи оспорити оскаржуване розпорядження у встановленому порядку.
Таким чином, дослідивши та оцінивши добуті судом докази, слід визнати, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Інфант” не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому суд відмовляє у задоволенні позову, в зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
Постанова складена у повному обсязі 27 липня 2010 року.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 17, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інфант” до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи -Севастопольська міська Рада, ОСОБА_4 про визнання розпорядження недійсним, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення і апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Т.М. Дудкіна